На Донецькому напрямку бойовики продовжують провокаційні обстріли, головно вночі. Але й вдень до позицій урядових військ намагаються наблизитися диверсійно-розвідувальні групи. Репортаж Ірини Шевченко.
До позицій ворога – 400 метрів. У темряві або в тумані російські бойовики підходять метрів на 200, а часом і на 50, розповідають армійці.
"Одиничними з калаша обстрілювали. Тоді пару ВОГів кинули і пішли", – каже боєць Ігор.
Він із Фастова, на війні три роки. Каже, спершу було страшно. Потім призвичаївся. Поруч – Олег із Миколаєва. Розповідає про мету ворожих провокацій.
"Ну, як провокують, то хочуть нас витягнути, щоб ми почали їм отвєтку давати і потім починають снайпера працювати. Але ми на провокації не ведемося, ми вже люди дорослі всі. Все розуміємо", – переконує військовослужбовець Олег.
Розуміють армійці і хто по них працює.
"Це не шахтарі воюють. Приїжджають сюди на заробітки Російська Федерація. Хочуть показати, що вони красавчики. Ну, ми їм усім покажемо", – наголошує Олег.
У перемозі України боєць упевнений. На перемогу працює і львів'янин Тарас. На фронт приїхав після навчання в академії сухопутних військ.
"Я зрозумів, що не можу просто так взяти і залишити свою країну, і тому я пішов вчитися на офіцера. У мене дуже багато друзів загинули через те, що у 2014 році ще ніхто не знав, що таке війна. А їхні офіцери не могли правильно управляти. І тому я вирішив стати офіцером, щоб зберігати людські життя", – пояснює армієць Тарас.
На війні життя бійців часто залежить від вміння і реакції командирів, пояснює Тарас. І від фахової роботи сержантів, додає Олег. Військовослужбовець радіє, що в Україні почав розвиватися сержантський корпус.
"Дуже хочеться, щоб починали довірять офіцери. Щоб починали ставати в одну шеренгу і працювати", – зауважує боєць.
Вдома на Олега чекає дружина і маленька донечка. Чому пішов на війну, пояснює так:
"Тут треба охороняти свою землю от цих падлюк колорадських жуків. Це можна зрівняти з тим, що до мене прийде сусід, в мій город, і скаже: це мій город. А я йому не віддам. І буду воювати, поки я його не вижену зі свого городу і не заберу свій город", – запевняє вояка Олег.
А найріднішим телефонує, коли є можливість і за нагоди переказує вітання.
"Хочу передати дуже великий привіт своїй жінці Аліні. Дуже скучив за своєю донечкою Анею. Їй уже першого грудня буде рік і дев'ять місяців. Дуже їх сильно люблю, цілую і міцно обіймаю", – сказав український захисник.
Ірина Шевченко, Юрій Усік, "5 канал"
Міни виробництва РФ розривались просто в будинках українців – ФОТО з Золотого
