Через пандемію коронавірусу в Україні на дистанційному навчанні нині перебуває третина шкіл. Майже 5 тисяч із 15-ти. І одна справа, якщо школяр живе у місті і має гаджет. А що робити тим дітям, які живуть у селах і не мають ані комп'ютера, ані…. інтернету.

Коли ми почали досліджувати цю тему, були вражені тим, що вчителі у деяких селах… привозять дітям завдання на папері. Раз на тиждень. А потім приїжджають і збирають їх на перевірку. То про який рівень знань ми можемо говорити за таких умов і де обіцяна діджиталізація і інтернет в кожну хату, якщо у нас по всій країні доступу до швидкісного інтернету не мають 40% шкіл, 92% бібліотек та 37% лікарень?

Як з'ясувалося, гoлoвна причина відсутнoсті інтернету саме в селах – це вартість йoгo прoведення. Якщo в селі замала кількість пoтенційних абoнентів, oператoру невигіднo витрачатися на закупівлю мережевoгo oбладнання. І от уряд обіцяє врятувати ситуацію і виділити 500 мільйонів гривень на підключення інтернету. Кому дістануться державні субвенції і які шанси, що до кінця року інтернет з'явиться і вашому селі – Мирослав Солонар розбирався для програми "Підсумки тижня".

Житомирська область

Не можна переглянути ані електронне звернення, ані прогноз погоди. Усе зависло. А тепер пропонуємо повернутися у 2019 рік. Тоді новообраний президент України пообіцяв: держава забезпечить усіх українців доступом до швидкісного інтернету.

"Можете справді мене вважати наївним мрійником, але ми дійсно хочемо зробити країну в смартфоні", – говорив тоді президент України Володимир Зеленський.

Насправді через два роки все геть інакше. На рівні касетного магнітофона, який там 4G. І це не жарти, а реальність української глибинки, яка буквально зависла. Яка на вигляд та діджиталізація, держава у смартфоні, яку обіцяє президент, і навчання в "Зумі", мешканці сіл на Житомирщині і гадки не мають. Тут і досі діють старі методи: "баба-бабі сказала". А документи подають у паперовому вигляді.

До села Зольня на Житомирщині "Підсумки тижня" навідалися, бо саме тут місцеві благали владу підключити їх до всесвітньої павутини. Населений пункт і його тисяча жителів відірвані від решти України.

Інна Чорна, староста Зольнянського старостинського округу, говорить: "Мучимося, маємо те, що маємо. Мобільний зв'язок у селі ледь жевріє. Інтернет фактично відсутній".

У сільській раді хизуються: вони одні з небагатьох, хто має модем для користування бездротовим інтернетом. Але користі від нього мало, каже діловод Зольні Оксана Горпинич. Ледь подує вітер надворі – і вже не ловить.

Жінка каже: "Дуже слабо вантажить. От хоча б подивитись прогноз погоди на будь-який день, щоб спланувати благоустрій, я не можу подивитись".

Коли вся країна через карантинні обмеження почала переходити в онлайн, жителі села Зольня були вимушені залишатися оффлайн. Документи в сільську раду писали від руки і заносили особисто, який там карантин. Смішно і грішно відбувалося дистанційне навчання в учнів Зольнянської школи.

Директор Зольнянської школи Анатолій Хомутовський каже: "В основному, це вчителі приїжджали в школу раз на тиждень. Є ксерокс. Розмножували завдання і передавали просто дітям. Діти вдома розв’язують. Потім передають сюди, вчителі перевіряють. І таким чином таке було навчання".

Інколи рятує мобільний інтернет. Вчитель хімії та біології показує листування зі своїми учнями. Каже, під час суворого локдауну надсилав матеріал через застосунок у смартфоні.
Педагог каже: "Зрозуміло, що при наявності нормального інтернету можна було б використовувати "Зум", "Класрум" і так далі. А ми таке, як я знаю, на рівні залишились касетних магнітофонів".

Після майже двох місяців посиленого карантину і нікудишньої "дистанційки" учні села Зольня знову сидять за шкільними партами. Інтернет у навчальному закладі, звісно, ще не з'явився. Нині діти намагаються вивчати новий матеріал з інформатики.

