Минув рік відтоді, як президент Зеленський вперше зустрівся з Володимиром Путіним. Тоді за одним столом зустрілися Путін із Зеленським, Макрон та Меркель. Після перемов український президент сказав, що не знає, хто кого, поки що нічия. І от минув рік. Офіс президента переконує, що ми повільно, але просуваємося до миру. Але ключ до миру на сході, як і раніше, продовжує лежати в Кремлі. На фронті навіть не пахне тишею. Наші кореспонденти, які працюють у зоні ООС, говорять про те, що там не просто провокативні обстріли, там прицільний вогонь, працює заборонена зброя.
Зрушень у плані обміну теж немає. На тимчасово окупованому сході в полоні зараз перебуває 251 українець. У яких умовах вони утримуються, ми не можемо перевірити. 112 українців нині в катівнях Російської Федерації та в Криму. І невідомо, коли вони повернуться в Україну. Київ звинувачує у зриві Паризьких домовленостей Москву, а Москва, відповідно, Київ. Які шанси розірвати цю безвихідь і просунутися далі на сході – у сюжеті "Підсумків тижня".
Просто перестати стріляти. Елементарна, здавалось би, формула встановлення миру, озвучена Володимиром Зеленським, на ділі виявилася не такою простою для втілення в життя. І сьогодні на Банковій, напевно, вже не залишилось ілюзій: Росія затягуватиме війну, якщо події йдуть не за сценарієм Путіна. І в цьому сценарії для України відведена лише одна роль – підлеглої Кремлю. Щоб це зрозуміти, Володимирові Зеленському потрібно було з'їздити на свій перший і поки що єдиний саміт у Нормандському форматі. А потім прожити 2020-й, який не дав такого очікуваного прориву в питанні миру на сході. Хоча спочатку зустріч у Парижі президент оцінював з оптимізмом.
Оптимізму додавали й подальші події. 29 грудня Україна повернула 76 бранців із в'язниць окупованих територій ОРДЛО. В обмін довелося віддати "беркутівців", підозрюваних у вбивствах на Майдані, організаторів терактів у Харкові та сутичок в Одесі 2 травня 2014-го. До реального обміну "всіх на всіх", про що домовлялися в Парижі, справа так і не дійшла: Росія й надалі не хоче віддавати українців, яких утримує на своїй території та в окупованому Криму, а це більш ніж 200 осіб.
"На рівні ТКГ має бути підтверджено ті прізвища, що ті люди реально перебувають на території самопроголошених республік. Має бути погоджене рішення про їх повернення на територію України. Ці списки Україна щоразу на гуманітарній підгрупі подає, представники Росії й запрошені ними представники ОРДЛО не підтверджують абсолютної більшості цих людей", – зазначила аналітикиня Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва Марія Золкіна.
Саботуються росіянами й інші домовлені кроки. Україна погодила 20 ділянок під розмінування, підготувала до запуску нові КПВВ на Луганщині – усе це так і не втілили в життя через небажання російської сторони.
"Росія робить ставку на дискредитацію Нормандського формату, тому буде працювати, щоб нової Нормандської зустрічі не було. Всі можливі політичні рішення переводилися на рівень Мінської тристоронньої контактної групи, де, власне, і є ті "ЛНР" і "ДНР" так звані", – додала Золкіна.
Донецький журналіст Сергій Гармаш приєднався до української делегації на переговорах у Мінську. З червня 2020-го він є свідком того, як змінюється розуміння українською владою ситуації на сході. Кожні два тижні по два дні – за таким графіком відбуваються засідання у Тристоронній контактній групі. Назву вона отримала через кількість офіційних учасників – Україна, Росія та ОБСЄ. Попри спроби росіян долучити до цього формату терористів, для України це була "червона лінія", яку не можна було перетнути.
Хоча учасник Мінського процесу Сергій Гармаш каже, що під час відеоконференцій доводиться вислуховувати представників окупаційної влади ОРДЛО, для яких Росія на початку грудня невдало спробувала організувати захід під час засідання Ради безпеки Організації Об'єднаних Націй. На цьому тлі дивними видавалися й заяви окремих учасників процесу. Вітольд Фокін, якого в серпні призначили заступником голови української делегації, не бачив доказів війни між Росією та Україною, а терористів ОРДЛО називав "повстанцями". Після скандалів, уже наступного місяця, у вересні, його вивели з українського представництва.
"Неоднозначність, неодностайність, хаотичність українських пропозицій, дій, кроків, заяв представників української сторони працювала на зменшення нашого авторитету, на погіршення нашої репутації. Ви пам'ятаєте, що члени нашої делегації говорили взаємно протилежні речі, які суперечили одна одній. Виходили з ініціативою, потім забирали цю ініціативу, і все це виглядало назовні дуже дивно", – нагадав член комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін.
Така неодностайність українських переговірників – поганий сигнал для міжнародних партнерів. Ідеться про ті країни, які відстоювали Україну на дипломатичному фронті в боротьбі проти Путіна, впевнений попередник Зеленського – п'ятий Президент України Петро Порошенко, за якого започаткували Нормандський формат і Мінський процес.
"Кадрова чехарда в українській переговорчій команді й залучення до неї одіозних персонажів на кшталт Фокіна, загравання з російськими маріонетками в ОРДЛО – це все теж "здобутки" останнього року. На дипломатичному фронті українська влада практично згорнула боротьбу з Кремлем", – наголосив він.
Режим припинення вогню, який начебто триває на сході з 27 липня, чи не єдина частково реалізована домовленість Паризької торішньої зустрічі. При цьому спостерігачі зафіксували з часу псевдоперемир'я більш ніж 3 тис. порушень режиму тиші, четверо українських військовослужбовців загинули.
"Щодо припинення вогню, то воно крихке, але, звичайно, дуже важливе. Для нас воно важливе, бо це життя. А для Росії це засіб. І це засіб для того, щоб казати: бачите, покращення безпеки, давайте просуватися до нашої логіки врегулювання", – пояснив колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін.
Одночасно Україна намагається хоч якось активізувати Мінський процес. У середині листопада наша делегація запропонувала так званий "план Кравчука". Основна ідея: припинення бойових дій, демілітаризація окупованої території та місцеві вибори 31 березня. Окупанти не сприйняли цього задуму, критикували його і в Україні. Сам ініціатор ідеї пояснює: поки на сході є озброєні терористи, жодних виборів не буде.
"Поки на території, де мають проводити вибори за українським законом, на території, яка є українською, будуть чужі війська, іноземні формування, добровольці, не можна проводити виборів. Ніякий спостерігач не поїде дивитись, як же проходять вибори", – зазначив голова української делегації в ТКГ Леонід Кравчук.
Водночас українська сторона розробляє "План Б" на випадок, якщо нинішній процес не дасть результатів. Але що в тому альтернативному плані, які його деталі, не каже ніхто. Привідкрити завісу обіцяють уже після нового року.
Петро Троць, Сергій Клименко, Олексій Іванченков, "Час. Підсумки тижня"