Українсько-польський союз 1920 року: як під Замостям зупинили більшовицьку навалу – "Машина часу"

Україна Польща Shutterstock
Сьогодні як і 100 років тому українські військові обороняють не лише Україну, а й усю Європу

"5 канал" і "Машина часу" розповідають вам як Україна і Польща разом воювали проти росії.

Дивіться повний випуск програми:

Ситуація у квітні 1920 року

Квітень 1920-го, Варшава. Голова директорії УНР Симон Петлюра та начальник Польської держави Юзеф Пілсудський укладають ряд договорів про співпрацю. Україна відмовляється від Галичини, Холмщини і частини Волині, натомість військо польське допомагає армії УНР у війні проти більшовицьких окупантів.

Уже через день після укладання військової угоди вона почала виконуватися. Спільним фронтом українці і поляки починають наступ на Київ. 7 травня 1920-го столицю України визволено від російської більшовицької армії. Утім успіхи були нетривалими.

Хто похований на православному цвинтарі на Волі у Варшаві

Варшава, Польща, православний цвинтар на Волі. Тут розташований один із найбільших пантеонів армії Української Народної Республіки. Вони незаслужено забуті на Батьківщині, в Україні, але у сусідній Польщі їх пам'ятають і шанують. 

Цвинтар
Цвинтарскріншот

"Тут знаходяться могили визначних персон, в тому числі генерала Безручка. Могила його була відновлена цього року. До речі, це той, який допоміг полякам у чуді над Віслою 1920 року. Він заставляв поляків рити окопи, а вони бунтували, не хотіли. Там впродовж 4 днів збудували 18 км лінії оборони Замостя. І будьонного туди не пустили. Кожного 22 січня сюди приходять представники Міністерства оборони Польщі і почесна варта війська польського віддає йому честь, бо це союзник", – сказав Михайло Кертичак із товариства "Чорні запорожці".

"Ось ми знаходимось біля могили Всеволода Змієнка. Він побратим Марка Безручка ще з юних літ, вчилися в юнкерській школі. Так багато українських офіцерів починали зі служби в російській армії. Ми біля могили Левка Галайденка, який, здається, разом з трьома братами служив у полку "Чорних запорожців". Він нагороджений "Залізним хрестом". Похований поруч із дружиною, яка була медсестрою. Брат Левка Галайденка – Нестор, був відомий тим, що мав велику здібність вбивати шаблею більшовиків. Про нього розказували таку історію: що десь після бою питаються в Нестора: "Несторе, а скільки ти сьогодні вбив більшовиків?". "Дорахував до 16, а потім збився і не пам'ятаю, точно скільки", – розповів Орест Стец із товариства "Чорних запорожців".

Орест Стец
Орест Стецскріншот

Ситуація наприкінці 1919 року для української армії

Наприкінці 1919-го українська армія опинилася у так званому "трикутнику смерті". З півночі наступала армія більшовицької росії, з півдня – росії білої, а з заходу – військо польське.

"Регулярна боротьба практично припинилась. Здорова фізично частина війська пішла у військовий рейд, так званий "перший зимовий похід", який тривав 5 місяців. Для чого вони пішли? Для того, щоб зберегти ядро військової сили", – сказав історик Андрій Руккас.

Поки розрізнені частини армії партизанили у тилу "червоних" і "білих" окупантів України, політичний та військовий керівник Української народної республіки Симон Петлюра вирішив замиритися з одним із ворогів – Польщею.

Військовий союз УНР та Польщі

"Петлюра виїхав до Варшави. До Варшави він виїхав, намагаючись добитися допомоги в Юзефа Пілсудського. Армія мусить дочекатись весни, коли надійде польська допомога і тоді спільними силами починати боротьбу проти більшовиків, але цього разу з активною участю польської сторони", – розповів історик Андрій Руккас.

