Через заборону літати до і з Білорусі – українці, які перебувають зокрема й через медичні потреби в сусідній країні, опинилися в складній ситуації. Серед них є пацієнти, які перенесли пересадку органів, проходили лікування чи обстеження. Для таких людей літак був найбезпечнішим і найшвидшим методом дістатися додому після операції. Наразі в Міністерстві закордонних справ звітують, що 10 з 26 українців, які лікуються в Білорусі, підтримують зв'язок із посольством і невдовзі повернуться додому. Та проблема значно ширша, кажуть волонтери. Подробиці дізнавалася журналістка "5 каналу".
Вони роками чекали на шанс почати нове життя, з новим здоровим органом. І коли пройшли всі кола труднощів і вже готувалися повернутися додому, шлях на батьківщину раптово став ще одним випробуванням. 26 травня Україна, як і деякі країни Європи, припинила авіасполучення з Білоруссю і заборонила польоти над територією країни-сусідки. Заручниками ситуації стали десятки українців, які потребують в Білорусі трансплантації органів чи вже там лікуються. Квитки на літаки, які частина з них вже придбала, стали просто папірцями. Спакувала валізи і готувалася побачити вдома трьох дітей, які чекали маму після пересадки печінки. Анна з Харківщини вже мала на руках квитки, але замість години у небі постала перед іншим вибором. В українському посольстві у Білорусі їй порадили: "власним коштом наймати реанімобіль, їхати звичайним автомобілем чи автобусом більш як тисячу кілометрів, а це з півдесятка пересадок і до 15 годин у дорозі. Чи летіти до Києва через Туреччину, що з очікуванням приблизно так само довго".
"Перша реакція була істерика. Порадили за свої гроші найняти реанімобіль. Звідси до мене знову ж таки тисяча кілометрів. Плюс назад тисяча. Дві тисячі кілометрів. Я боюся уявити скільки це тисяч доларів. Тому я злякалася. Моя проблема в тому, що я почуваюся нормально, але я сидіти не можу довго. А друге – імуносупресія – імунітет не працює. Я в цьому автобусі привезу всі болячки, що там є, на собі", – каже пацієнтка після трансплантації печінки Анна Пушкеля-Курілова.
Пацієнт після трансплантації органу Андрій Іванов зазначає: "мені до Черкас діставатися звідси 13 годин. Це якщо у мене батькові 70 з лишком років. Це йому треба 13 годин сюди приїхати, щоб забрати мене і 13 годин їхати назад. З проблемами на митниці, з усіма цими проблемами. Після операції, в бандажі".
Пацієнти кажуть, що ні до закриття повітряного простору, ні одразу після з ними ніхто із владних коридорів не зв'язувався. Самі обривали телефони посольства. Та першими руку допомоги протягнули волонтери.
"Волонтери подзвонили, сказали, Андрій, питань немає. Можемо доставити до кордону. Білоруські при чому хлопці. Доставимо до кордону, а там тебе зустрінуть, але це шлях у 13 годин", – додає Андрій Іванов.
Таких як Андрій і Анна, українців, які мали в Білорусі операції чи обстеження і тепер застрягли в країні, наразі 26 осіб. У посольстві кажуть, що усім допоможуть дістатися додому. Анну після розголосу у соцмережах обіцяють безоплатно довезти на реанімобілі.
"За нею завтра привезуть автобус організований Харківською ОДА. Дві людини готується, евакуація завдяки транспорту, який надішле Міністерство охорони здоров'я. Декілька людей готуються їхати додому самостійно. Найближчим часом вже з тих людей, яких прооперувалися, за допомогою МОЗ, волонтерів і за сприяння посольства, ми будемо відправляти людей до 2 числа", – наголосив Надзвичайний і Повноважний посол України в Республіці Білорусь Ігор Кизим.
Та проблема значно ширша, каже волонтерка Тетяна Якубець. В Україні є майже 400 людей, яким потрібно щотримісяці їздити до Білорусі, щоб здавати кров.
"Ті, хто не здадуть вчасно кров що три місяці, раз в три місяці, вони не активні в черзі, їх не викличуть. Вони втрачають шанс отримати трансплантацію. Вони чекають там спасіння, там їхня надія, там порятунок їхнього життя", – акцентує увагу волонтерка Тетяна Якубець.
І що ще важливіше, що необхідний орган може з'явитися у будь-який момент, тож викликають пацієнтів на трансплантацію навіть серед ночі.
"Це практично за 6-7 годин ти маєш бути обов'язково у Мінську, а то і раніше. І якщо вона не приїхала, вона може знову в лист очікування десь потрапити не знаючи на коли їй з'явиться орган", – каже пацієнт, який потребує трансплантації Борис Андрощук.
Волонтерка Тетяна Якубець підсумовує: "наша ж держава, МОЗ, оплатили ці операції. Ви ставите під загрозу своїх співгромадян. Ваші люди залежні від тих авіасполучень".
Волонтерка просить відновити авіасполучення й не допустити повного закриття кордонів. Як діяти пацієнтам у цій ситуації – відповіді від МОЗ ми поки що не отримали. Тим часом, у посольстві закликають усіх, хто має труднощі з поверненням в Україну з Білорусі, звертатися на гарячу лінію.
Ірина Саєвич, Ігор Костюк, "5 канал"
