Подекуди серед людей можна почути думку, мовляв, деякі події відбувалися так давно, що вже й невідомо, що з того було правдою, а що вигадкою. І одна справа, коли подібні сумніви висловлює той, хто не є ні публічною особою чи фаховим істориком. В іншому ж випадку – поширення відвертої дезінформації неможливо ні пояснити, ні виправдати.
8 березня на сайті Світового економічного форуму (World Economic Forum) з'явилася стаття з безпрецедентним перекручуванням української історії. На честь Міжнародного дня боротьби за права жінок було опубліковано матеріал про шістьох найвизначніших діячок світової історії. До цього списку внесли і святу рівноапостольну Київську княгиню Ольгу. Але як... як вона могла стати "російською правителькою" і чому її чоловікові змінили ім'я – незрозуміло. Наводимо цей фрагмент у перекладі українською:
"Пекло не має стільки люті, як свята Ольга Київська. Вона була першим російським монархом, який прийняв християнство, але її раннє життя було явно несвятим. Принцеса Київської Русі – прародителька сучасної Росії. Чоловіка Ольги Івана жорстоко вбили васали в 945 році (за деякими відомостями, розірваний двома березами). Будучи регентом свого сина, Ольга помстилася вбивцям за свого чоловіка, одних поховала живими, інших замкнула у палаючих будівлях, а інших напоїла, щоб тисячами приставити до меча, перш ніж остаточно завоювати васальну державу.
Однак пізніше, подорожуючи до Константинополя, Ольга надихнулася християнським вченням і прийняла християнство, відмовившись від кривавих шляхів. Решту життя вона провела в прозелітизмі (прагненні навернути якомога більше людей до своєї віри і переконань – ред.), фінансуючи соціальне забезпечення бідних та будуючи лікарні. Сьогодні вона шанується як свята і в католицькій, і в східноправославних церквах".
Першим на цю вельми сумнівну інформацію відреагував п'ятий президент України Петро Порошенко. Він заявив, що княгиня Ольга ніколи не була прародителькою Росії, а світ повірив брехні, котру майстерно поширює Російська Федерація.
Чому Ольга не була і не може вважатися прародителькою Росії – деякі історичні факти
Достеменно невідомі ні рік народження, ні походження княгині Ольги. Але згідно з літописами, дружиною князя Ігоря вона стала 903-го. Хоча, з огляду на рік народження її сина Святослава, сучасні історики мають сумніви щодо правдивості цієї дати. Адже князь Святослав народився у 930-х, коли Ользі, за підрахунками істориків, мало бути близько 50 років.
Після загибелі чоловіка Ольга стала регентом свого сина. Ось який вигляд мала карта Київської Русі на час правління княгині Ольги:
У середині Х ст. безпосередніми володіннями Київських князів є Київ і землі навколо нього, а також територія Новгорода і Ладоги. Племена словен, кривичів, радимичів, дреговичів, древлян і сіверян сплачують Києву данину.
Тим часом територія, на якій аж через 2 століття – 1147-го – буде заснована Москва, належить Хозарському каганату. Хозарія, до речі, зникне 969-го, вже після смерті Ольги, за часів правління її сина Святослава, не витримавши тиску Київського князівства. У Х ст., за часів княгині, на цій території проживало плем'я меря, яке, як відомо, було не слов'янським, а фіно-угорським. Тож ця територія ще не називалася ні Московією, ні тим більше Росією.
Але хто заснував Москву, коли й чиєю столицею вона стала?
На момент заснування того міста княгиня Ольга давно померла, а територія, на якій лежить столиця сучасної РФ, контролювалася Києвом і не була окремою державою.
На Київському престолі сидів князь Ізяслав Мстиславович – онук Володимира Мономаха, прадід короля Данила Галицького. До речі, саме Ізяслав домігся утворення самостійної церкви для своєї держави, вивівши її з-під протекторату Константинополя.
Засновником Москви вважається син Володимира Мономаха від другого шлюбу Юрій, якого ще за життя назвали Долгоруким. Є припущення, що прізвисько це він отримав через постійні втручання у боротьбу за київський престол проти свого племінника Ізяслава Мстиславовича. Та й серед киян Юрій любові не мав.
