Відбувся другий день інтенсиву з цивільними. У планах – пройти психологічну смугу перешкод.
– Як, готові?
– Так, орли! Кращий взвод.
– Рекси.
З чого складається психологічна смуга перешкод
– Для чого воно? Щоб людина, особливо, яка приходить без ВП, звикала до цього всього. Будуть горіти шини, скати будуть горіти, проволока натягнута, буде полите кров'ю, будуть кишки тварин. Спочатку будуть дими, і заходить перша група, група 8-10 людей, вони зчеплені один за одного, і починають проходити.
– Перше виділення, рух! Стволами донизу, стволами донизу, газом не дихайте. Затримуємо дихання. Затримали дихання, на одному диханні вийшли.
– В цей час інструктор, відповідальний за цю ділянку, кидає дими.
– Перед, перед, перед! Давай, давай, давай, виходи!
– Фішка в чому? Вони йдуть без протигазів.
– Виходимо! Давай, давай, давай, займаємо кругову оборону!
– Вони заходять, повітря набирають, і їхнє завдання – чимшвидше пройти перекритий коридор. Коли вони повиходили, вони займають сектор оборони. Сектор оборони йде на 360 градусів. Після того, як вони це все зробили, які вийшли із щілини цієї, дві крайні людини, хлопають по плечу, які займають оборону, тримають сектор. Тил тримають, і вони вже кажуть їм – крайні. Тобто, вони вже, ці люди знають, що вони крайні. Спочатку вони пролазять, там є натягнута колюча проволока, кишки висять, інструктори підкидають кровішки.
– Права рука, ліва нога, права рука, ліва нога! Пішла, пішла, пішла, пішла, пішла! Давай, давай, я зустрічаю тебе, давай, швидше, швидше, швидше!
– Зараз там колонка є, аудио, і розриви, імітації вибухів, це все люди, які проходять повз, вони це все чують.
– Бігом, бігом, бігом, бігом! На пузо лягли, на пузо і поповзли!
– А ця двійка вже йде наперед, і от такими двійками вони перекочуються, перекочуються, і доходять до стіни. Далі, коли вже вони пройшли, відповідно, тут змінються всі положення, міняються всі, вони знають, хто за ким йде, і тоді йде стіна. Вони проходять стіну, це все треба швидко робити. Оскільки це цивільні люди, тут у них лайтове проходження, бо тут багато на що будуть закриватися, як кажуть, очі.
– Будуть стріляти із автоматів, одиночними пострілами, холостими. Є "УТЕС" кулемет, який також стрілятиме, він дуже гучний, будуть страйкбольні гранати кидатися.
– Сідай, правий сектор є. Противник попереду, автомат у бойове положення.
– Вражень маса. Найпротивніше – це кров, тому що вона бризкала в обличчя, але треба було продовжувати. І іноді голосні звуки, а так усе нормально, фізично не дуже тяжко, дякую команді, яка підтримувала і допомагала, десь там піднятися, встати, в основному, добре, 9 з 10.
– Це дуже гарна тенденція – робити отакі рекрутингові акції, робити можливість цивільним побачити зсередини саме військове життя. Вишкіл – це початок шляху для кожного військовослужбовця.
– Крию!
– Ваш сектор 12.
– Колона знищеної ворожої техніки. Вам потрібно зачистити танк і далі рухатися по напрямку до труби двійками в складі підрозділу, перебіжками. Крайня двійка, яка долає повалений міст, вона заходить на зачистку танка.
– Все, став крич, 12!
– Продовжуємо, не зупиняємося.
– Наступний! Наступний!
– Тримай сектор!
– Наступний! Наступний рух!
– Вперед автоматом!
– До цього треба бути готовим. Якщо я останній раз тримав зброю, ще будучи в школі, до цього ніколи не звертався, то вже два з половиною роки війна. Треба хоч би мати розуміння, як це відбувається, щоб, не дай Бог, стане гірше. Хотілося би, щоб було краще, мати розуміння, як важко там хлопцям, і бути до цього готовим.
Про мету вишкілу
– Наша сьогодні задача – показати, що таке є, що якщо вони думають йти служити, вони мають це пройти. Тут гартується характер, гартується дух, бо, скажу чесно, багато хто, тут дівчат багато, а хлопці – вони навіть можуть блювати. Блювотний рефлекс, бо тут же кишки. Якщо не буде ілюзій, люди будуть більш реально сприймати ситуацію. Вони розуміють, що це військо, тут є певні вимоги, певні вимоги щодо знань, фізичної підготовки. Нічого не буває просто так і жодне заняття не проводиться просто так, аби відбути.
– Все, проходимо!
– Під ноги дивимося!
– Перший номер, другий номер, за ним. Підходимо ближче. На зачистку ви заходите із зброєю по-боєвому, тобто, ви вицілюєте сектор. Ви вклалися в зброю, ваша зброя і ваші очі – це парний орган. Ви рухаєте зброєю туди, куди дивляться ваші очі.
– Другий номер! Другий номер до першого!
