Вони підняли питання стосовно того, частиною якої держави має намір стати ‒ не їхній, чужий ‒ півострів. ЗМІ одразу виділили п'ять найбільш суперечливих аспектів "референдуму", який у Києві, ЄС і США вважали і вважають нелегітимним.
Цікаво, що напередодні ганебного дійства, 15 березня 2014 року, Радбез ООН намагався ухвалити резолюцію, що засуджувала проведення "референдуму" у Криму як нелегітимного. Але... це не вдалося тоді зробити через вето, накладене Росією. Тоді 13 з 15 членів Ради Безпеки підтримали документ. Росія проголосувала проти, Китай утримався. Росіяни заявляли, мовляв, ООН забороняв мешканцям Криму визначати власне майбутнє.
Питання, винесені на "референдум"
Згідно з рішенням окупантів від 27 лютого 2014 року, спочатку "референдум" був призначений на 25 травня.
Після цього Рада Федерації Федеральних зборів Росії дозволила своєму президенту Володимиру Путіну використовувати Збройні сили РФ на території України. У Криму почалися масові акції протесту проти війни. Проукраїнські мешканці півострова почали публічно закликати Україну та світ відреагувати на те, що відбувається.
А 1 березня 2014 р. російський ставленик у Криму Сергій Аксьонов повідомив про перенесення "референдуму" на 30 березня ‒ "у зв'язку із загостренням ситуації на півострові", нагадують журналісти.
"Запитання, яке отримало більшість голосів, вважається таким, що виражає пряме волевиявлення населення Криму", ‒ говорилося в постанові окупантів. Але на нього вже виносилися не одне, а два запитання:
- Перше звучало так: "Ви за возз'єднання Криму з Росією на правах суб'єкта Російської Федерації?".
- Друге: "Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року та за статус Криму як частини України?".
Російські політики й адепти Кремля зараз, як і тоді, стверджують, що запитання були справедливими й давали можливість кримчанам визначитися, де їм жити далі: в Україні чи Росії.
Цікава деталь: Конституція Криму 1992 р. визначала, що півострів має власні державні органи, які "здійснюють на своїй території всі повноваження за винятком тих, які добровільно делегують Україні", тобто Крим мав широкі права автономії. Конституція була ухвалена кримським парламентом відразу після того, як півострів став частиною незалежної України. І з її допомогою російська влада намагалася утримати Крим під своїм контролем. Але Верховна Рада України визнала цей документ неконституційним і скасувала його.
Тож автори "референдуму" 2014 р. із запитаннями: або Конституція АР Крим 1992 р., або Росія ‒ не залишили мешканцям півострова можливості залишитися в складі України.
До того ж перед "голосуванням" жодної роз'яснювальної кампанії з цього питання, сформульованого доволі заплутано, у Криму не проводилося.
Підготовка до проведення "референдуму"
На підготовку до голосування окупаційна влада Криму відвела собі 10 днів. За такий короткий термін неможливо провести справжню кампанію ‒ на цьому тоді наголошували і канцлерка Німеччини Анґела Меркель, і голова Меджлісу кримських татар Рефат Чубаров.
Рішення про проведення "референдуму" щодо статусу Криму було ухвалене на засіданні Верховної Ради Криму 27 лютого, будівля парламенту була захоплена озброєними російськими військовими без розпізнавальних знаків. Журналістів до зали не пустили, тому досі залишається невідомим, чи був у залі кворум для ухвалення цього рішення й наскільки добровільним було голосування депутатів фактично під дулами автоматів.
2015 року ексспівробітник ФСБ і ГРУ Ігор Стрєлков (Гіркін), який вважається одним із керівників операції захоплення Криму, в одному з інтерв'ю зізнався, що 27 лютого 2014 р. депутатів кримського парламенту доводилося "заганяти" на голосування.
"Депутатів збирали "ополченці", щоб загнати їх до зали, аби вони ухвалили... Що вже там казати? Так, я був одним із командирів цих "ополченців". Я це все бачив на власні очі", ‒ сказав він.
Прийняття рішень подібним чином суперечить здоровому глузду й принципам роботи органів місцевого самоврядування в Україні. І це перший момент, який не дозволяє сприймати цей "референдум" як законний.
Уряд у Києві відмовився надати Сімферополю інформацію про виборців. Натомість організатори кримського "референдуму" заявляли, що у них є дані останніх виборів на півострові. Якщо маються на увазі парламентські вибори в Україні 2012 р., то за цей час багато людей змінили місце проживання, померли або досягли 18-річного віку.
Про зміни жителі Криму могли поінформувати місцеві виборчі комісії. Однак проконтролювати цей процес будь-які спостерігачі не були спроможні.
