Досвід, який він перейняв від гетьмана Івана Мазепи, перебуваючи на посаді генерального писаря, Пилип Орлик мав пристосовувати до нових умов.
До його політичного успіху гетьмана історики зараховують оголошення Османською імперією війни Московській державі. Тоді російський цар Петро І потрапив в оточення, хоча й зумів відкупитися від турецького полону.
Пилип Орлик активно листувався з Запорозькою Січчю, з великим візирем Османської імперії, кримським ханом, молдавським господарем, представниками шведського уряду, англійськими послами в Стамбулі і Відні.
Він намагався створити антимосковську коаліцію і буквально закидав маніфестами європейських правителів, адже володів понад десятьма мовами. "Москва небезпечна для Європи" – таким було головне гасло його 33-річної дипломатичної війни.
Гетьман-емігрант передбачав, що його листи можуть бути перехоплені та прочитані російськими агентами, тому вдавався до різноманітних заходів конспірації, серед яких – шифрування найважливішої інформації. Один із таких листів дослідникам вдалося розшифрувати геть нещодавно.
Майже 300 років цей лист зберігався в державному архіві Швеції. 1996 р. з дозволу шведської влади його копію передали українським дипломатам, як і кілька інших матеріалів із листування гетьмана Пилипа Орлика із королем Швеції Карлом XII.
Написаний латиною красивим розбірливим почерком, документ одразу викликав неабиякий інтерес. Датований 16 листопада 1713 р., написаний у таборі під Хотином, він передавав усю тяжкість ситуації, в якій на той час перебувала Україна.
З огляду на таємні перемовини між поляками і кримським ханом з одного боку, і шведами – з іншого, про що Орлик мав певну інформацію, він переймався, аби Україна не потрапила під магометанське поневолення.
Про це в листі неодноразово наголошувалося.
Лист написаний латиною. Фахівців удосталь, щоб перекласти. Але в ньому вирази латиною постійно межували із групами цифр. Цей ребус мав хтось розгадати.
Пам'ятка вітчизняної криптографічної культури зацікавила тих, хто мав безпосередній стосунок до роботи з шифрами і кодами. Зазначається, що знайти ключ для дешифрування взявся один із фахівців СБУ – криптоаналітик із підрозділу радіоелектронної розвідки і контррозвідки. Щоправда, він потребував консультацій із перекладачами з латини.
За кілька днів до оригінального тексту і того, що змогли прочитати латиністи, ліг ще один – максимально адаптований до сучасного прочитання. А поряд – табличка, яка все пояснювала.
"Найясніший і найвидатніший Пане,
Друже і вельмишановний Патроне
відповідь 16 листопада 1713.
Після відправлення моїх цифрових листів до Вашої Екселенції нічого нового не можна додати до цього повідомлення. Посли татарського хана і сераскера ще не повернулися від Августа з Варшави, а разом із їх поверненням я дещо довідаюся й не залишу осторонь цю нагоду повідомити Вашій Екселенції про те, що ходять чутки, нібито татарський хан і сераскер після свого свята Байраму задумують повернутися на зворотному шляху перший до Криму, а другий – до Сактії.
Татари, як прості так і їхня верхівка поширюють чутки, що черкасці озброюються проти кримчан і що татарський хан задумує похід на Черкаси з метою приборкати дракона в його зародку, аби майбутній його похід був такий щасливий та успішний, який був і попередній, під час якого в печальній поразці він втратив 800 мурз.
Поляки повідомляють, що Вашої Королівської Величності Швеція має намір укласти мир з Августом. Якщо це здійсниться, тоді я змушений звернутися з проханням до Вашої Королівської Величності, щоб моя особа, військо та попередня територія України могли б бути включені до того договору, аби ми не попали від Сцілли до Харибди найодіознішого магометанського поневолення.
Уклінно прошу, щоб Ваша Екселенція не обмежувала себе турботою про захист моєї особи, тому що я не прийму того, аби Україна була під турецьким протекторатом. Оцей учинок зобов'язує мене бути вдячним Вашій Екселенції і послушним у всякого роду послугах, який і після того залишиться дуже зобов'язаним слугою Вашої Екселенції.
Орлик
в таборі поблизу Хотина листопада 1713 року"
У остаточному варіанті групи цифр трансформувалися у текст, виділений тут жирним шрифтом. І тоді стало зрозуміло, що саме український гетьман хотів приховати від стороннього ока.
Аналізуючи історичний документ і співставляючи його з іншими відомими тогочасними зразками, фахівець-дослідник дійшов висновку, що виконання листа було характерним для тієї епохи, коли нарівні з шифрованим застосовували відкритий текст.
Шифрований текст не зливався з основним, візуально розрізняли дво- і тризначні зашифровані позначення. Перші використовували для заміщення літер, другі – для позначення складів і словникових величин.
Було чимало й інших особливостей, зокрема таких, що мали вводити в оману потенційних супротивників. Але і їх вдалося ідентифікувати й розгадати.
Використаний Пилипом Орликом шифр належав не до класу шифрів простої заміни, широко вживаним на той час, а був алфавітним кодом обсягом близько 500 шифрованих величин. У листі застосовувалася передова на той час технологія шифрування.
Це, вочевидь, зумовлювалося тісними зв'язками гетьмана з правителями країн Європи, передовсім зі Швецією, де вже на початку XVIII ст. почали надавати важливого значення пошуку нових способів для забезпечення таємниці листування.
За матеріалами Олекандра Скрипника, дослідника історії спецслужб
Читайте також: Як росіяни ледь не загубили "Остромирове Євангеліє" серед суконь Катерини ІІ