Вони родом із Бахмута і носять почесну назву – імені гетьмана Івана Мазепи. Це оборонці Марʼїнки та Сіверського напрямку. Два роки на цей відтинок ворог не сунув. Тут воюють затяті армійці, які знають, як прогнати ворога з нашої землі. Кажуть, це їхній обов'язок.

"Був час неймовірних перемог, але було і важко", – каже командир бронегрупи батальйону К2 "Кочівник".

У розпал війни у бригаді з'явився легендарний батальйон К2. Його бояться окупанти, бо на горіхи від цих хлопців дістають неабияк. 

"Це звичайні військовослужбовці, яких довірила мені країна", – переконаний командир батальйону К2 Кирило Верес.

Кочівник – командир бронегрупи батальйону К2.

54-та окрема механізована бригада імені Івана Мазепи та батальйон К2

54 окрема механізована бригада з'явилася у 2014 році в Бахмуті, на Донеччині. І стала серйозним підсиленням української армії під час антитерористичної операції. До її складу увійшли мобілізовані військовослужбовці та батальйони вже чинних бойових бригад: 24, 30, 17 та 25 окремий мотопіхотний батальйон "Київська Русь". У такому складі для 54-ї і розпочалася війна. 

На шевроні бригади – герб Курч, який використовували дворянські роди Литви, України, Польщі та Білорусі. Зокрема, цей герб використовувала родина гетьмана Івана Мазепи, іменем якого і названа бригада. Гасло 54-ї – "През шаблі маєм право". Це фраза з думи, написаної Іваном Мазепою наприкінці XVII століття. У ній гетьман закликав боронити свої права та свободи перед ворогом, за потреби – зі зброєю в руках.

Початок повномасштабного вторгнення

Велику війну 54 зустріла на Донеччині, поблизу Марʼїнки. Тому бійців бригади часто називають першими та відчайдушними оборонцями міста. На цьому відтинку і до лютого 2022 було гаряче, тож повномасштабне вторгнення ворога армійці особливо не відчули. 

Окрім Марʼїнки, у перші місяці великої війни 54 була у Білогорівці, Верхньокамянському, Красногорівці, Кураховому, Соледарі та Сіверську. Це рідні місця для бригади, тут вони воювали в часи АТО та ООС. 54 не тільки тримає оборону, а й стримує пекельний наступ противника, російську навалу, яка зовсім не обмежена в людських ресурсах та техніці. 

"Так вийшло, що тричі за тиждень був в оточені ... прощався з усіма, телефон до заводських налаштувань скидав, щоб не побачили інформацію", – згадує головний сержант танкового батальйону 54 ОМБр Максим Бутолін "Молот".

Поява механізованого батальйону К2

У 2018-му у складі бригади з'явився механізований батальйон К2, який за дуже короткий час відзначився на війні і став легендарним. К2 має свій нарукавний знак. На камуфляжному фоні – кажан, який символізує розвідувальний підрозділ, бо саме з невеликої розвідгрупи починався батальйон. Командиром К2 є Герой України Кирило Верес. 

Цей унікальний батальйон пройшов шлях від невеликого підрозділу з десяти людей – до повноцінного механізованого батальйону, у якому нині воюють близько тисячі військовослужбовців. 

"Цей батальйон зробили люди Кирила Вереса. Є така фраза, що риба гниє з голови, ось у нас так вийшло, тільки навпаки, риба стала кращою з голови", – каже командир штурмової групи батальйону К2 "Псих".

Нині К2 прикриває найтяжчі напрямки та сміливо йде у будь-який бій

"2 роки ми тримаємо оборону. Лінія оборони змінювалася за 2 роки не в нашу користь, але ми стоїмо на місці, це не те, що росіяни нас жаліли, а забували сюди дорогу, бо знали, що це безперспективно. Війна стала процесом виживання, ми виживаємо, боремося за один за одного. І виконуємо бойові завдання. В квітні були величезні бої, я не пам’ятаю, коли таке було від початку війни, такі штурми. Піхота йшла хвиля за хвилею, без жодного шансу на успіх. Їхня піхота була доведена до того, що вони вчиняли самогубства", – розповідає командир бронегрупи батальйону К2 "Кочівник".

