Козячу мініферму організували переселенці з Маріуполя на Черкащині. Вони мріяли про переїзд у село давно, свою другу домівку знайшли в центрі України. Тут уже мають 30 кіз та виробляють близько 10 видів продукції з козячого молока. Як облаштувалися та наскільки складно утримувати таких тварин, дивіться у сюжеті журналістки "5 каналу" Яни Лимаренко у випуску новин.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
З випасу у лісі козяча ферма повертається на обіднє доїння. 30 кіз вдосталь напаслися та нагулялися. Їх жене вівчарка Рада та господар Юрій. Спершу п'ють воду біля двору. Далі рушають у загін. Такий вигул їм необхідний, адже коза завжди знайде, що попоїсти, навіть зараз, коли ще немає вдосталь зелені, каже Юрій. А випасати кіз – одне задоволення, вони дуже слухняні.
"Є головна коза – це в перших, а в других – вони стадні тварини. Тобто одна коза, якщо загубилася десь, вони такий крик піднімають. Я не рахую їх, вони самі тримають стадо, причому ходять слідом, як хвостики", – розповів власник ферми Юрій Москаленко.
У загоні їдять сіно. Господар каже, всі кози молочні – нині сезон вагітностей та окотів, тож дають 40 літрів молока, а влітку 60. Щоб був гарний надій, кози потребують багато уваги та харчів, навіть після випасу їх знову годують.
"На отаке поголів’я треба дуже багато сіна, на кожну голову у рік треба 500 кг сіна, от якщо у нас 30 голів, то 15 тонн сіна треба", – пояснила власниця ферми Лілія Москаленко.
Родина Москаленків приїхала з Маріуполя ще до повномасштабного наступу. Мріяли переїхати в село на пенсію і обрали центр України. Адже від 14 року через початок війни в рідному місті було вже страшно, каже Лілія. Розпочинали шість років тому із двох кіз та двох козенят, нині у господарстві близько 30 тварин. Тримати кіз міським жителям спершу було складно, всього вчилися. Розпорядок дня теж підлаштували під ферму.
"Справа завершується дойкою вечірньою, тобто: дойка 4 години, гуляння 4 години, 8 годин на робочий день, це без свят, решта – наш особистий час, ще треба переробити молоко, сири зробити, плюс реалізація", – розповів Юрій.
Із козячого молока господиня виробляє вдома близько десятки видів продукції – це кисломолочний сир, бринза, сулугуні, халумі, рікота, качота, бурата, а ще вершки й вершкове масло. Усе реалізує на ринку в Черкасах, але попиту великого немає, продає все завдяки постійним клієнтам.
"За зовсім дешево мені не вигідно продавати, бо ми за ці гроші все купуємо: сіно купуємо, зерно у нас нема, пайові тих гектарів. Це гарно, що нам люди дали землю свою, щоб люцерку посіяти", – сказала Лілія.
Читайте також: Лохина з-під води: ферму врятувало диво – ягоди вродили на затопленій землі.
Нині під час повномасштабної війни їхнє рідне місто Маріуполь розбили і спалили росіяни. Новини звідти засмучують родину дедалі більше. Але, кажуть, кози не дають втратити сили та любов до життя.
"Кози нам цікаві і якщо ви відчуваєте це, то це релаксує. От коли вона до тебе підійде, а у тебе на душі щось так важко, то ти її почухав, вона до тебе притулилась і якось воно легше", – поділилася Лілія.
"Звичайно, простіше лежати і нічого робити, отримувати пенсію. Але вони забирають весь наш часі, весь час змушують гуляти, будь-яка погода, якщо там сніг, то не гуляємо, але постійно в тонусі тримають, старіти ніколи", – розповів Юрій.
Кіз тримати не відмовляться, кажуть у родині Москаленків, але поголів'я скорочуватимуть, адже весь набіл неможливо продати з таким поганим попитом. Житимуть фермою більше для себе, їхнє виробництво називається козожиття.
Яна Лимаренко, Олександр Лісовий, Черкаська область, "5 канал".
Дивіться також:
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
