Втрати на передовій. Ворожий снайпер поцілив у захисника Олександрівки – це сталося ранком четверга. А напередодні уламками посікло мешканку Золотого. На позиціях українських армійців побувала журналістка "5 каналу".
Мешканка Золотого Марина оговтується від пережитого. Говорить, надвечір середи поверталася додому, коли тишу розірвали вибухи від снарядів просто над її головою.
"Чую, що десь снаряд шелестить у повітрі. Присіла. Це мене, напевно, і врятувало. В 5 метрах від мене розірвалася міна. Воно так розірвалося попереду мене. Я присіла до сараю вугільного. Ліву сторону осікло там повністю. І вуха, і коліна, і бік, і ноги, все", – каже мешканка Золотого-4 Марина.
За рештками уламків військові визначили, що окупанти гатили по цивільних з мінометів.
"Загалом було чути 3 вибухи. Десь поблизу впало ще 3 міни. Але попадання, воронок від цих вибухів не знайшли. Тому що місцевість неможливо повністю оглянути", – повідомив військовослужбовець ЗСУ Сергій.
Чим ближче до Дня Незалежності, тим агресивніше діють окупанти. Поранивши цивільну жінку в Золотому, вони не зупинилися. Щоправда, змістили епіцентр бойових дій у бік оборонців Новоолександрівки. Коли заступали на чергування, ніщо не віщувало біди, каже Володимир. За всю ніч із протилежного боку не зафіксували жодного руху.
"Була тиша. От тиша була взагалі. Не чути було нічого", – розповідає військовослужбовець ЗСУ Володимир.
Проте за кілька годин тишу обірвав постріл.
"В 4:10 мені доповіли із СП, що в нас "200". Я вийшов на радіостанцію. Запитався, як це сталося. Сказали, що він вийшов на спостереження, але снайпер вже чекав і був напоготові", – наголосив військовослужбовець Віталій
Військовослужбовець Володимир зауважує: "Снайпер був дуже досвідчений. Це було видно. Вони розрахували все з точністю до міліметра. Ми дуже безпечно стежили за противником, але вони нас перехитрили".
Почувши це, бойовий медик Дмитро помчав на позицію. Розповідає, до останнього вірив, що хлопці помилились і захисника зможуть реанімувати. Але вже не було жодних ознак життя.
"Центральну частину каски припідняло, і куля зайшла зверху. Саме де лобна частина і тім’яна сходяться. Вийшла з потилиці, де переходить головний мозок зі спинного мозку", – зауважив військовослужбовець Юрій.
Загиблий 41-річний Василь Островський родом зі Львівщини. На початку війни його мобілізували на фронт. За кілька років після демобілізації повернувся до війська знову, щоби завершити розпочату справу – звільнити український схід від окупантів.
"Я прийшов у бригаду у 2018 році, а він у 2019-му. Відтоді, як познайомилися, разом працювали, один одному спину прикривали", – пригадує військовослужбовець Петро.
Військовослужбовець ЗСУ Ігор підсумовує: "За ним колектив тягнувся. Мав такий характер, що вперед іде, і за ним всі підтягуються. Не давав нам слабинку. Підучував по тактиці, щоб не висовувалися, показував, що, де і як правильно треба робити. Тим, хто перший раз заїхав на передок".
У Василя Островського залишилися батьки, дружина та син. Поховають героя на Львівщині.
Вікторія Ковальова, Олександр Лахтін, Сергій Могилевич, Луганська область, "5 канал"
Читайте також: Російські окупанти почали стягувати важке озброєння до лінії відведення – ОБСЄ
