Свій бойовий шлях ця легендарна бригада розпочала з авдіївської промзони. Тоді тяжкі бої загартували армійців. Шалений досвід допоміг надалі навалювати росіянам на всіх ділянках, де підрозділи бригади тримали оборону.

"Мене мотивують дві речі – це татуювання, які в мене є на двох руках. Це ненависть і помста. Помста за полеглих друзів, побратимів, а ненависть – до ворога", – сказав командир взводу вогневої підтримки роти снайперів 58 ОМПБр "Француз".

Про роту снайперів цієї бригади знають усі збройні сили. Від початку повномасштабного вторгнення вони воюють за крок до смерті.

Історія бригади

58 бригада з'явилася в розпал війни на сході України, навесні 2015-го. Тоді до її складу увійшли три мотопіхотні батальйони – 13, 15 та 16, які одразу вирушили до зони бойових дій, Авдіївський напрямок. Бригада дістала почесну назву на честь гетьмана Івана Виговського, який розгромив московські війська в Конотопській битві.

На емблемі бригади зображений герб гетьмана Івана Виговського. Кольори на щиті – синій та червоний – пов'язані з символами регіону, де дислокується 58-ма. Це місто Конотоп Сумської області. Гасло "Simul ad Victoriam", що означає "Разом до перемоги", військовослужбовці бригади придумали самі.

Бої за Авдіївський напрямок

Одразу після бойового залагодження на полігоні бригада вирушила на Авдіївський напрямок. Це був жовтень 2015-го, розпал АТО. Військовим доручили прикривати 30 кілометрів фронту в районі Авдіївської промки та Верхньоторецького. Окремі підрозділи 58-ї тримали ці позиції близько року. Цей напрям часто називали злощасним місцем, бо там точилися безкінечні та тяжкі бої. Вони загартували бійців 58-ї, які і надалі показували росіянам, чия тут земля та хто господар.

За час АТО та ООС бригада виконувала бойові завдання в населених пунктах Трьохізбенка, Кримське, Жолобок, 29 блокпост, Новотошківка, Торецьк, Піски, Опитне; Старі Терни, Красногорівка, Старомихайлівка, Гірник; Покровськ, Мирноград, Гродівка, Бердичі, Ласточкино.

Початок повномасштабного вторгнення

У лютому 2022-го 58 бригада зустріла ворога на підступах від Чернігова до Бобровиці. Одночасно бої точилися за декілька населених пунктів. Бійці були добре підготовленими. Це довели у битві за Чернігів.

"На війні великий фактор – це успіх, в цей день успіх був на нашій стороні, все пройшло доволі успішно для нас, два невеликих поранення і всі живими залишилися. Місію виконали. Якщо ти не перший раз під обстрілом, тобі треба просто сидіти і кріпитися. Все, що ти міг зробити для своєї безпеки, – ти зробив, потім – факт успіху", – сказав командир взводу вогневої підтримки роти снайперів 58 ОМПБр "Француз".

Бої за Бахмут

На Чернігівщині тримали оборону до травня. Потім був Бахмут. Тоді ще назва цього населеного пункту звучала не так страшно і трагічно, як після того, коли бригада заїхала у місто, яке згодом стало фортецею.

"Бахмутська компанія була найважча в тому плані, що почалась трішки інша війна, це був тяжкий досвід. Якщо танчик чи артилерія – ти можеш кудись втекти, то від ФАБів далеко не побіжиш. Чесно, я не знаю, як я дожив до 30 років", – каже військовослужбовець 58 ОМПБр Максим.

Воювати у Бахмуті було непросто. Нині хлопці згадують битву як страшний сон. Багато загиблих, поранених та зниклих безвісти.

Бої за Серебрянський ліс

Виснажливі бої за Бахмут довели, що бригада може воювати за крок до смерті. Бо 58-ма ворога не боїться зовсім. Тож перемелювати росіян їх відправили до Серебрянського лісу. І тут уже Бахмут здався квіточками.

