Олег родом із Рубіжного на Луганщині. У 2014 пережив окупацію рідного міста і усвідомив: осторонь залишатися не можна.

"Я – українець. У мене українське громадянство! Чому я маю залишатись у стороні?" – запитує боєць Олег.

Ділянка, де разом із побратимами Олег тримає оборону, не з легких. У лютому ворог тут намагався здійснити прорив. Відтоді ворожа зброя не стихає.

Це наслідки обстрілу позицій Об'єднаних сил поблизу Оріхового. Щоправда 2-тижневої давнини. Тоді окупанти чи не щодня засипали українських захисників мінами та снарядами, забороненими Мінськими угодами, проте вже кілька тижнів використовують лише стрілецьку зброю.

Активізувалися на цій ділянці фронту і ворожі снайпери: використовують нічні приціли та тепловізори. Днями Олега дивом оминула ворожа куля.

"Я, будучи на посаді, вийшов з тепловізором переглянути свій сектор спостереження, на мене спрацював снайпер. Але так як віддаленість велика, нічого, обійшлося. І нас попередили. А у сусідів у цей же вечір 200-й", – каже Олег, військовослужбовець.

"В основному СВД модернізована. Ставиться оптичний приціл хороший. Виповзають у поле і відпрацьовують. Маскуються добре. У кущах," – розповідає Роман.

Поки журналісти спілкуються, ворог активно гатить по сусідніх позиціях.

"Коли прильоти були, 120, страшно спочатку було. А зараз уже якось спокійно, все добре! Тримаємо позиції і все добре", – каже Роман.

Розриви стають частішими.

"У них ротація пройшла. Провокують нас, щоб ми відкрили вогонь. Але ми ж не відкриваємо. Нема такого наказу. Охороняємо свої позиції і все", – каже Роман.

Вогонь у відповідь українські захисники відкривають лише у разі загрози життю або втрати позицій. Поки що окупанти стріляють не прицільно, краща стратегія – не піддаватися на провокації.

Вікторія Ковальова, Олександр Лахтін, Сергій Могилевич, Луганська область, "5 канал"