"Це було незвично для мене, коли по тобі прилітає літак і випускає НУР-си. Завдань справді було дуже багато, ми перші 2 тижні не спали, або спали в окопах, в посадках", – каже командир штурмової групи батальйону К2 "Псих".

Командир К2 часто каже: "Війна – це мода. Якщо ти випав із трендів – ти вже не в моді". 

К2 росіяни бояться до істерики. Ці хлопці їм не раз показали, хто є хто і чия це земля. 

"Було таке, що важко було вийти з бою. Моя машина йшла остання. Перша машина загорілася. Але екіпаж виїхав. А снаряди летіли. Снаряд був попереду мене. Інший за . пів хвилини врятуватися між снарядами. Було дуже складно воювати, але ми стояли до кінця", – згадує командир бронегрупи батальйону К2 "Кочівник".

Бійці батальйону легко виконують будь-які завдання. Звичайно, ліквідовувати противника вдається найкраще. У К2 є вся необхідна зброя та техніка – танки, великокаліберні гармати, великі аеробомбери. Вони знають, як дроном можна викрасти ворожу рацію та слухати плани окупантів, чавити танком ворожі траншеї. І що надважливо – у батальйоні всі як рідні. 

"Ми сміємося з їжі, з умов кам’яного віку, особливо, коли люди приїжджають з відпустки. Жартуємо, живемо, готуємо і техніку, і особовий склад, і зброю. Тут теж життя", – каже командир бронегрупи батальйону К2 "Кочівник".

Свою бойову історію 54-та пише від часів АТО та ООС

Тут влаштовують гарячі допити "ахматівцям", "вагнерівцям" та іншим солдатам другої армії. Свою бойову історію 54 пише від часів АТО та ООС. (Карта) Тоді бригада воювала за Сіверськ, Білогорівку, Васюківку, Соледар, Бахмут, Спірне, Очеретине, Авдіївку, Світлодарську дугу, Курахове, Красногорівку, Марʼїнку та Велику Новосілку. Нині на  мужніх плечах 54 та К2 – Сіверський напрямок. Вже два роки. Без ротацій. 

"Сіверський напрямок ми тримаємо, єдиний батальйон", – каже командир батальйону К2 Кирило Верес.

"Можна надіятися на призупинення. Хотілось би забрати території. Я завжди хотів в Алушті квартиру, стареньким ходити на набережну", – переконаний головний сержант танкового батальйону 54 ОМБр Максим Бутолін "Молот".

"Треба піклуватися за свою країну, думати, чим вона живе. Я розумію, що емоційно хочеться відійти від того, бо 2 роки війни це тяжко, але так вийшло. Не дивіться новини, але не забувайте що у вас є армія. Кожен день виконує бойові завдання, не забувають про війну тільки ті, в кого близькі на війні, їх це тримає в напрузі. Треба пам’ятати, що є війна, і думати про цю проблему, бо в кого там нема рідних, їм байдуже, їх це не цікавить", – вважає командир бронегрупи батальйону К2 "Кочівник".

"Як можна сидіти вдома і не хотіти захищати свою країну. Якщо б кожен вийшов, я думаю, війна швидше б закінчилась. А так тільки питають, коли війна закінчиться, коли прийдеш поможеш, тоді закінчиться", – каже командир відділення 54-ї Рафік.

У 54-й – п'ять Героїв України. Про своїх побратимів хлопців пам'ятають завжди. У боях, окопах та навіть, коли мають лічені години перепочинку. Встановити меморіальні знаки своїм побратимам у бригаді не можуть, їхній ППД був у Бахмуті. 

"Всі бойові дії витягнула піхота. На своєму характері", – переконаний командир батальйону К2 Кирило Верес.

Дивіться також: справжні і безстрашні – герої королівської піхоти 24-ї окремої механізованої бригади.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.