Начальник Польської держави Юзеф Пілсудський досить прихильно приймає Петлюру. Погоджується допомогти. Але ставить суттєві територіальні вимоги – Польщі має відійти Галичина та Волинь.

"На той момент УНР не контролювала ці землі. Вони були захоплені польськими військами. Там був встановлений режим польської тимчасової окупації, яку поляки замінювали на цивільну адміністрацію. Відмовляючись від цих територій, Петлюра відмовлявся від тих земель, які він не контролював і якими він володів лишень де-юре, але не де-факто. Іншого виходу у Петлюри на той момент просто не було", – сказав історик Андрій Руккас.

Руккас
Руккасскріншот

У квітні Петлюра та Пілсудський урочисто повідомляють про військовий союз. Для частини українців це однозначна зрада, для іншої – перемога. З погляду 100 років історії, імовірніше все ж другий варіант.

"До честі українських дипломатів треба сказати, що їм вдалося в останній момент значно покращити умови союзного договору. Початковий варіант був дуже негативний для української сторони. Цей договір мав бути цілком таємним. В тому числі перший пункт, в якому Польща визнавала УНР. В останній момент українським дипломатам вдалося добитися, що договір залишається таємним, окрім першого пункту. Тобто весь світ було повідомлено, що поляки визнають УНР", – зауважив історик Андрій Руккас.

Україні військова допомога Польщі була необхідна як повітря. Пілсудський же бачив незалежну Україну як такий собі буфер, що захищатиме його країну від вічно агресивної москви. Варто зазначити, що таку політику Пілсудського поділяло далеко не все керівництво відновленої Речі Посполитої.

"Парламент десь на 50% був проти нього наставлений. І проти українців наставлений. Йому довелось у дуже складних політичних умовах діяти. Тобто треба віддати належне Юзефу Пілсудському", – сказав історик Андрій Руккас.

Утім ще задовго до ратифікації політичного договору почалося формування українських підрозділів.

"Треба сказати, що поляки дозволили формування українських частин значно раніше, ніж був підписаний союзний договір. Уже на початку січня 1920 року почалось формування українських частин на території Польщі. На території Польщі було десь 20 тисяч українських вояків. Польське командування сказало: "Добре. Це ваш людський матеріал, можете ним користуватися, ми вам виділяємо табір і така робота почалася". А договір був підписаний наприкінці квітня", – розповів історик Андрій Руккас.

Контрнаступ українсько-польського війська

25 квітня почався контрнаступ українсько-польського війська. До нього приєдналися учасники зимового походу.

"Перший зимовий похід завершився успішно. 5 місяців армія зберігала боєздатність, завдавала поразки спочатку "білим", потім "червоним". І успішно вийшла на з'єднання з українськими і польськими військами 6 травня 20 року", – зазначив історик Андрій Руккас.

Уже за кілька днів об'єднане українсько-польске військо вибило московських окупантів з Києва.

Дії росії. Плани леніна

У кремлі паніка. Там дуже не хотіли втрачати Україну.

Мобілізація до українського війська на визволених теренах провалилася. росія ж зализала рани і завдала дошкульного удару у відповідь. Уже у червні росія знову окуповує Київ. Протягом двох літніх місяців українсько-польське військо відкинуто далеко на захід. Частина його обороняє Львів, а частина – Варшаву.

Гібридну війну винайшов не путін – це знахідка володимира леніна. Тричі він атакував Україну і заявляв, що це "громадянська війна". Те саме червона росія хотіла зробити у Польщі.

1 серпня на підросійській території у Смоленську створюється так званий "польський революційний комітет". У нього є своя ЧК – надзвичайний комітет для проведення "червоного терору" і так звана "польська червона армія". От тільки як російські більшовики не старалися, у це військо добровольців не знайшлося – аж 70 осіб.

