Десять років тому в українську історію були вписані так звані Харківські угоди. Тодішній президент Віктор Янукович підписав документ, який продовжив термін базування російського Чорноморського флоту в Криму до 2042 року. Росія, у відповідь, запропонувала знижку на газ. За яких умов відбувалося підписання документа, що був одним із етапів російського наступу, згадував кореспондент "5 каналу" Петро Троць.
21 квітня 2010 року Віктор Янукович випромінював оптимізм. Щойно він, разом із російським президентом Дмитром Медведєвим, підписав документ, який пізніше всі стали називати "Харківськими угодами". У ньому – продовження терміну перебування російського Чорноморського флоту в Криму, який двома роками раніше брав участь в агресії проти Грузії. Згідно з попереднім договором, російський флот з Криму мав забратися 2017-го. Тепер крайню дату перенесли на 2042-й. Усе – в обмін на дешевий російський газ для України.
"Чи здобуто це надто високою ціною? Ні! Тому що домовленості з Росією є взаємовигідними", – заявляв Віктор Янукович.
Для Віктора Януковича, який склав президентську присягу менш як за два місяці до того, це був перший важливий крок на міжнародній арені, який призвів до чималого спротиву. Це стало очевидним за тиждень, коли настав час ратифікувати угоду в парламенті. Зробити це хотіли символічно – в один день з російською держдумою.
Сутички як за стінами, так і всередині Верховної Ради – на такому тлі депутати голосували за угоду з Росією.
Опозиція усіма силами намагалася зірвати голосування. Від самого початку засідання у спікера Володимира Литвина полетіли яйця, але той не залишив свого місця навіть під таким "обстрілом".
"Ми закрили прапорами України той сектор, де сиділа на той час опозиція. Це було зроблено з метою, щоб ті люди, які вже перейшли до більшості, не мали змоги проголосувати на своїх робочих місцях", – каже екснардеп Юрій Гримчак.
Юрій Гримчак був серед найактивніших депутатів, які намагалися зірвати голосування. Саме його та Андрія Парубія "регіонали" звинувачували у підпаленні димової шашки ву сесійній залі. Самі учасники тих подій кажуть – уже тоді передбачали, чим може завершитися для країни такий крок влади.
"Наявність кількатисячного контингенту, який був у Криму, фактично і став тією базою, яка окупувала Крим у 2014 році", – каже Юрій Гримчак, народний депутат (2007-2012).
"Згідно з тими угодами, російські підрозділи могли безперешкодно пересуватися територією України. І це й стало тією передумовою, за якої так звані зелені чоловічки, а насправді збройні формування могли з'являтися в будь-якому куточку кримського півострова", – говорить нардеп Андрій Парубій.
Підписану 2010 року угоду росіяни в односторонньому порядку розірвали 31 березня 2014 – після захоплення Криму. Україна так не вчинила.
"Будемо використовувати як один із доказів порушення російською стороною територіальної цілісності України. І для компенсації збитків, пов'язаних з незаконними діями військового контингенту на території України з боку Росії", – каже Павло Петренко, колишній міністр юстиції.
"Харківські угоди" дали старт низці подій, через які Віктор Янукович, зрештою, змушений був утікати з країни. А ще стали черговим підтвердженням того, що Росія за будь-яку ціну намагатиметься зберегти свій вплив та присутність в Україні – як політичну та культурну, так і військову. І час показав, що в цьому наш північний сусід не зупиниться ні перед чим.
Петро Троць, Валентин Стрельцов, "5 канал"
