Військовослужбовець Сергій Ульянов пригадує, як шість років тому разом із родиною змушений був переїхати з рідного Криму до столиці. На окупованому півострові залишилися будинок і робота. 2014-го з батьком пішов воювати добровольцем. Нині чоловік без роботи. Докладніше – у сюжеті програми "Небайдужа".
Сергій, який є вимушеним переселенцем і учасником бойових дій, із сім'єю винаймають житло. На вулиці можуть опинитися будь-якої миті. Бо платити нічим.
Армієць розповідає: "На даний момент ми живемо в найманій квартирі. Ви знаєте, йде світова пандемія, у мене це викликає величезні побоювання, тому що всі живуть у найманих квартирах, я маю на увазі учасників бойових дій та людей з окупованих територій. Моя сім'я нічим не відрізняється. Якщо хтось із сім'ї втрачає роботу з будь-якої причини, тоді, виходить, або ніде жити, або нічого їсти".
Сергій Ульянов має дві вищі освіти – економічну та юридичну. Проте знайти роботу за фахом не може. Заробити на власну квартиру – теж.
Сергій каже: "У нас не така економічна ситуація в країні, щоб можна було законно заробити собі на житло. Звичайно, цей страх присутній постійно, тому що в зоні моєї відповідальності і моя мама, і сестра, і племінник. Я б не сказав, що панічний страх, але думки про це постійно, кожен Божий день. Нормальне людське життя починається зі свого житла. Якщо його немає, то це тягне за собою все. Це неможливість розвиватися далі, неможливість будувати своє життя, невпевненість у завтрашньому дні".
Чоловік розповідає: "Помирали і замерзали. Пам'ятаю, було прохолодно. У нас там був такий Сергій, хороший хлопець. Він випив забагато, а то йшов дощик. Вечері дощ ішов, він намок, потім вночі мороз вдарив і він замерз. Рано він ще живий був. Моторошно було дивитися, як він замерзав, як він помирав. Бо такого ще не бачив у своєму житті".
На вулиці чоловіка ледь не забили до смерті.
"Наркомани, мабуть, випили добре, їм треба було десь подіти свою силу, і вони побачили старого, і трубами по голові били мене. Я витерпів, не кричав, що поможіть. Били, били, побачили, що я лежу, – я ще трохи прикинувся, побачили, що я лежу, і пішли", – розповідає Анатолій.
Ночував де прийдеться: у підвалах, під балконом, на картонних коробках, обгорнувшись плівкою. Їжу шукав у смітниках.
"Шукав у смітниках їжу. Волонтери приходили, приїжджали, приносили їжу. Потім волонтери побачили, що у мене рани на ногах, вони мене взяли в лікарню, в лікарні відмовилися від мене, ні в якій лікарні мене не хотіли брати. І потім вони передзвонили в цей будинок. Будинок милосердя", – розповідає чоловік.
Саме тут, у будинку милосердя, він зміг відновити паспорт, знайшов житло і людей, які дбають про нього. Тепер він мріє знайти роботу і знову повернутися до нормального життя.
Олександр Манерний опинився на вулиці через власну необачність. Двокімнатну квартиру втратив через аферистів. Залишився без грошей і житла.
Чоловік розповідає: "У серпні місяці 2014 року я залишився один у двокімнатній квартирі, на мене вийшли аферисти і запропонували, щоб я з ними підписав договір пожиттєвого утримання. А вийшло як? Поїхали до нотаріуса приватного, і мені по дорозі запропонували випити. Я випив такого, що підписав собі смертний вирок. Тобто в нотаріуса я підписав, що взяв у людини 440 тисяч під заставу квартири. І з 26 жовтня 2014 року я опинився на вулиці".
Роки поневірянь і злиднів. Через життя просто неба у 58-річного Олександра почалися хвороби ніг. Ледь живого до тями його привели волонтери. Нині чоловік мріє поновити паспорт та оформити інвалідність.
Довідка. За даними Міністерства соціальної політики, 2019 року в Україні налічували близько 33 тисяч безхатченків, із них близько 22 тисяч перебувають на обліку як безпритульні. Проте волонтери наголошують: цифра далека від реальності. Насправді таких людей близько 200 тисяч.
Олена Царенко, "5 канал"
Дивіться також повне відео програми "Небайдужа":