ленін свято вірив у "світову революцію". Його план полягав у наступному – спочатку зламати опір поляків, окупувавши Варшаву. Встановити маріонетковий комуністичний режим там. Продовжити наступ далі на Захід. Знекровлена світовою війною Німеччина не чинитиме опір. Після цього у Британії та Франції революції почнуться самі собою.

ленін
ленінскріншот

Але амбітні плани "вождя світового пролетаріату" перекреслило кілька чинників. По-перше, його соратник йосип джугашвілі, уже відомий як сталін. По-друге, героїзм польсько-українського війська.

"Щодо внеску українців у цю війну, то, звичайно, не варто переоцінювати цей внесок, але не варто забувати. Тобто не кидатись в крайності. Бо у нас часто кидаються в крайності. Або переоцінюють і тоді українці виходить "ледь не врятували Польщу". Або ми взагалі про це не говоримо. І називаємо війну "радянсько-польською" війною", – сказав історик Андрій Руккас.

Варто додати – інші країни практично самоусунулися від протистояння за Європу. Молода Чехословаччина Томаша Масарика зайняла боязливий нейтралітет.

"Якщо ми подивимось на літо 1920 року, то Німеччина фактично заблокувала перевіз військових вантажів через свою територію. Гданські докери влаштували страйкування і відмовились розвантажувати військові вантажі, які мають бути спрямовані проти робітників. Чехословаччина виставила дуже важкі умови, на які Польща була змушена погодитися. Єдиним коридором, через який йшло військове постачання, була тільки Румунія", – розповів історик Андрій Руккас.

Західний фронт "червоної армії" посунув на Варшаву, з намаганням обійти її з півночі та заходу. Південно-західний, яким неофіційно керував сталін, рушив на Львів.

Дії армії Української Народної Республіки

"Дієва армія УНР вона займала ділянку фронту на крайньому південному фланзі. Практично остання крапка польсько-радянського фронту – це була остання ділянка, кілометрів 50, яку тримали українці. І впиралися вони в Дністер. Ця ділянка мала надзвичайно важливе стратегічне значення. Вона забезпечувала контакт з румунами. З Румунії йшло активне постачання і польської, і української армії. Крім того, вони (ред. – українці) таким чином прикривали шлях і до Угорщини. А в Угорщині ще не так давно полихала революція. І якби більшовицьким військам вдалося прорватися крізь Карпати, то заполихала б революція і в центрі Європи", – зазначив історик Андрій Руккас.

Непоступливість армії УНР на Львівському напрямку загальмувало просування "червоної армії" на захід.

"І тут у достатньо спокійному районі являється червона кіннота. 1-ша кінна армія будьонного. Справа виглядала так. Що "будьонівці" прорвали фронт ще наприкінці травня 1920-го. І далі все літо армія будьонного наступала, як такий "консервний ніж", наступала і проривала польський фронт. Поляки змушені були відходити. Дійшла вона до передмістя Львова. Львів – одне з найбільших міст центральної Європи. В Австро-Угорщині воно було четвертим. Одне з найбільших міст тогочасної Польщі. Звичайно, це був величезний трофей. І будьонний, і член революційної ради південно-західного фронту сталін, вони хотіли взяти Львів", – сказав історик Андрій Руккас.

Оборона Замостя

ленін наказав сталіну облишити Львів і всі сили спрямувати на Варшаву. джугашвілі не послухався. Йому здавалося, що "світова революція" не на часі і головне зараз захопити не Варшаву, а саме Львів. ленін відкликає сталіна з фронту, армія будьонного на всіх парах мчить до столиці Польщі, але на шляху їй трапляється містечко Замостя, оборону якого очолює український полковник Марко Безручко.

Марко Безручко
Марко Безручкоскріншот

"У Замості полковник Безручко виявився офіцером найстаршим рангом. Тому йому було віддано наказ організувати оборону Замостя. До Замостя були спішно перекинуті польські війська. Насамперед туди було перекинуто цілий 33-й полк Канівських стрільців під командуванням майора Болтуця. Це понад 3 тисячі людей. Перекинули два панцерних потяги, були два вартівничі батальйони, плюс мобілізували місцеве населення. Тобто виявилось, що польських військ було значно більше, ніж українських, але по рангу полковник Безручко виявився найстаршим", – розповів історик Андрій Руккас.

