Вдруге Україна відзначає День сержанта Збройних сил. Свято засноване у 2019, щоби вшанувати мужність і героїзм сержантського та старшинського складу в боротьбі за свободу і територіальну цілісність країни. Кореспондентка "5 каналу" Вікторія Ковальова поспілкувалася з командирами нижчої ланки, які нині тримають оборону на передовій. З якими думками зустрічають свято, розповість далі.
Сержанти Кримського вишикувалися для нагородження. Сьогодні на їхню честь – відзнаки та слова подяки за стійкість у запеклих боях і витримку під час напруженого перемир'я.
"Сержанти на сьогоднішній день мають дуже великий потенціал, враховуючи сержантську школу, яку ми маємо в Збройних силах, підготовчі курси, курси лідерства. Вони дають знаки. І після цих курсів приїжджає особовий склад дійсно навчений, дійсно підготовлений".
Олександр пройшов бойовий шлях від солдата до головного старшини підрозділу. На фронт потрапив навесні 2014-го добровольцем.
"Був азарт, звичайно. Була гіркота втрат, тому що тоді перші загиблі були. До цього ніхто не був готовий, тому що всі думали, що все як почалося, так і закінчиться. Нічого серйозного не буде", – каже Олександр.
За плечима Олександра звільнення Попасної та Лисичанська, вихід з Іловайська та полон.
"Славнозвісний "зелений коридор". І тоді вже всі сумніви розвіялися про слово російського офіцера. Урок на все життя", – згадує Олександр.
Запеклий початок війни Олександр пройшов разом із побратимом Віктором – теж сержантом.
"Сержант – це опора офіцера, командира роти, командира батальйону. Він безпосередньо на місці. Знає якості кожного бійця, знає їхній характер. На що він здатний. Сержант на місці має миттєво зреагувати – кого куди поставити", – каже військовослужбовець Віктор.
В одному підрозділі з Віктором служить його брат Василь. Хлопцю лише 22, з них майже 4 роки у війську. Йти на війну вслід за братом вирішив ще у старших класах.
"Прямо зі школи, з 11-го класу він пішов у добробат. Але попався адекватний мій командир, поговорили з братом, що йому треба довчитися, повернувся він додому, довчився. І по досягненню 18 років пішов у ЗСУ захищати країну", – каже Віктор про свого брата.
Василь теж має звання сержанта. І попри юний вік має авторитет у підлеглих.
"З людьми треба по-людські. Я вже не перший рік у цій роті. Люди, якими я командую, я їх знаю давно. Я є їхнім командиром, але це мої друзі", – каже сержант Василь.
Розмову перебивають постріли. З ворожого боку чутно кулеметні черги.
"Давно не чув цього звуку. Там у "сєпарів" буває, щось підривається, пострілюють деколи. Але не так інтенсивно, як зараз. Це можна сказати, інтенсивно, на даний момент", – пояснює ситуацію на фронті Василь.
А от його брат пояснює – на тому боці зараз нервова ротація.
Просто під час інтерв'ю з сусіднього підрозділу доповідають, що ворог знову провокує Збройні сили на відкриття вогню. Утім армійці жартують: сприйняли це за салют на честь Дня сержанта. Їхня зброя на цій ділянці фронту від початку перемир'я – мовчить.
Вікторія Ковальова, Олександр Лахтін, Сергій Могилевич, Луганська область, "5 канал"