"Де ви бачите дуло пістолета, під яким проходить референдум?" ‒ заявив журналістам у Сімферополі "прем'єр" Криму, ставленик Москви Сергій Аксьонов. За його словами, озброєні люди без розпізнавальних знаків охороняли лише важливі стратегічні об'єкти на півострові.
Проте рішення кримської "влади", що відірвала півострів від України, було ухвалене після захоплення військовими будівлі Верховної Ради автономії і практично таємно. БТРи та інша військова техніка з озброєними людьми в повній бойовій готовності, камуфляжній формі і масках на головах з'явилися напередодні голосування і на вулицях Сімферополя.
Сумнівна явка
Великі сумніви викликає офіційна цифра явки на "референдумі". Згідно з протоколом "комісії" з проведення "референдуму за возз'єднання з Росією на правах суб'єкта Федерації", проголосували 96,77% виборців, а з другого питання ‒ 2,51% при явці 83,1% виборців.
"У Севастополі за входження до складу Росії проголосували 95,6%. Явка виборців досягла 89,5%", ‒ говориться в документі.
Однак кримські журналісти, які висвітлювали голосування на дільницях, стверджують, що насправді кримчани не були настільки одностайні.
"У Кам'янці (Сімферопольський район ‒ ред.) був показовий випадок. У виборчій комісії оголосили, що станом на 18:00 проголосували понад 50-60%. А насправді при підрахунку виявилося, що на 20:00 проголосували трохи більше, ніж 12%. 166 людей прийшли на цю виборчу дільницю з 1,8 тис. Тому в протоколах, які вони подавали до ТВК, вже стояли цифри ‒ 80% тих, хто проголосував. Їм не важливо було, скільки людей проголосують. Важливо було показати світу, що кримчани нібито йдуть голосувати сотнями й тисячами", ‒ розповідав журналіст Шевкет Наматуллаєв.
Журналістка Олена Лисенко теж не помітила ажіотажу на дільницях у Керчі. За її словами, голосували в основному люди похилого віку:
"Людей на дільницях було небагато. В основному це радісні пенсіонери, які повторювали фрази з телевізора: "історична справедливість", "ми з Росією" ‒ і так далі. Перед "референдумом" я спілкувалася з керівниками великих підприємств Керчі. Мені говорили, що російські куратори в Криму провели з ними роботу й поставили завдання забезпечити явку людей. Не важливо, як вони будуть голосувати. Важливо, щоб прийшли. Тобто вже тоді було зрозуміло, що головне завдання ‒ зробити картинку, а потрібні їм результати вони намалювали".
За інформацією лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, реальна явка виборців на кримському "референдумі" 2014 року не перевищувала 30%.
"Представники Меджлісу побували на багатьох виборчих дільницях у Криму й говорять, що явка населення в межах 30%. Можливо, десь у містах, де більше російськомовного населення, ніж у Керчі, явка й становить до 50%. Однак це сумнівно. Адже навіть тоді, коли відбуваються вибори до місцевих органів влади і розпалюються пристрасті, то й тоді явка на вибори десь у межах 52%. Тому як і хто голосує на цьому "референдумі", ймовірно, що не має жодного значення. Оскільки офіційно показують ту цифру, яку потрібно", ‒ коментував він ті події у березні 2014-го.
Маніпуляції з бюлетенями
Порушень, які б суттєво вплинули на результати "референдуму", кримська "влада" тоді не виявила. Хоча є безліч свідчень кримчан щодо масових випадків видачі бюлетенів одним і тим же людям на різних дільницях, видачу кількох бюлетенів в одні руки, а також їхню видачу людям із російськими паспортами тощо, повідомляли ЗМІ.
Кримський журналіст Шевкет Наматуллаєв розповідав, що 16 березня 2014 р. він та його колеги в складі знімальних груп кримськотатарського телеканалу ATR об'їздили десятки виборчих дільниць Сімферополя, Бахчисарая а також Сімферопольського, Красногвардійського, Білогірського, Сакського та інших районів. Майже в кожному випадку вони зафіксували серйозні порушення.
"Я був на 8-10 дільницях. Бачив, як люди голосували без паспортів, у списках виборців їх не було й кожного вносили прямо на місці. Я фіксував на виборчій дільниці в Сімферополі, як видавали бюлетень із позначкою у вигляді крапки або галочки в графі за приєднання Криму до Росії. Порушення також були під час підрахунку та знищення невикористаних бюлетенів. Одному з наших журналістів тоді вдалося тричі проголосувати в різних місцях, всюди йому видали бюлетені", ‒ розповідав Шевкет Наматуллаєв.
