Повітряний терор: як Кремль знищував цивільні літаки

Корейський Боїнг 5 канал / Машина часу
Пасажирські літаки часто ставали мішенню для військових. Більшість із них було збито радянською чи російською зброєю. Продовження розслідування журналістів програми "Машина часу" на "5 каналі", присвячене злочинам радянського режиму та російської влади

Перша частину розслідування: Повітряний терор: фатальні помилки та свідомі злочини – радянські ракети на службі режимів

Продовження

У 2001-му ракета українського зенітного комплексу С-200 збила російський Ту-154 над Чорним морем. Президент Кучма визнав провину ЗСУ й наказав виплатити компенсації родинам загиблих. Однак на державному рівні до офіційного Києва Москва не висунула жодних претензій, тож юридично провина України встановлена не була.

ЗМІ дивувалися тодішній лояльності й поступливості Путіна. Навчання та стрільби були спільними й проводилися на підконтрольному РФ полігоні Чорноморського флоту. Ураження цілі відбулося в зоні відповідальності російської служби авіаруху, яка не закрила там повітряний простір на час навчань. Чий оператор обрав цивільну ціль та навіть чия це була ракета – досі під питанням.

"Україна нібито збила. Україна погодилася виплатити компенсації ексграціа, без юридичного визнання своєї провини. Це перший момент. Другий момент – це спогади тодішнього міністра оборони Кузьмука, який прямим текстом говорив, що ракета була російська, а українську сторону змусили взяти на себе провину," – Олексій Кафтан, журналіст-міжнародник, історик.

Катастрофи цивільних авіалайнерів за участю військових здебільшого ставалися далеко над морями чи пустелями

Радянський Союз розпочав справжню повітряну війну прямо на власній території й здобув у ній переконливу перемогу.

Перший цивільний літак радянські війська збили в 1959-му. Це був пасажирський Іл-14, який потрапив під вогонь гармат і кулеметів із полігона під Сталінградом. Тоді загинули 25 людей. Під час розслідування виявилося, що літаки постійно потрапляли під обстріли в цій зоні, однак відбувалися незначними пошкодженнями, які відразу ж засекречувались.

У 1961 році протиповітряна ракета збила Іл-18 у Ростовській області. Загинуло 59 людей. Наступного року радянські зенітники знищили аж два літаки Ту-104 – під Красноярськом і Хабаровськом. Рахунок жертв ставав усе більшим: 84 у першому випадку і 86 у другому.

У 1963 році – знову Іл-18, цього разу під Казанню, 67 загиблих.

У всіх цих випадках реальна причина авіакатастроф ніколи не озвучувалася – родичам жертв брехали про технічні неполадки, про підтримку чи компенсації також не йшлося. Справжньою причиною було те, що більшовицький режим суворо оберігав свої таємниці від американської розвідки.

Заради цього Кремль був ладен збивати всі підозрілі об'єкти, навіть якщо під удар могли потрапити свої. Техніка була недосконалою, і відрізнити цивільний лайнер від ворожого шпигуна було часто неможливо.

Зброя удосконалювалась, але безпека радянських громадян залишалася на другому місці

Навчальні стрільби часто проводилися неподалік міст і аеродромів, адже це було зручно. І ракети знаходили собі нові жертви.

У 1968-му через 28 хвилин після зльоту був збитий Ан-24 у Якутії. У 1973-му – Ан-24 біля Пермі та Іл-18 поблизу Семипалатинська. Усі ці лайнери мали нещастя пролітати поблизу секретних військових баз.

Кількість загиблих радянських громадян у цій "повітряній війні" сягнула півтисячі осіб. Наскільки можна судити, все це були випадкові жертви. Їх знищували чи то задля боротьби з повітряними шпигунами, чи то під час навчань. Та збивали і свідомо. У 1967-му над нейтральними водами Чорного моря радянські винищувачі розстріляли кукурузник Ан-2.

"Його викрав у Туапсе колишній військовий пілот Павло Скрильов і спробував утекти з "комуністичного раю" до "капіталістичного пекла". За офіційними даними, на борту був лише сам викрадач. Однак дійсне число жертв залишиться невідомим. Уламки на дні моря не досліджували, а скільки людей піднялось на борт, ніхто не бачив," – Іван Дерейко, історик.

У 1978-му радянські винищувачі так само свідомо збили корейський боїнг 707 із сотнею пасажирів на борту. Лайнер через помилку обладнання залетів у повітряний простір СРСР і був перехоплений винищувачем Су-15 над Карелією.

Екіпаж зрозумів свою помилку й спробував повернутися до Фінляндії. Радянський пілот отримав наказ збити порушника. Він кілька хвилин доводив керівництву, що йдеться про цивільний борт, а не про шпигуна, але зрештою підкорився. Ракета сильно пошкодила боїнг, однак пілотам вдалось здійснити аварійну посадку на лід найближчого озера. Загинуло двоє пасажирів, решту після допитів відпустили. Ніяких компенсацій СРСР не виплатив.