– Перший номер, коли він закинув гранату, потім подає команду "на коліно". Він закриває сектор на 12 і подає команду "крию". Другий номер виходить на інший бік, займає положення сидячі.
– По коридору! Пробігаємо наперед. Дистанція 5-6 метрів, право-ліво. Заняли позицію.
– Кожне заняття має на меті сформувати певні навички у військовослужбовця, які в майбутньому йому допоможуть знищувати ворога і вижити під час бою.
– Крию! Чекай, чекай, чекай! Другий назад!
– Рух!
– Якщо людина правильно підходить, правильно сприймає ці нові знання, вона намагається вчитися, відповідно до цього людина стає воїном. В даному конкретному випадку я був приємно здивований тим, що дівчата показали себе набагато краще за деяких чоловіків, тому що більша витривалість, більша гнучкість, на деяких перешкодах вони давали фору чоловікам, доводилося чекати.
Чи складно пройти смугу перешкод?
– Трохи важко фізично, але це дуже адреналін, емоції, вони просто зашкалюють. Найважче було фізично, напевно, перелазити всі перепони і в цей час ще й вибухи, ти дезорієнтуєшся.
– Кожного разу кожному військовослужбовцю, кожному курсанту я наголошую: в обов'язковому порядку треба тримати себе в гарній фізичній формі. Тільки тоді ви зможете вивозити всі труднощі військової служби. Зважаючи на те, що стандартне спорядження військовослужбовця, в цьому випадку десантника, – воно стартує приблизно від 50 кілограмів, ви розумієте, про що я говорю?
– І от ти повертаєшся, і навіть цивільні просто не розуміють, що в наших хлопців, які звідти повертаються, зовсім інша психіка. І це після такого я розумію, чому це так. Бо це справді важко, що емоційно, що психологічно, і що фізично.
– Є тепер, власне, розуміння, що хлопці переживають?
– Є розуміння, що це надзвичайно складно, складніше, ніж думалось. І тепер більше хочеться волонтерити, допомагати, донатити. Тому що от, наприклад, форма після першого разу не факт, що вона випереться і буде придатна до наступного.
– Брудні, чистить зброю.
– 12 криємо.
– Крию!
– Психологічно важкувато, але це тренування. Я розуміла, що позаду допоможуть, попереду, є якісь привілеї, тому що це тренування. Якщо це був бій, я розумію, що це було б і страшніше, і складніше, і ще не відточене в нас пряме розуміння, що треба робити. Тому ми б далеко не дійшли, якщо б це був наш перший вихід.
– Ворог мене обстрілював, мене розстріляли, але я не здався. Що я скажу? Від мене смердить, я там по кишках пройшов, класно було. Приходьте до нас. Хочеться трішки затриматися, бо я розумію, для "нуля" я – нуль, а тут ще треба тренуватися, це те, що я розумію.
– Що було найскладніше?
– 300-го нести більше, і в нас дуже сильний хаос, не співпрацьовані взагалі.
– Якщо ми говоримо про формування навичок, то ми маємо розуміти таке, що за одне заняття навичка не формується. Навичка формується холостінням, це м'язова пам'ять, коли кажуть, що очі бояться – руки роблять. Ось це навичка, скидування зброї, вкладка зброї, умовно кажучи, накладання турнікетів, займання позицій, рух двійками, це все навичка.
– Крию!
– Куди ти проліз? Тут нікого немає.
– Вчора дуже добре показали, як вижити: досвід, тільки досвід тебе врятує. Вчора ми були проти одного ДШВ-шника, він по кайфу нас розносив, у нас 20 людей було, він усіх розносив. Він тільки помирав, коли БК закінчувалося, ми йому спину тільки дострілювали. І то ми вже там мухлювали, як тільки могли, він нас трощив, і все, тільки досвід тебе витягне.
– Якщо людина здатна вчитися, здатна сприймати інформацію, вона буде протидіяти і ударним дронам, і так само скидам. І під час артилерійського обстрілу вона буде правильно себе вести, понижувати силует, уникати скупчень, всього іншого.
– Не стоїмо в повний зріст, якщо там заминка – обрали собі сектор.
Як проходить навчання
– Дуже актуальною є проблема того, що замало часу, і зараз розглядається, наскільки я розумію, питання по збільшенню курсу БЗВП. Ми його будемо збільшувати, будемо робити максимально від нас залежне для того, щоб по максимуму навчити людей.
– Коли другий номер відкриває двері, гранату я закидую об стіну, роблячи ось такий жест, для того, щоб моя граната далі почала хаотичний рух. І коли ти стоїш, і тобі летить граната, і ти не знаєш, куди вона прилетить, і де вона зупинить свій рух, автоматично відпадають дві ці опції, і лишається тільки одна. Зрозуміло? Далі, відбувся вибух. Вам треба зачистити будинок, вам треба туди зайти. Другий номер відкриває, не поспішай. Спочатку в тебе прості кути йдуть, ті, які ти бачиш. Коли ти зачистив один кут, нарізав інший. Другий номер твій відкриває все далі, і далі, і далі, і далі. Танцюєш далі, заходиш. Як тільки ти дійшов до цієї точки, твій другий номер скидає зброю і відкриває твій сектор. Тепер він тебе прикриває. Ти доходиш до другого номера і розумієш, що в тебе залишився ще важкий кут, як називають його британці з цього боку. Що потрібно робити? Для того, щоб зайти і зачистити той кут, вам треба скоротити розмір вашої зброї. Яким чином? Без упора в плече, екстрактором до гори, вбік. І далі одним кроком ви заходите.
