Василь Шкляр
Василь Шкляр Facebook / Рандеву

Василь Шкляр у "Рандеву": "В Україні Майдан повинен бути узаконений як інституція"

Читайте по-русски
Дивіться програму в суботу, 18 травня, о 20:00 на "5 каналі"

"Раптом ми побачимо відверті антиукраїнські порухи з його боку, повірте мені, Майдан дуже швидко збереться. Вже не раз казали, революція до добра не веде. Та в Україні Майдан повинен бути узаконений як інституція. Він узагалі не повинен розходитись. Відбулась революція і стояти, поки не будуть ухвалені радикальні закони, базові... Майдан вийде швидко, і цей президент не буде чинити опір і піде", – про таке в суботу, 18 травня, поговоримо з українським письменником Василем Шклярем у програмі "Рандеву з Яніною Соколовою" на "5 каналі".

Довідка. Василь Шкляр народився в селі Ганжалівка на Черкащині, де пішов до початкової школи. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив 10-річну школу зі срібною медаллю, а відтак вступив на філологічний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка. Звідти його хотіли вигнати за те, що під час трудового семестру в колгоспі грався бомбою (див. повість В. Шкляра "Стороною дощик іде"), але він перевівся до Єреванського університету, де 1972 року отримав диплом про вищу освіту.

Працював у пресі, 1986 року перейшов на творчу роботу. Писав прозу, видав більше десятка книжок, зокрема романи "Тінь сови", "Ностальгія", збірки повістей та оповідань "Сніг", "Живиця". Особливий резонанс викликав роман Шкляра "Чорний ворон" про боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х роках, що вийшов наприкінці 2009 року.

Володіє вірменською мовою. Перекладав з вірменської та новогрецької. Значного розголосу набув його переклад "Тараса Бульби" М. Гоголя.

Член Спілки письменників України з 1978-го, Асоціації українських письменників з 1999 року. У березні 1998 року був кандидатом у народні депутати України від виборчого блоку "Національний фронт".

Нагороди: "Золоте перо" (1995), "Золотий Бабай" (1999). "Коронація слова" (2002), "Спіраль століть" (2003), Національна премія України ім. Т. Шевченка (2011).

Попередній матеріал
Волонтерський намет "Все для перемоги" у Харкові зносити не будуть – рішення суду
Наступний матеріал
Із молитвою і в супроводі окупаційних силовиків: як вшановували пам'ять жертв депортації в анексованому Криму – відео