За життя Долгорукого Москва була типовим невеликим провінційним поселенням. Якою була геополітична ситуація, наприклад, 1200 року, через пів століття після заснування Москви, можна побачити на цій мапі.
До речі, навіть сама назва столиці сучасної Росії, на переконання багатьох істориків, не є слов'янською. За однією з теорій, слово "Москва" споконвічно фінське. А назва міста походить від назви річки, на берегах якої і жили мері – фіно-угорські племена.
Згодом, після нападу на Київ хана Батия і занепаду Київської держави (1241 р.), малесеньке Московське князівство стало повністю залежним від Золотої Орди.
Власне і розвиватися воно почало саме за влади монголо-татар, каже головний науковий співробітник Інституту історії НАН України Станіслав Кульчицький.
Наприклад, перший московський князь Данило, який правив приблизно з 1277 року до самої своєї смерті 1303-го, навіть не міг роздати уділи своїм п'яти синам – на це не було дозволу хана. Тож і на початку ХIV ст. говорити про виникнення Росії як держави ой як зарано.
Більш-менш відомими Москва і Московське князівство стають лише років через 20 після смерті Данила Московського. Князювати почав його син Іван Калита, замінивши свого старшого брата, який правив після Данила.
Успіх Московського князівства історик Кульчицький пояснив тим, що "Івану Калиті, одному з перших московських князів, вдалося взяти на себе функцію збору данини для татар з усіх навколишніх князівств". Завдяки цьому "Московське князівство почало зростати".
При цьому "воно запозичило досконалу військову організацію, податкову систему і в цілому адміністрацію – у татар вона була досконалою. І, спираючись на підтримку монголо-татар, після того як утворилася Золота Орда, велике Московське князівство стало однією зі складових частин Золотої Орди поряд з іншими ханствами – Кримським, Казанським, Астраханським, і в результаті поглинуло всі ці ханства, коли вони прийшли в занепад", – нагадав історик.
Але й тоді Московське князівство було васальною територією, яка платила регулярну данину Золотій Орді. Ця залежність зберігалася і в ХV ст. Згідно з російськими джерелами, в 1480 р. Москва звільнилась від татаро-монгольської залежності і тоді ж стала столицею Московського князівства. Однак її князі деякий час продовжували сплачувати данину тим, хто знищив Орду – кримським ханам.
На карті вище широкою лінією окреслені межі Золотої Орди, а широкими стрілками позначені основні напрямки їхніх походів. Як видно на мапі, шляхи завойовників пролягали саме у напрямку Москви.
Цікаве спостереження: вперто ототожнюючи Росію і Русь, сучасні ідеологи Кремля ставлять під сумнів слова свого улюбленого філософа Карла Маркса. У праці "Викриття дипломатичної історії XVIII ст." він зазначав: "Колискою Московії було криваве болото монгольського рабства, а не сувора слава епохи норманів. А сучасна Росія є не що інше, як перетворена Московія".
Тож навіть якщо звернутися до елементарної математики, то від княгині Ольги до заснування князівства Московського минуло не багато, не мало – аж цілих 5 століть, а до виникнення Московського царства – цілих 6 століть. Годі навіть згадувати, що слово "Росія" вперше з'явилося на карті світу вже за царювання Петра І. Імперське утворення з також назвою виникло 1721 року, коли Петро І видав відповідний указ – за надоумленням від німецьких порадників...
То що спільного між Росією і Руссю? Нічого.
Ольга правила на зорі існування могутньої держави зі столицею в Києві, який нині є серцем України і її головним містом. Між життям Ольги і державою, яка назвала себе Росією, – прірва майже в пів тисячоліття. Між Ольгою і тією, до речі, Росією, яка хвацько відхрестилася від свого татаро-монгольського минулого, і якщо й говорить про нього – то похапцем і пошепки. А тим часом приватизує історичне минуле держави-сусідки, яку всіма силами намагається знищити.
Читайте також: Шевченко-класик у сучасному виконанні: сім пісень, які хочеться слухати ще і ще