У програмі "Час: Online" на "5 каналі" ведуча Марія Скібінська та кулеметник 243-го батальйону 241-ї бригади ТрО Даниїл Гончаренко обговорили, як він дістав поранення в голову і як тоді вийшов живим із пекла бою.
Читайте також: Виплати військовим після поранень: на які підводні камені варто звернути увагу – адвокат Масі Найєм
Зауважимо, що одразу після інтерв'ю боєць поїхав воювати і нині воює в Бахмуті.
Армієць розказує, що поранення він дістав за населеним пунктом Опитне ще восени 2022 року. Через три дні Опитне було повністю захоплене рашистами. На позиції було 13 армійців ЗСУ і вони тримали лінію. Гончаренко розповів, що найближчий контакт з ворогом у них відбувся на світанку о 5-й ранку.
"Мені дрон передає по рації, що у моїй посадці йде п'ятеро. Двоє йдуть вже на мене. Тобто прямо в нас – сепарня, а праворуч – двоє моїх побратимів. Я з кулеметом сиджу, з "покемоном". Я його перекладає направо. Команда в рацію: "Бойова готовність". Все, на ураження. І бачу, на мене пливе два тіла. Мені дронщик передав, що два, а я поки бачу одного – голубий пуховичок... Це була розвідка боєм, тобто використовували "вагнерівців" як приманку... І на мене пливе один, я його побачив метрів за 30, але не бачу другого. І от коли я побачив другого, то дистанція вже була близько 7 метрів. Я відкрив вогонь і на цьому почався ближній контакт. А наша четвірка була дуже далеко, а інтенсивність бою наростає. А нас обстрілювали інтенсивно, в бруствер залітало. Всі вже були там підконтужені. Всі нахапалися контузій. І не одну, а близько десятка", – розповідає армієць.
Він розповідає, що їх обстрілювали з мінометів, АГС – довелося сісти вниз окопу. "Прилітало" просто за кілька метрів до окопа. Гончаренко тоді побачив на власні очі, що рашисти переодягаються у "піксель".
"Почався контакт, я відстріляв два короби – і мені старший передає, що відступайте ближче до наших. І ми як тільки вийшли, по нас відкривається вогонь. Спершу з їхнього боку було м'ясо, воно швидко закінчилося. І потім підійшла їхня основна група, десь 7 чоловіків. І вони одразу були навіть в нашому пікселі. Вони реально перевдягаються. Є відео, коли він у піксельній куртці і сепарських штанах, в сепарському броніку. Тобто ти їх не переплутаєш – різні броніки, різні РПС. Тобто по броніку можна зрозуміти, що це ворог. І на кожному з членів тієї групи був "Калаш", дві "Мухи", підствольник, РПГ – і от вони по нас працювали", – розповідає військовий.
"Ми правильно вибрали момент, коли відступали. Ми першій групі дали відсіч, а їхня друга група була за 30 метрів. У нас двоє поранених. Ми далі відступаємо, поряд зі мною стоїть побратим, я стою крайній, всіх прикриваю. І тут мене щось прилітає просто в кулемет. Я – голову вниз, потім очі відкриваю – бачу, що дуло розірване, ствол розірваний, приклад порваний, у мене руки всі перебиті, через рукавиці бачу, що все в крові. Ліва рука не працює. Я трублю в рацію: "Я без "покемона". Кулемет розірвало". На той момент мені прийшло два осколки в ліве плече, осколок в праве плече, і осколок в мочку вуха. Мені його лікарі акуратно вирізали вже тут, у Києві. І у мене шраму нема. Ще три осколки в спину залетіли і один у коліно. І ми продовжили відступати... Я повернувся, на жаль, Діма вже "двісті" – близько 4-х куль у шию. Ми відбивалися "Калашами". У нас контакт затягнувся. Бій йде з 5-ї ранку, а це вже сонце встало і в нас усе ще бій", – розповідає армієць.
Ворог підійшов впритул. Від окопа їх відділяли невеликі перекати. Бій за 5 метрів.
"У нас закінчуються БК, закінчуються гранати. І нам дає командир команду відтягуватися ще ближче і займати кругову оборону на крайній позиції. Я вилажу перший з окопу, мене відправляє побратим, тому що у мене рука одна не працює. Я вилажу з окопа – а тут ствол ще одного побратима. А він мені: "Даня, ти що? Вбік". Я такий: "Плюс". Відповз вбік, поповз далі. І тут розвертаюся вбік стріляти, кричу пацанам: "Крию". Починаю валити – і тут мені ляпс, і щось в голову. Вирубився. Чорне світло, темрява. Писк у вухах, просто нереальний гул. І щось таке біле в кінці – опа, прокинувся. Юшка по голові заливає. Кричу пацанам: "Триста. В голову". Знімаю шолом – а у мене кров фігачить. – "Живий? Повзи!". Дупля не відстрілюю, куди повзти, все шумить, пишить, юшка тече. Мені пальцем – туди. Мене не несли, мені пацани тільки казали, куди повзти. Тоді всі, хто могли, всі вийшли", – розповідає Гончаренко.
Армієць розповів, що поранених їхніх одразу відправили на евакуацію. Зазначає, що ще встиг дістати з аптечки гомеостатик і покласти в рану на голові.
"Беру так гомеостатик, всовую в голову, а руки так провалюються нормально в голову. По факту гомеостатиком не можна мотати голову, але якось мені було не до цього в той момент". Але головне – вижити. Все інше неважливо", – згадує армієць і додає, що тоді згубив деякі речі.
Після цього його з побратимами забрали на евакуацію, а основна група повернулася і далі давала відсіч ворогу далі – близько 8 побратимів.
Даниїл Гончаренко також розповів, з якою бюрократією йому довелося стикнутися після поранення.
Читайте також: "Це просто бюрократичне пекло": основні проблеми, з якими стикаються поранені військові та як їх вирішити – Масі Найєм
Бюрократичне пекло почалося ще після евакуації в Краматорськ. І наголошує – кожен документ, який видається, має бути з печаткою. Бо документ без печатки – неофіційний.
Докладніше про бюрократію після поранення дивіться у повному інтерв'ю з кулеметником Даниїлом Гончаренком:
Читайте також: Журналісти "5 каналу" в Бахмуті: ситуація у місті-фортеці та зміна тактики окупантів – відео
Дивіться відео за темою: "мОСКОВИТИ ВЖЕ ВЕЗУТЬ ДЕСАНТ на ТАНКАХ": воїн ЗСУ про нестачу техніки в рашистів під Бахмутом
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