– Зачищаємо будівлю. Нарізаємо угли.
– Ще.
– Ви відкриваєте.
– Ще.
– Граната. Закривай двері.
– Граната.
– Бах, вибух. Все, зачищаємо далі.
– Було таке дуже багато у військах і є, коли вибухи, розриви, коли армагедон цілий, незрозуміло, що, де, як. Люди не знають – де свої, де чужі. Але в нього є ціль. Їм треба пройти. Особливо, якщо вони тягнуть і БК з собою несуть, несуть з собою пораненого і буває не одного. Буває таке, що виходять з оточення чи там наступають десь, але є двохсотий, їх теж не кидають свої. Тут усе таке імітується, але це, щоб людина, як потрапляє туди, різна ситуація, "на нулі" і вони мають зробити все, щоб не вийшло так, що він десь там побачив чи нашого, чи орка якось розірваного, там буде кров, там будуть кишки, щоб він не втратив свідомість. А він щоб це стійко витримував.
– Довжина смуги – 450 метрів. Вона йде як в одну сторону, так і в іншу. Тут ще є такі елементи, коли можуть тягнути обов'язково ящик з БК, група тягне з бойовим комплектом, так само тягнуть поранених 300-х, бо без них ніяк.
– А де поранений, де впав? Кругова оборона і рухаючись.
– Двійка спереду, ззаду по секторах і по центру.
– Три, два, один.
– Бажання не зникло?
– Ні, взагалі ні крапельки. Спочатку було важко, бо диму багато, а потім усе чудово. Сподобалася "колючка", не сподобалась труба, бо не дуже люблю замкнені приміщення, дуже вузькі.
– Вперед! Чого скупчились?
– Хто зі мною 300 тягне? Копай! Тягнемо. Біжи.
– Задача у цьому стоїть, щоб привити це для людини, щоб йому це було не в новину, щоб він не боявся цього в житті.
– Щоб ні в кого не виникало питання, що голі-босі сонечки чомусь потрапили без зброї, без амуніції, абсолютно без форми, кудись на передок їх кинули.
– Крию!
– Пішли.
Враження цивільних від інтенсиву
– Я хочу, щоб прийшов час, коли він прийде, якщо він прийде, щоб я був готовий максимально, щоб потім не було, як то в нас – не готували, ми не знали. Те, що багато чоловіків, які мобілізовані, увесь цей час, з початку повномасштабної, нічим не займалися, підготовкою. А цей час ти міг витрачати на подібні заходи, щоб, коли ти потрапив у підрозділ на це БЗВП, ти вже вмів, і буде легше інструкторам і тобі. Ти будеш готовий. Я хочу бути готовим.
– Отут справді формується характер.
– Що найважче було? Через дим проходити. Через дим проходити, те саме перше, обмежена видимість, дихати не можна, дорогу перед собою не бачиш, не знаєш, де тобі потрібно повертати, плюс грязюка. І жінкам треба також готуватися. Ми маємо взагалі розуміти те становище, в якому перебувають військові.
– Я пішла на курс, тому що хотіла зрозуміти, як тато. Він у мене військовослужбовець. Потрапив у полон, і я хотіла побачити, як це воно. 30-та окрема механізована бригада у Бахмуті, попав під Залізнянським. Рік і два місяці в полоні, чекаємо і віримо, що він повернеться. Я думаю, що він, як приїде, побачить це, буде задоволений.
– Шановні учасники нашого інтенсиву, вітаємо вас, ви це зробили, ви пройшли дводенний інтенсив із базової військової підготовки. Початок цього шляху в 46-й окремій аеромобільній бригаді десантно-штурмових військ Збройних сил України.
– Коли формувалася ідея проведення цього інтенсиву, я не вірив, що прийде стільки багато людей. Я дуже радий, дуже гордий з того, що ви знайшли в собі мужність, відвагу прийти, випробувати себе, спробувати на шляху українського воїна.
– Це одна сота частина того навантаження морально-психологічно-бойового, того, з чим вони стикаються щодня. Зрозуміли, що любити Україну вдома – це одне, любити Україну в окопі – це зовсім інше. Чекаю всіх вас! Слава Україні!
– Героям слава!
Читайте також: Дівчата найкращі, "горіхи" кому хочеш відстрелять: як проходить інтенсив від ДШВ – "Невигадані історії".
Як повідомляв 5.ua, "За день – до 15-20 штурмів": українські піхотинці тримають оборону під Часовим Яром.
Читайте також: мінометники стали піхотинцям: як відбивали штурм "на нулі" – "Невигадані історії".
Дивіться також:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також слідкуйте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.