Повітряний терор: фатальні помилки та свідомі злочини – радянські ракети на службі режимів Читайте по-русски

Літак іранських авіаліній А300Б 5 канал / Машина часу
Розслідування журналістів програми "Машина часу" на "5 каналі", присвячене злочинам радянського режиму та російської влади, через які гинули пасажирські авіалайнери

8 січня 2020 року в небі Ірану одразу після зльоту був збитий пасажирський боїнг-737 рейсу Тегеран-Київ. Загинуло 176 людей. Лайнер збила ракета радянського виробництва, і це не випадковість, адже більшість пасажирських літаків в історії були збиті саме радянською чи російською зброєю. Так, до прикладу, Радянський Союз свого часу розпочав справжню повітряну війну прямо на власній території. Про це читайте у другій частині розслідування — Повітряний терор: Як Кремль знищував цивільні літаки.

У лайнер поцілили дві ракети з радянського зенітного комплексу "Тор". 29 одиниць такої зброї Іран отримав від Росії ще в 2007-му. На той момент ісламська республіка уже була під західними санкціями за спробу розробити власну ядерну зброю. Характерно, що ці потужні ракети отримала не армія Ірану, а так званий "Корпус вартових Ісламської революції", який не підпорядковується президенту країни, а тільки верховному вождю – Великому аятолі. Вони мають власні сухопутні війська, авіацію, флот і спецпідрозділи. 

Корпус вартових Ісламської революції
Корпус вартових Ісламської революції5 канал / Машина часу

Постачання російських "Торів" до Ірану не було секретом. Через це був гучний скандал у західних ЗМІ. Не стало таємницею й отримання цих ЗРК саме одіозними стовпами режиму – "Корпусом вартових". Цим відкрито вихвалялись уже іранські медіа. 

Аятоли та Вартові вирішили не чекати Гаазького трибуналу, й уже на третій день визнали свою провину. Усе списали на помилку оператора ракетного комплексу, однак таке пояснення залишає багато питань. 

"Питання в тому, чи це була помилка. Якщо так, то за яких обставин вона сталась, що їй передувало. Якщо ні, то з яких причин ця непомилка теж мала місце бути. Я не виключаю, що будь-який лайнер міг бути їхньою мішенню. Не обов'язково український. Він просто підвернувся під руку. З тим, аби піти на подальшу ескалацію конфлікту," – Олексій Кафтан, журналіст-міжнародник, історик.

Пасажирські літаки в людській історії збивали неодноразово, і винуватець завжди ставав відомим. Це, здається, зрозумів уже весь світ, окрім Путіна.

Пасажирські літаки стали частою жертвою військових ледве не з моменту створення цивільної авіації

Цим сумним досягненням відзначились армії найрізноманітніших країн. Різниця полягала лише в тому, чи це був свідомий злочин, чи фатальна помилка. 

Японські літаки
Японські літаки5 канал / Машина часу

Першою атакою на пасажирський літак відзначилась Японська імперія під час своєї агресії в Китаї. Влітку 1938-го одразу 8 імперських винищувачів атакували цивільний лайнер Дуглас Ді-Сі-Два із 15 особами на борту. До війни це був один із найпоширеніших у світі літаків, типу нинішніх боїнгів, і не впізнати його було неможливо. 

Попри це винищувачі вишикувались у формацію для атаки й відкрили вогонь. Пілот пасажирського лайнера спробував вийти з-під удару. Коли його почали переслідувати, здійснив аварійну посадку на воду. Це передбачала інструкція і сама конструкція літака. Але й на воді його продовжили розстрілювати. Унаслідок вижив лише один із пасажирів, радист та пілот-американець. 

"Специфіка ситуації була в тому, що літак не був суто китайським. Місцевий перевізник взяв його в оренду у компанії Пан-Американ разом із пілотом. Катастрофа викликала бурхливе обурення діями японців у США. Вашингтон надіслав до китайської армії своїх радників, а згодом – цілий добровольчий авіаполк, який отримав назву "Летючі тигри". Герої-добровольці стали зірками глянцевих журналів, а Японія втратила останні надії на перемогу в Китаї," – Іван Дерейко, історик.

Цікава також і подальша історія горезвісного літака. Його підняли з дна річки, відремонтували й знову поставили на рейс. Та за два роки його знову атакували японські винищувачі. Пілот встиг посадити лайнер, але його вщент розстріляли вже на землі. Загинуло 9 людей. 

З розпалом Другої світової кількість збитих цивільних літаків зросла. Характерно, що всі ці злочини на рахунку агресорів

У 1942 році японські винищувачі збили над Тихим океаном ще два цивільних аероплани — нідерландський та австралійський. В обох випадках пілоти зуміли дотягнути до суші, та все ж загинуло 17 пасажирів, здебільшого біженців.

У 1943 список збитих авіалайнерів поповнили нацисти. Над Біскайською затокою німецькі винищувачі без видимої причини збили британський рейсовий Дуглас-Ді-Сі-Три. Серед 17 загиблих був популярний англійський актор Леслі Говард. 