У 1981 аргентинський вантажний літак на свою біду порушив кордон СРСР над Вірменією. Винищувач чомусь не розстріляв його, а таранив. Аргентинський екіпаж загинув, а радянський пілот вижив і навіть отримав нагороду.

У серпні того ж 1981 року над СРСР зіткнулися ще два літаки. Цього разу бомбардувальник Ту-16 протаранив не підозрілого порушника, а звичайний пасажирський Ан-24. Причиною загибелі 37 людей визнали недбалість армійських пілотів і їхнього командування, які не звикли зважати на якихось там цивільних.

Одна з пасажирок лайнера, 20-літня студентка Лариса Савицька, дивом вижила. Вона впала разом із хвостом літака з 5-кілометрової висоти й приземлилась на молоді берези, які пом'якшили удар. Чоловік Савицької, який летів тим же рейсом, загинув. Згодом дівчина стала рекордсменкою книги Гіннеса за найменшу компенсацію серед жертв авіакатастроф у світі: радянська влада виділила їй 75 рублів і відмовила в отриманні інвалідності.

Найгучніший акт більшовицького повітряного піратства стався у 1983-му. Іще один корейський боїнг потрапив у повітряний простір СРСР. Він пролетів над Камчаткою та Сахаліном, а коли наблизився до радянського морського кордону, був безжально збитий. Загинуло 269 людей, серед них американський конгресмен та 22 дитини.

Літак Ан-2
Літак Ан-25 канал / Машина часу

Кремль спочатку все заперечував, потім заявив, що збив шпигуна, а коли виплили подробиці – назвав усе провокацією. Чорні скриньки лайнера виловили радянські водолази, й вони зникли на 10 років. Лише після розпаду СРСР відбулося розслідування, яке встановило причини інциденту.

Збиття корейського боїнга президент США Рональд Рейган назвав "злочином проти людства, який ніколи не можна забути". А ще назвав СРСР "Імперією зла". Однак імперія продовжувала чинити незабутні злочини, щоправда вже не своїми руками. У світі настала епоха гібридних війн.

Дісталося від кремлівських проксі й цивільній авіації. Ще в 1952-му китайські комуністи на радянському винищувачі Ла-7 збили Дуглас гонконзької авіакомпанії. Загинуло 10 підданих британської корони.

Корейський Боїнг
Корейський Боїнг5 канал / Машина часу

Наступного року два МіГи болгарських комуністів збили пасажирський Локхід компанії Ель-Аль. Загинуло 58 ізраїльтян.

Спочатку все закінчувалося достатньо цивілізовано. Обидва винуватці визнали свої помилки, а Болгарія навіть виплатила компенсації родичам жертв.

Настала фатальна епоха ракет

Тепер зенітні комплекси, особливо переносні, можна було постачати не тільки союзним державам. Їм не потрібні аеродроми чи дороге обслуговування. Їх можна роздавати будь-яким гібридним формуванням, навіть партизанським, і сіяти хаос.

Першим провісником нового виду повітряного терору стало збиття двох пасажирських лайнерів в Африці у 1978-му та 79-му роках. Вони належали вже зниклій зараз країні Родезії. Загалом загинуло 107 цивільних. Знаряддями злочинів були радянські переносні ЗРК "Стріла-2". Виконавцями теракту були бойовики комуністичної Зімбабвійської народно-революційної армії або ж московські "іхтамнєти". За заниженими офіційними даними, зімбабвійцям допомагали щонайменше півтори тисячі радянських військових радників.

Після такого успішного старту із 70-х років і до сьогодні радянські ПЗРК збили щонайменше 16 цивільних літаків. Це були лайнери авіакомпаній Анголи, Малаві, Конго, Шрі-Ланки, Афганістану, Німеччини, США, Швейцарії та навіть Білорусі й Молдови.

Прологом до катастрофи МН17 на Донбасі став цілеспрямований розстріл авіалайнерів Грузії під час Абхазької війни. У вересні 1993 року на підльоті до оточеного Сухумі були збиті два цивільних борти з пасажирами, ще три літаки були розстріляні системами залпового вогню та артилерією на землі. Загинуло 136 людей. Офіційно стріляли абхазькі бойовики, які звідкись отримали потужну зброю та боєприпаси, й оперативно їх опанували.

Збиття літаків
Збиття літаків5 канал / Машина часу

А у 2014-му чергові російські гібридні формування збили ще один авіалайнер – малайзійський боїнг над Донбасом. Наразі це найбільша за кількістю жертв катастрофа цивільного літака, збитого військовими.

Більшість цивільних літаків, збитих в історії людства, стали жертвами російських військових і російської зброї. Найсвіжіші та найкривавіші ілюстрації цієї тези – малайзійський боїнг на Донбасі та український – в Ірані. І такі катастрофи траплятимуться й надалі, допоки Кремль може вести війни й постачати зброю своїм союзникам.

 

Попередній матеріал
Революція Гідності: унікальні кадри з протилежного боку барикад – чому силовики приховували свої звання
Наступний матеріал
Президенти від Кучми до Зеленського та їхні "сірі кардинали": як оточення впливає на лідера – сюжет
Loading...