Інна Дорошенко, вчителька інформатики Зольнянської школи, розповідає: "Я є не місцевою. Я з Олевська. Тому по можливості деякі програми скачую вдома, встановлюю на робочих комп’ютерах тут і по-можливості діти працюють".

Ситуація з покриттям високошвидкісним інтернетом критична у всій Олевській територіальній громаді. Причини, як завжди, дуже прості і впираються в гроші.

"Економічно невигідно для провайдера. Для них потрібна кількість абонентів для того, щоб вони отримували прибутки", – констатує Василь Ковальчук, перший заступник олевського міського голови. 

Черкаська область

Таких випадків тисячі по країні. Наприклад, у селі Івківці на Черкащині провайдер із комерційних причин не захотів протягнути інтернет. Кілька сот людей сидять тут без мережі. Дмитро ще донедавна жив у столиці. Тепер вражений: в Івківцях ні інтернету, ні зв’язку. Хоча спочатку провайдер обіцяв підключити село.

Мешканець села Івківці Дмитро Смаглюк розповідає: "Вони зараз узагалі відсторонилися від цієї теми. Кажуть, що інтернет не планувався. А ми вже переїхали, перевезли речі. Виходить, ми зависли. Фактично нам тепер доводиться користуватися супутниковим інтернетом. Платити 900 грн на місяць. І навіть за таку ціну маємо повільний інтернет".

Якщо держава не допоможе, то з такими цифровими "благами" Дмитро в селі надовго не затримається. Для того, аби владнати цю проблему та забезпечити населення інтернетом, у нас є ціле Міністерство цифрової трансформації, яке, між іншим, функціонує вже два роки.

За підрахунками цифрового відомства, в Україні понад 15 тисяч населених пунктів не охоплені всесвітньою мережею. Відірваними від світу залишаються 4 мільйони українців. Найгірше покриті Житомирська та Чернігівська області. Вихід є, кажуть у Мінцифрі, гроші знайшлися. Кабмін планує витратити пів мільярда гривень на розвиток інтернету в селах.

Олександр Шелест, заступник міністра цифрової трансформації України, журналістам "5 каналу" розповів: "Розроблений проєкт "Інтернет-субвенція". Він розрахований на те, що ми за цей рік покриємо 3000 населених пунктів. У цих населених пунктах будуть підключатися заклади соціальної інфраструктури". 

Дитячі садочки, школи, лікарні, Будинки культури обіцяють обладнати оптичним інтернетом. Це якщо гроші підуть куди потрібно. Постанову про інтернет-субвенцію Кабмін ухвалив наприкінці квітня 2021 року. Тепер пів мільярда мають розподілити між територіальними громадами, щоби ті вже визначали, які села треба під'єднати до всесвітньої павутини.

У компаніях, що надають такі послуги, застерігають: підключити всіх все одно не вийде.

"Територіальній громаді найкращий спосіб – це взяти не поодинокі села, а вибрати села, які ідуть один за одним. І подати комплексно. Він набагато дешевший, аніж будувати і виділяти субвенцію на поодинокі села", – пояснює Микола Давиденко, директор із розвитку корпоративного сегменту компанії "Укртелеком". 

Запорізька область

Тут живуть усього 200 людей. Гасанівка на Запоріжжі – саме таке поодиноке село, яке може і не дочекатися грошей на інтернет.

У Наталії вдома інтернету немає. У неї семеро дітей. Школярі вже відчули на собі державу у смартфоні і всі тонкощі дистанційного навчання. Дозволити собі супутниковий інтернет родина не може.

Наталя Хаустова розповідає: "Мобільний інтернет не тягне. У мене троє дітей ходять до школи і садочка дистанційно. Як можна з телефону зайти на це все?".

І поки в одних куточках країни мріють про швидкісний інтернет та навчання онлайн, в українських містах-мільйонниках вже не за горами мобільний інтернет 5G. Якщо пощастить, його швидкість відчуємо вже наступного року.

Мирослав Солонар, Яна Лимаренко, Денис Розенков та Віктор Сніжко, "Підсумки тижня"