Він мріє грати як Крістіану Роналду, обожнює французький клуб Парі Сен-Жермен та планує ганяти м'яча за харківський «Металіст». Климу – 6 років, і він уже добре знає, що треба робити задля кращого результату у футболі.
"Техніку більше треба підлаштувати й обведення. Гравців обводити", – каже Клим.
"Він лягає з м'ячем і встає з м'ячем. Він дуже вболівальник "Металіста", ми ще ходили, він був маленький, 3 роки. Я дуже давно хворію на футбол, він усі команди знає Європи, світу", – розповідає дідусь хлопчика.
Коли Харків нещадно бомбили, родина Клима виїхала з міста. Повернулися влітку. Але виявилося, що вороги знищили футбольну школу. Щоб відновити заняття хлопчика, довелося знайти нових тренерів.
"Це важливо настільки, щоб відволікти їх від усіх заходів, але коли у дворі нема з ким грати… Це дуже і дуже добре, вони просто молодці – тренери, ми їм вдячні, ну як, займатися в такий час… це просто вони герої, я вважаю", – переконує Микола Близнюк.
Тренування починаються з розминки з м'ячем. Згодом – відпрацьовують техніку та командну гру.
Костянтин Марченко раніше тренував малечу у професійній школі харківського футбольного клубу "Металіст". З початком вторгнення очне навчання припинилося. Костянтин взявся за волонтерство – розвозив продукти містом. Своє повернення до викладання футболу називає випадковістю.
"Одного дня зателефонувала мені мама хлопчика і запитала, чи не могли б ви потренувати. Я сказав – якщо ви не боїтеся, ми можемо потренуватися. Після чого батьки почали дзвонити і діти почали потихеньку додаватись", – зауважує Костянтин Марченко.
Спочатку діти тренувалися на відкритих майданчиках, у більш безпечних районах міста. Восени знайшли залу. Тепер Костянтин навчає три групи хлопчиків різного віку. Заняття відбуваються тричі на тиждень.
"Наші діти застали і почули це все. На жаль, вони будуть діти війни називатися. І багато вони втратили за цей рік, тому щоб зацікавити їх, відволікти від реальності, щоб вони відчули зацікавленість до спорту, захоплення, соціалізувалися в колективі. Це зараз дуже важливо. Спілкування один з одним є зараз дуже важливим", – переконує тренер футбольної школи.
7-річний Ринат у футболі – 2 роки. Під час запеклих боїв на Харківщині його родина залишалася у місті. Щоб не переривати тренування, дозволяли грати з м'ячем у дворі й були його командою.
"Він взагалі не розумів, що відбувається. Бачила, що було страшно. Від того, що невеликий вік, він не розумів, що відбувається до кінця. Забороняли виходити у двір перші дні. Грати з м'ячем. Взагалі він любить м'яч у ворота сильно буцати. А гуркіт – ну самі розумієте. Йому сказали, що не треба так робити", – каже мама Рината.
Ринат мріє потрапити в англійський "Манчестер-Юнайтед". І такі шанси – не примарні.
"Зараз наших хлопців дуже багато у зв'язку з війною, які вони роз'їхалися в різних країнах Європи і показують дуже хороші результати на тлі європейських дітей. Ну ми сподіваємося, що вони повернуться назад до нас, додому і потраплятимуть у нашу першу команду у професійний футбол і рівень футболу України буде зростати з кожним днем", – наголошує тренер.
А поки що тренери готують малих спортсменів до майбутніх національних змагань. Попри війну, футбольне життя триває. Нещодавно харків'яни на дитячому турнірі з футболу в Києві вибороли перше місце.
Оксана Нечепоренко, Антон Авіжас, Харків, "5 канал"
Як відомо, на Рівненщині переселенці навчають дітей робототехніки та програмування. Уже встигли виграти декілька грантових конкурсів, провести серію майстер-класів для більш як тисячі школярів, а також підготувати досвідчених вихованців до міжнародних змагань.
Дивіться також відео за темою: Розрахований на 370 осіб: у Києві відкрили гуманітарний хаб для переселенців з Луганщини
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
Вгатили цинічно, поки всі спали: наслідки нічного ракетного удару окупантів по житловому будинку на Одещині
