"Важлива річ, яку я навчився у співвітчизників, українців – це не боятися пафосу. Згадай, які ми були до 2014 року. Певний скепсис, іронія, нехіть до всього, дистанціювання. А натомість тепер бачиш, як плачуть чоловіки, плачуть військові від емоцій, які в них є. От я недавно був на врученні нагороди "Народний герой" і там виходили офіцери. І просто плакали, дякуючи тим, з ким вони воювали ці 5 років. Не від безсилля, не від безпорадності, а від усвідомлення вдячності, із якими людьми їм випало разом воювати. Ти розумієш, що не слід цих сліз соромитися. І цього пафосу не слід соромитися.  І це те, що нас характеризує великою мірою", – сказав Жадан.

Він додав: "Загалом оця емоційність – мені важко порівнювати з росіянами, бо я в принципі росіян не дуже добре знаю, я загалом крім оцих районів прикордонних, де я виріс, і Москви із Петербугом, я ніде і не був, та і бути не сильно хочу, тому важко порівнювати, але те, що ми набагато емоційніші, набагато відкритіші – це очевидно. Це і позитив, і негатив".

Читайте також: Діти у вишиванках і пропутінські бабці у Станиці: Жадан про особливості порубіжних міст

Крім того, письменник висловив думку, що взагалі аби не було якоїсь депресії і страху, бажано регулярно їздити на схід, поближче до лінії фронту.

"Коли ми сидимо у своїх фейсбуках, нам реальність здається чорно-білою, нам здається, що є прихильники, є противники, тут добре, тут погано. Насправді ти приїздиш у військову частину, спілкуєшся з військовими і ти розумієш, що вони проголосували от приблизно навпіл. Половина за одного кандидата, половина – за іншого. Але всі вони воюють за Україну, вони всі військові однієї частини, вони всі ідуть на завдання і кожен з них має той самий ризик загинути щодня за те, що ми ось тут сидимо і поливаємо тут одних брудом, а іншим даємо якісь лаврові вінки і так далі", – сказав Жадан.

"Це цікаво розуміти, що все-таки реальність – складніша. Вона якось ніби не дуже відповідає нашим уявленням і це нас якось дезорієнтує… що реальність на вулиці не збігається із фейсбучною картинкою. Щоб не було якоїсь депресії і страху, бажано взагалі регулярно їздити на схід, поближче до лінії фронту. Так, їздити, допомагати військовим, допомагати цивільним, спілкуватися з людьми – і тоді буде поменше стереотипів стосовно мешканців Донбасу, тоді буде менше зневіри стосовно нашої армії, буде більше довіри і впевненості. От це те, що дійсно заряджає", – поділився письменник своїм досвідом.

Як повідомляв 5.UA, The New York Times внесла вірші Жадана у список рекомендованих книг року.