Оборонці селища Піски на Донеччині просунулись на кілометр у "сірій" зоні і зайняли позиції, які донедавна утримували бойовики. Армійці розповідають, що вже кілька днів зброя мовчить. Утім, кажуть, розслаблятися не поспішають, із боку супротивника триває повітряна розвідка. Репортаж Мирослава Солонара.
Подекуди пів кілометра, а десь і менше. Саме така дистанція зараз до окупанта на підступах до Донецька. Ще кілька місяців тому відстань була значно більшою, а обстріли з того боку інтенсивнішими. Та армійці просунулися вперед, і через це вже кілька днів у Пісках тримається хитке перемир'я.
Військовий із позивним "Історик" показує бліндаж, який ще донедавна належав окупантам. Звідси з великокаліберних кулеметів та автоматів вони тривалий час обстрілювали сусідні українські позиції. Тепер армійці знаходять пам'ятні презенти.
"Постачалось, як я дивився, там все з Брянська, Ростовська область. Ну все ж в льошках, це там продукти, які вони вживали", – розповідає "Історик".
Нові вигідні позиції на околицях селища Піски дозволяють ще краще контролювати значну частину ворожих посадок, де російсько-окупаційні війська поводилися вкрай агресивно.
"До Донецька звідси буквально півтора кілометра, тобто там уже навіть візуально видно деякі об’єкти", – запевняє армієць Денис.
"Тут ворог скоріше конкретно у нас він спостерігає, підходить до нас впритул, підходить сюди і вночі, і в погану погоду, коли дощ, гроза, вдень буває", – каже військовослужбовець "Історик".
Востаннє тут українським армійцям діставалося тижнів зо два тому. Те, як російсько-окупаційні війська дотримуються перемир'я на підступах до Донецька, видно по ось цій вирві. Сюди прилетіла ворожа міна 120-го калібру. Ще кілька снарядів впали уздовж цієї посадки.
"Було страшно. То як почало прилітати, копати перестали і сховалися. Ну свист був чути, як летить, але не по нас", – пригадує боєць Іван.
Попри шквальний вогонь терористів, тоді обійшлося без поранених та загиблих. Цього вдалося уникнути завдяки правильній координації дій, твердить Олександр. Він командир роти, йому лише 22, нещодавно закінчив Національну академію Сухопутних військ. Там добре зубрив військову науку. Тепер тримає підлеглих завжди напоготові.
"Ночами майже не спимо. Нормально, десь упав трошки і поспав, а так добре" – "Скільки в день спите, якщо не секрет?" – "Ну 4-5 годин максимум", – зізнається Олександр.
Час, коли в селищі тиша, треба використовувати на свою користь, певен молодий командир. Нині армійці укріплюють свої позиції, бо ж ворог також не спить.
З Донеччини Мирослав Солонар, Сергій Клименко, "5 канал".
Українські морпіхи спільно з міжнародними підрозділами відточували майстерність на навчаннях у Грузії – фото
