На всій лінії фронту активізувалися ворожі снайпери. Не стихають стрільці противника і на підступах до окупованого Донецька. Утім, на українських позиціях на шахті Бутівка ворожі атаки все ж стихли, там російсько-терористичні війська взялись укріплювати свої позиції. Чи вірять армійці в хитке перемир’я – у сюжеті Євгенії Китаївої.
Одна з крайніх українських позицій поблизу окупованого Донецька – шахта Бутівка. Після втрати контролю над аеропортом у 2015-му Бутівка стала форпостом армійців на шляху до прифронтової Авдіївки. Саме цим пояснюються нескінченні обстріли з боку російських найманців. Шахта оточена ворогом із трьох боків. Від неї не лишилося живого місця. Але залишки будівель стали захистом від ворожих куль і снарядів. Від початку оголошеного режиму тиші ворожий вогонь тут значно зменшився, розповідають армійці.
"Тиша, взагалі-то, така слизька. Тому що вночі бувають періодичні обстріли. Чутно, як працюють стрілецькою зброєю, чутно великокаліберний кулемети. Бувають гранатомети", – розповідає військовослужбовець Роман.
Регулярні перестрілки та атаки російсько-окупаційних військ на Бутівці стихли, але активізувалися ворожі снайпери.
"Супротивник використовує снайперський вогонь. Відкриває досить таки часто на нашому напрямку і на напрямку сусідів. Ідуть такі поодинокі удари снайперські", – повідомляє боєць Роман.
Піхотинці розповідають: бойовики використовують тишу, аби обладнати фортифікації.
"Їм перемир’я дає шанс відновитися. То що зруйновано, вони знов стараються відбудувати. Чуємо, як працюють бензопили. Іноді бачимо, дуже рідко, ховаються", – каже армієць "Єнот".
"Підтягується більше боєприпасів, підтягується техніка, дообладнуються, інженерні роботи проводяться. Наколюються сили, а виливається це все в гарну війну", – зауважує Роман.
Українські армійці у хитке перемир’я не вірять і готуються відбивати атаки ворога.
"Розслабляться не можна. Бо як тиша і розслабляєшся, ти можеш і не побачить того моменту, коли до тебе прийдуть в гості. А як не хочеш, щоб прийшли в гості, потрібно постійно дивитись, слухати", – наголошує вояка з позивним "Єнот".
На чергуванні армієць із псевдо "Авіценна". Він – медик підрозділу. Для хлопця це перша ротація на лінію фронту. До підписання контракту працював на швидкій у Харкові. Пригадує, його шлях допомоги пораненим бійцям розпочався задовго до підписання контракту зі Збройними силами.
"Почали виїжджати на так звані бойові виїзди, коли почалися бойові дії у місті Слов’янськ, Семенівка. Туди ми виїжджали, забирали поранених. Добровольців, українських військових, мирних жителів також забирали поранених", – пригадує військовий "Авіценна".
Найбільше медику врізався в пам’ять час, коли точилися бої за Дебальцеве. Каже, такої кількості поранених ніколи не бачив.
"Дебальцевський котел. Дуже багато поранених було доправлено до Харківського військового шпиталю, і ми звідти забирали поранених, тому що не хватало місця в реанімаційних відділеннях, і ми їх перевозили в різні лікарні Харкова", – зазначає боєць.
Трохи згодом він відвідав прифронтову Красногорівку на підступах до окупованого Донецька. Зруйноване місто і те, як у ньому виживають люди, вразило хлопця. Каже, саме там вирішив підписати контракт зі збройними силами.
"Я тут не просто надаю медичну допомогу. Я воюю за свою землю, за рідну Україну, за те, щоб Україна була єдина та неділима", – наголосив український захисник.
Євгенія Китаїва, Анна Кудрявцева, з Донецької області, "5 канал"