Одна із золотих нагород у Пхьончхані – у 28-річного Максима Ярового з Миколаєва, який половину свого життя не встає з інвалідного візка. З його рідними та тренером поспілкувалися кореспонденти "5 каналу".
Перемога на Паралімпіаді – найрадісніший момент у житті 28-річного Максима Ярового. Ще в підлітковому віці він зламав хребет у трьох місцях і жодні операції не допомогли піднятися на ноги. Відтоді Максим почав активно займатися плаванням. У басейні проводив по кілька годин на день, а згодом його переманив тренер з лижного спорту.
Олександр Васютинський згадує: "У мене з'явилося таке бажання зробити з нього учня. У мене не вийшло на трьох Паралімпіадах взяти медаль. Я був дуже близький – 4-е, 5-е місця. Те спробувати себе в тренерській роботі".
Ще деякий час Максим паралельно займався і плаванням, і лижами. Але мати чемпіона відразу побачила, що її сина більше приваблюють гірські схили, ніж басейн. "Там на одному місці туди-назад, тісно йому, немає свободи. А на лижах, каже "я відчуваю себе вільно, їду куди хочу". Йому подобалась оця свобода", – розповідає Валентина Ярова.
У рідному регіоні Максим тренувався на роликах, а на сніг виходив лише на Карпатських схилах. Неодноразовий призер чемпіонатів України мріяв про олімпійські нагороди. Чотири роки тому в Сочі взяв "срібло". А цього разу досягнув вершини п'єдесталу.
Сестра чемпіона Юлія Ярова не сумнівалася у силах брата: "Я в нього вірила. Я знала, що він зможе. Його "золото" – це була його мрія. Він сказав, що "я зроблю все, але я здобуду його".
Паралімпійське "золото" у Пхьончхані мотивує Максима до нових спортивних досягнень – переконаний його тренер. Адже чемпіон нині на піку форми і мотивації.
Євген Худаско, "5 канал"
Церемонія закриття Зимової Олімпіади-2018: як це було