Пам'ять про Марка Безручка

В Україні далеко не всі пам'ятають полковника, а згодом генерала Марка Безручка. А от у Польщі – пам'ятають та шанують.

Це – військовий український цвинтар на місці табору інтернування у містечку Александрув-Куявський.

Табличка
Табличкаскріншот

"Командиром табору інтернування для українських воїнів був генерал Марко Безручко, той самий генерал, який раніше, будучи полковником, прославився обороною Замостя перед більшовицькими військами і якому украдено перемогу біля Замостя, неслушно приписуючи її капітану Болтуцю", – розповів мер Александрув-Куявського Анджей Цесля.

Саме стримування кінної армії будьонного під Замостям дозволило війську польському перегрупуватися і завдати потужного контрудару, після якого "червона армія" вже не змогла отямитися.

Події осені 1920 року

У вересні-жовтні українські війська беруть Жмеринку, Старокостянтинів та Летичів. Проте це були останні успіхи на фронті. Польща укладає з радянськими військами перемир'я і виходить з війни. "Червоні" перегруповуються і завдають контрудару. Наприкінці листопада 27-тисячна армія УНР в районі Волочиська перейшла річку Збруч. Одним із останніх, хто залишав територію УНР, був батько Данути Єнджицької підхорунжий Федір Холявка.

"Як армія виходила у 20 році, то він останній, він взяв двоє коней і такий малий возик, і такі ножиці великі. Їхав і всі ті лінії телеграфічні, щоб більшовикам не достались, він нищив по дорозі", – сказала донька військового армії УНР Данута Єнджицька.

Уже за кілька днів усіх українських військових було роззброєно і переміщено до таборів інтернування. 12 березня 1921-го у Ризі Польща підписала з росією мирний договір, яким визнала існування маріонеткової Української Радянської Республіки і кордони з нею.

Юзеф Пілсудський під час зустрічі з українськими військовими висловився лаконічно: "Прошу пробачити мені, панове, дуже прошу мені вибачити".

"Є навіть така ідея (ред. – з польської сторони), щоб нагородити нащадків тих українців, які воювали у тій війні. Тих нащадків, які в основному живуть в Польщі", – сказав історик Андрій Руккас.

Останній український воїн, який залишив Батьківщину, Федір Холявка помер 1939-го, якраз перед другою світовою війною. А вже багато років потому його донька Данута як громадянка Польщі змогла потрапити в Україну, у рідне батькове село – Нова Ушиця на Поділлі.

"Та Нова Ушиця вона так вгору іде, небагаті доми, а там у центрі була така площа і на ній пам'ятник леніна з чорного мармуру, а за 50 метрів від нього костел. Я пішла туди, але він був зачинений, я все одно помолилась і зірвала пару квіток. Попросила вибачення, хоч нікого поруч не було, і завезла ті квітки і землю на могилу своєму батькові. Я хотіла йому щось добре зробити", – розповіла донька військового армії УНР Данута Єнджицка.

Сьогодні як і 100 років тому українські військові обороняють не лише Україну, а й всю Європу. 

Варшавська битва 1920-го – це саме той випадок, коли незнання історії не звільняє від відповідальності.

Читайте також: мирний договір із росією невартий паперу, на якому написаний – "Машина часу".

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Попередній матеріал
Повернули прапор України у Кліщіївку: перший в історії України штурмовий підрозділ "Лють" – "Легендарні воїни"
Наступний матеріал
рф погрожує вдарити по Великій Британії, дрони Magura – тепер із ракетами: хроніка 803-го дня Великої війни
Loading...