"Це я можу назвати справді якимось пеклом. Там стільки людей безвісти пропало, я навіть не хочу казати. Концентрація їх перевищувала в декілька разів нас. Вони були з трьох сторін, ми були в центрі лісу. Це була перевірка на витривалість", – каже військовослужбовець 58 ОМПБр Максим.

"В тому ж Серебрянському лісі було завдання – винести "трьохсотих" суміжників, і ніхто не міг до них добратися. Було доволі небезпечно, ділянка була повністю замінована і дуже близько до ворожих позицій. Суміжний підрозділ не міг це зробити і звернулися до нас, мовляв, хлопці, крім вас це ніхто не зможе зробити. Ризикуючи своїм життям не за своїх побратимів, – але я вважаю, що сім’ї мають право похоронити своїх полеглих, – ми пішли на таку доволі ризиковану місію, щоб забрати хлопців", – сказав командир взводу вогневої підтримки роти снайперів 58 ОМПБр "Француз".

Нині Серебрянський ліс виглядає ось так. Кадри – ніби з фільму жахів. Ворог випалив тут усе.

"Щоб фізично побачити противника, нам доводилося підходити на дуже близькі дистанції, на 30 метрів, 50. Ми не завжди навіть брали снайперські гвинтівки, не було сенсу, ми ходили зі звичайними карабінами. З дистанції 200 м можна спокійно закривати", – розповідає командир взводу вогневої підтримки роти снайперів 58 ОМПБр "Француз".

Де нині воює бригада

Нині 58-ма тримає оборону на Времіївському напрямку. Військові кажуть – не легко. З кожним днем армія окупантів збільшується. Озброєння і техніки в них теж недостатньо.

"В мене мотивує дві речі – це татуювання, які в мене є на двох руках. Це ненависть і помста. Помста за полеглих друзів, побратимів, а ненависть – до ворога, який прийшов до нас додому. Більшість з нас мали яскраве, гарне життя, і вони намагаються забрати його", – сказав командир взводу вогневої підтримки роти снайперів 58 ОМПБр "Француз".

Нині на війні тяжко, особливо морально. Бракує мотивації, коли бачиш, що відбувалося в тилових містах. Скандали з ТЦК, мобілізація, байдужі українці.

"Воювати мають підготовлені люди, які пройшли навчання в навчальних центрах. Ситуація з тими закритими кордонами – усіх, хто не хоче бути в Україні, випустити за кордон, забрати паспорти і дати білет в один кінець. Ви хочете виїхати, не хочете допомагати державі, то потім після нашої перемоги не повертайтеся і не пожинайте плоди нашої дуже тяжкої роботи", – каже командир взводу вогневої підтримки роти снайперів 58 ОМПБр "Француз".

"В нас дуже розслабився народ, починаючи з двох-трьох тижнів, і все закінчується до початку великого контрнаступу. Це речі, про які треба мовчати. Щастя любить тишу, так і тут, а коли більше базікають... Взагалі треба роти позакривати всім, того що в нас війна, ми не маємо піаритися, ми не маємо виходити і розказувати. Не маємо розказувати – нам дали "Петріот", ми перемогли, такого не буває. Ти можеш "Байрактарами" засипати посадку, ракетами. Але заходить туда піхота і тримає піхота, тому треба просто замовчати і робити свою справу", – каже військовослужбовець "Титановий Джексон".

Герої України в бригаді

У 58-й – 11 Героїв України. Шестеро найвище звання дістали посмертно. Крім державних нагород, військових мотопіхотної нагороджують бригадною відзнакою "За доблесть у бою", "Сила волі" та "За вірне служіння".

"Для мене герої – ці люди, які, відкинувши якісь блага життя, вступили до лав і вирішили, що зараз їхнє життя – це війна. Це найбільший героїзм, розуміючи добровільно, на що ти йдеш", – каже командир взводу вогневої підтримки роти снайперів 58 ОМПБр "Француз".

"Мрію побачити, як у небі летить не ракета, а літачок", – каже військовослужбовець 58 ОМПБр Максим.

Дивіться також: справжні і безстрашні – герої Королівської піхоти 24-ї окремої механізованої бригади.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.