Мешканка Нижньогірського району на умовах анонімності теж розповіла, як їй 2014 року вдалося проголосувати на "референдумі" за всю свою родину. Її історію переказали кримські журналісти:
"Я вирішила перевірити, наскільки чесним буде "референдум". Моя сім'я не хотіла голосувати, і я взяла паспорти батька та матері. Прийшла на виборчу дільницю, питаю у членів комісії, чи можна проголосувати за батьків, які прийти не можуть? Вони подивилися на всі боки, чи немає міліції. Міліціонер у той момент вийшов, мені дали три бюлетені на всі паспорти. Я зрозуміла, чим є це голосування, зіпсувала бюлетені й пішла. Результати "референдуму" не визнаю".
Спостерігачі на "референдумі" у Криму
За даними організаторів "референдуму", у Криму було 135 спостерігачів з 23 країн. Але це сумнівна інформація. ОБСЄ ‒ найбільша визнана в світі організація зі спостереження за виборами, ‒ не надсилала до Криму своїх експертів. Організація могла прийняти запрошення тільки від керівництва України, але не від "лідерів" самопроголошеної псевдореспубліки.
Зазначається, що депутати європейських країн, які отримали запрошення на "референдум" у Криму, були представниками радикальних партій. Наприклад, європарламентарій з Угорщини Бела Ковач, який узяв участь у пресконференції в Сімферополі напередодні "голосування", був представником партії "Йоббік". Її члени відомі антисемітськими і ксенофобськими заявами.
Кримський "референдум" 2014 р. відбувся без участі авторитетних міжнародних спостерігачів. У кримському парламенті оголосили, що запросили спостерігати за "волевиявленням кримчан" представників ОБСЄ. Але в організації тоді спростували це й пояснили, що навіть у разі надходження такої пропозиції не могли би поїхати до Криму, оскільки подібні документи може надіслати тільки держава-член ОБСЄ, а Крим таким не є.
Проте росіяни запевняли, що міжнародні спостерігачі на кримських дільницях були ‒ і порушень вони не зафіксували. Наприклад, міжнародним спостерігачем від Болгарії називали голову кримського болгарського культурного центру "Ізвор" Івана Абажера, який на той час уже багато років жив у Криму, а з 2014-го співпрацював із підконтрольною Росії кримською владою.
Проблемним був доступ до дільниць і для журналістів. Ексдиректору керченської ТРК "Бриз" Олені Лисенко вдалося акредитуватися для висвітлення голосування на "референдумі". Вона об'їздила багато виборчих дільниць у рідному місті, але всюди їй доводилося пробивати собі дорогу з боями. Біля кожної дільниці, за її словами, чергували "казаки", які нерідко застосовували силу до людей.
Кримські правоохоронці на порушення на дільницях, за словами журналістів, не реагували. У підсумку в "МВС" Криму повідомили, що "референдум" відбувся без порушень.
Легітимність "референдуму"
Окупаційна "влада" півострова і влада Росії вважали і вважають псевдореферендум легітимним. Із цим не згодні ані офіційний Київ, ані цивілізований світ ‒ посилаються на українське законодавство та міжнародне право й не збираються визнавати результати цього голосування.
Російська та підконтрольна Росії кримська "влада" запевняє, що кримський "референдум" 2014 року є "актом вільного волевиявлення кримчан", який проводився на підставі українських законів. Постпред Криму при президенті Росії Георгій Мурадов посилається на ст. 138, п. 2 Конституції України (розділ "Автономна Республіка Крим").
Там сказано, що до відання АР Крим належить "організація та проведення місцевих референдумів". Але Мурадов та інші російські чиновники замовчують, що легітимна можливість проведення місцевого референдуму в Криму регулюється іншими законами України, зокрема, про всеукраїнський та місцеві референдуми та про місцеве самоврядування.
Закон про референдуми, зокрема, визначає, що предметом місцевого волевиявлення в Криму може бути скасування рішень і питань, які віднесені законом України до відання Криму.
Питання зміни статусу півострова до таких не належить. І ст. 10 цього ж закону визначає відповідальність за "ухвалення рішень про проведення референдумів із питань, які не належать до відання Криму". Тому українська влада не визнає кримський "референдум". В українському Мін'юсті пояснювали, що питання зміни статусу Криму не може бути визнане легітимним, оскільки не підлягає розгляду на місцевих референдумах, а належить до загальнонаціонального плебісциту.
Українська влада не визнає кримський "референдум". І вимагає від Росії звільнити півострів і забрати звідти свою окупаційну армію. Таку ж позицію висловила у 2014 році і висловлює досі влада Євросоюзу, більшості країн Європи та США, які запровадили санкції відносно російської влади Криму та самої Росії. Із року в рік дію обмежувальних заходів продовжують, а також накладають нові на знак солідарності з Україною. Російську анексію Криму засудили авторитетні міжнародні організації, включаючи ООН, ОБСЄ, Раду Європи та інші, ухваливши сотні документів щодо цього питання.
Читайте також: Лікбез для Європи: чому княгиня Ольга не могла бути "першим російським монархом"