Ельза
Ельза 5 канал

"Небезпечно для армійців": чому на позиціях біля окупованої Горлівки більше не вмикають гімн

Читайте по-русски
З цих позицій на "нулі" окуповане місто і концерн "Стірол" – видно як на долоні

На позиціях поблизу окупованої Горлівки оборону тримають і досвідчені бійці, які на війні з 2014 року, і молодь, яким ледь за 20. Вдень тут ворог переважно мовчить – іноді обстрілює оборонців з гранатометів. Вночі ж зав'язується бій. Окремі окопи настільки близько, що армійці та окупанти можуть перегукуватися. Раніше з українського боку часто лунав гімн. Чому його не чути зараз – у репортажі.

З цих позицій на "нулі" окуповану Горлівку видно як на долоні. Ось труба концерну "Стірол". До війни – одного з найбільших виробників міндобрив у Європі. З початку цього року завод не працює – наслідки "націоналізації" окупантами.

Значно ближче до позицій українських бійців – окопи ворога. Нині руху там не видно. Найманці оживають ближче до вечора – частина окупантів стріляє, провокуючи на вогонь у відповідь. Частина – риє окопи, намагаючись просунутися вперед. Але часом і вдень можуть закинути гранату-другу.

Під ногами дошки – щоб не місити болото, коли піде дощ. В окопах колодязі – спеціально викопані та заґратовані квадрати для стікання води. До приходу зими тут готуються ґрунтовно. На деяких ділянках цієї лінії фронту до окупантів – рукою подати. Можна перегукуватися. Або…

"Раніше намагалися гімн ставити. Не подобається їм наша музика. Зараз не ставимо, починають стріляти. Навіщо наражати на небезпеку військовослужбовців. В основному образливі речі. Кричать", – розповідає боєць із позивним "Ангел".

На війні він з 2014-го. Якийсь час воював пліч-о-пліч із дружиною, яка також підписала контракт. Нині вона вдома, бавить новонародженого сина, якому за кілька днів виповниться 4 місяці. Заради нього, зізнається "Ангел", він тут.

 

Щоб, коли син подорослішає, йому не довелося захищати батьківщину на війні: "Я не хочу, щоб моя дитина в подальшому приймала хоч якусь участь в тому, в чому приймаємо зараз ми. Краще ми будемо виконувати це в своєму віці, ніж от приходять хлопці 18-20 років. Їм ще жити і жити".

Олегу якраз 20. На фронт приїхав цієї осені – після строкової служби підписав контракт. Звикати, зізнається, довелося до всього. Особливо до побуту в полі та ліжка у бліндажі. Мати про ротацію сина на фронт дізналася перед самісіньким від'їздом.

"Коли я вже від'їжджав сюди, я їй сказав. Плакала, все таке. Усе добре зараз уже. Я кожен день намагаюся дзвонити, щоб вона не хвилювалася. Все добре буде", – усміхається Олег.

Все буде добре і в симпатичного єнота, який нещодавно завітав на позиції бійців. Хоча могло бути і не дуже. Кілька днів тому окупанти підпалили траву, щоб поліпшити видимість уздовж поля. Яка живність встигла – така і втекла. Єнот на позиціях не залишився – пішов шукати нову домівку. Прихисток тут знайшла і Ельза – немолода вівчарка, яку передали армійцям попередники.

У бійця "Зайця" вдома на Сумщині – чотирилапий такої ж породи. Саме тому він найбільше здружився з Ельзою. Вона ходить із ним на пост. І за потреби виконує команди – "сидіти", "лежати", "чужий".

За понад 2,5 роки в армії цей боєць давно став "своїм" для старших побратимів. Контракт на службу в Збройних силах він підписав у 18. Війна навчила його цінувати життя та час, берегти рідних і не реагувати на тих, хто досі запитує – чому він повертається на фронт?

"Я взагалі нічого не відповідаю. Розвертаюся і йду. За час звик вже до таких питань".

З Донеччини, Ольга Калиновська, Анна Несевра, "5 канал"

Попередній матеріал
Забагато порожніх стільців: у Києві влаштували день солідарності зі Станіславом Асєєвим
Наступний матеріал
За маніпуляції зі статутом Росію мають виключити з Інтерполу – Мазур