Доля безхатченків – рабство, поневіряння, жебрацтво: чи є вихід

Безхатченко 5 канал / Час. Підсумки тижня
Безхатченки є майже в усіх країнах. У Фінляндії, скажімо, таким людям надають житло. Натомість у тоталітарних країнах від них намагаються позбутися шляхом ізоляції

Після спільної молитви волонтери роздають гарячий чай і кашу. Визнають: із початком холодів кількість нужденних значно зросла. Про долі безхатьків – у сюжеті програми "Небайдужа" на "5 каналі".

Серед тих, хто не має дому – і 68-річна Валентина. Її разом із дочкою рідний брат вигнав їх на вулицю. Жінки жебракують і живуть на вокзалі вже два роки.

"Брат продав квартиру і вигнав нас. Грошей не дав. От і все. Довелося їхати", – розповідає жінка.

Безпритульна
Безпритульна5 канал

Волонтери розповідають: багато людей залишаються без житла через аферистів, рідних, які виганяють їх із дому. Інші повертаються після ув'язнення і дізнаються, що вони більше не прописані у квартирі і не мають де жити. Чимало бездомних – це заробітчани, які шукають роботу, а потім її не знаходять або втрачають і опиняються на вулиці. Так сталося із 48-ним Георгієм. Він приїхав до столиці на заробітки, а залишився без грошей і документів.

Колишній безхатько, а нині – волонтер Олександр, розповідає: він скористався шансом змінити своє життя і тепер допомагає іншим нужденним оформити документи, знайти роботу. Наркотики, поневіряння і як наслідок – втрата ноги через гангрену.

Волонтер Олександр
Волонтер Олександр5 канал

"Коли я звільнився з тюрми і бігав по кублах, тому що нормальне житло пропало через мій спосіб життя, я нікому був не потрібний з однією ногою, я жив у руїнах, де не було даху, мене ось такі люди годували. Потім прийшло усвідомлення, що треба щось змінювати і коли, в цей тяжкий момент з'явилися люди, які запропонували мені змінити моє життя, я погодився і анітрохи не шкодую", – розповідає чоловік.

Волонтер Олександр
Волонтер Олександр5 канал

Переважна більшість безхатченків – це чоловіки. Їх можуть використовувати у злочинних схемах шахраї, інколи вони потрапляють у рабство, часто змушені просити на вулицях милостиню. У середмісті Києва на Майдані Незалежності біля станції метро жебракують кілька торбарІв. Приміром, у цього чоловіка у столиці є чотирикімнатна квартира, переконує одна з жінок. Каже: у такий спосіб він "заробляє". Він починає погрожувати нашій знімальній групі. Після зауважень, що викличемо поліцію, ненадовго заспокоюється.

А цей чоловік приїхав до Києва на заробітки і залишився на вулиці.

Чоловік розповідає: "Приїхав на роботу, сам я родом з Черкаської області. Мене "киданули". Роботи немає. З горя пішов "бухнув". Мене розділи, документи одібрали, грошей нема. З домом зв'язатися не можу. Прошу грошей у людей. Люди дають, буває, їсти".

Проте не всі бездомні хочуть бути у притулку, зауважує заступник директора Будинку соціального піклування Вікторія Селіверстова. Серед причин – суворі правила. Не можна приходити напідпитку та буянити. Якщо безхатченко дотримується їх, то може попоїсти, переночувати, помитися і навіть випрати брудні речі. А також отримати мінімальну медичну допомогу.

Будинок соціального піклування
Будинок соціального піклування5 канал

Жінка розповідає: "Зараз ми стоїмо біля входу до будинку соціального піклування. Наш будинок має два відділення – відділення нічного перебування, розраховане на 150 осіб, та соціальний готель, розрахований на 16 осіб. Але до соціального готелю потрапляють люди, які пройшли вже певну соціальну адаптацію. Зараз ми проходимо до приймального відділення, куди наші клієнти щодня приходять на перебування".

Тут переконані: людина може повернутися до нормального життя, лише якщо вона прагне цього. Доводить це й Микола Ковальов. У Будинку соціального піклування він зміг поновити документи та оформити інвалідність.

Чоловік каже: "Інвалідність оформив, живу тут уже уже 8 років".

Допомозі небайдужих у столичному будинку, де мешкають безхатченки, завжди раді. Теплі речі нужденним можна передати поштою до Києва, на вулицю Суздальську, 4/6.

Вікторія Селіверстова розповідає: "Це невеличкий банк одягу, який формується завдяки нашим небайдужим киянам, які можуть поділитися своїми речами. Ми дуже, дуже вдячні всім, хто може з нами поділитися".

Безхатченки є майже у всіх країнах. У розвинутих і демократичних людину не можуть всупереч її волі примусити вести певний спосіб життя, якщо вона не порушує законів. Зменшувати кількість бездомних намагаються за рахунок соціальних ініціатив. У Фінляндії, скажімо, таким людям надають житло. Натомість у тоталітарних країнах від них намагаються позбутися шляхом ізоляції.

Олена Царенко, "5 канал"

 

Попередній матеріал
Бельгієць в УПА: історія радіодиктора Газенбрукса
Наступний матеріал
Рік після зустрічі президентів у Парижі: чому не вдалося "перестати стріляти"
Loading...