Третім у переліку повітряних піратів передбачувано став Сталін.

Сталін
Сталін5 канал / Машина часу

У червні 1940 року радянські патрульні літаки ДБ-3 знищили пасажирський Юнкерс 52 фінських авіаліній, який вилітав із Таллінна до Гельсінки. Загинуло 9 людей – фіни, німці, французи, американець, швед та естонець. Згодом у мемуарах один із учасників злочину виправдовувався: лайнер не реагував на вимоги змінити курс, а пасажири начебто через ілюмінатори погрожували "сталінським соколам" кулаками й пістолетами. 

На той момент фінський літак навіть теоретично не міг мати статусу "ворога". А вимагати змінити курс цивільного повітряного судна в чужому повітряному просторі комуністи не мали права. Тобто це був акт повітряного терору, ініційований напряму з Кремля. 

У 1947-му нідерландські винищувачі збили індійський Дуглас Сі-47 Скайтрейн. Загинуло 8 людей. Транспортник віз медикаменти від Червоного Хреста до охопленої національним повстанням Індонезії. Офіційна Гаага спочатку відкидала звинувачення з боку повстанців, але коли подія набула міжнародного розголосу й претензії висунула Індія, Нідерланди вперше виплатили компенсації родичам жертв авіакатастрофи й купили Червоному Хресту новий літак. Так винайшли цивілізовану форму подолання криз через ненавмисне збиття цивільних бортів. І вже незабаром вона дуже знадобилася.

Протягом 60-70-х років передові країни здійснили справжній прорив у розвитку ракетної зброї

Тепер для знищення цілей – ворожих підрозділів, міст чи літаків – до них не треба було наближатись, просто вказати координати чи виділити маркер на радарі й натиснути кнопку.

У 1968-му лайнер Ер Франс після прольоту повз французьку ракетну базу на острові Левант запросив аварійної посадки у Ніцці, але до берега не дотягнув. Загинули 95 людей. Родичі загиблих отримали компенсації, але подробиць катастрофи армійці не розкривають досі. 

У 1980-му Париж схибив вдруге. Над Тіренським морем вибухнув італійський МакДоннел-Дуглас із 81 особою на борту. Багатоетапне розслідування виявило: неподалік французькі винищувачі вели бій із лівійськими МіГами, й одна з ракет обрала сторонню ціль. Компенсації жертвам виплатила Італія.  

Бували й випадки цілеспрямованого збиття, коли цивільні літаки приймали за щось інше. Так було в 1973-му під час чергового загострення на Близькому Сході. Літак лівійських авіаліній, який летів курсом із Каїра до Тріполі, заблукав і відхилився від курсу на кількасот кілометрів, зайшовши в повітряний простір Ізраїлю. 

Лайнер був перехоплений парою ізраїльських "фантомів", пілоти побачили одні одних, але не порозумілися. Замість виконувати команди військових, лівійці виконали різкий поворот, наче хотіли відірватись. Ізраїльтяни вирішили, що лайнер захопили терористи – таких випадків у ті роки було багато. Загинуло 108 пасажирів. Після міжнародного розслідування голова Генштабу Сил оборони Ізраїлю Давид Елазар взяв вину на себе, а країна виплатила родинам загиблих лівійців понад 3 мільйони доларів. 

У 1988 році ракетний крейсер Вінсон знищив над Перською затокою іранський літак, не зумівши правильно ідентифікувати ціль. Крейсер прикривав кувейтські танкери від нападів з боку Ірану й уже відбив атаку катерів. Тому коли за 20 кілометрів виявив наближення повітряної цілі, відразу атакував двома ракетами. 

На борту було 290 осіб. За результатами внутрішнього розслідування США не стали дочікуватися міжнародного суду й добровільно виплатили родинам жертв 62 мільйони доларів. При цьому Вашингтон і Тегеран продовжували перебувати в стані неоголошеної війни. 

У розпал боїв за Нагірний Карабах обидві сторони збивали борти із біженцями. Вірмени зумисно чи випадково збили вертоліт Мі-8, а азербайджанці – близькомагістральний Як-40. У першому випадку загинуло 44 людини, у другому – пілоти зуміли посадити підбиту машину й усі вижили. 

Потрапила до цього списку й Україна, але за доволі дивних обставин. У 2001-му ракета українського зенітного комплексу С-200 збила російський Ту-154 над Чорним морем. Президент Кучма визнав провину ЗСУ. Однак на державному рівні до офіційного Києва Москва не висунула жодних претензій, тож юридично провина України встановлена не була. Чому Україна погодилася без юридичного визнання провини й виплатила компенсацію?

Попередній матеріал
Вода для Криму: що про це думають кримчани та що мав на увазі "слуга народу"
Наступний матеріал
Революція Гідності: що стало "червоною лінією" для влади Януковича
Loading...