Повернення до дідівських методів. Через брак солі в магазинах на Прикарпатті заходилися добувати цей продукт методом виварювання. Таким чином тут отримували сіль ще майже тисячу років тому. В давнину цей регіон вважався одним із центрів солеваріння.
Коломиянин Микола Яцурак у своєму дворі робить справу, яка була звичною для його родини кілька поколінь тому. У невеликій каструльці виварює сіль для домашнього вжитку. Вміст потрібно ретельно вимішувати, щоб не пригоріло. За кілька годин вода випарується, і на стінках залишаться кристали солі. Колись для родини Яцураків цей процес був гарантією виживання.
"Ставали в чергу люди, черпав солі, варив, сушив, на фіру. Уявляємо, скільки йому треба було сидіти, щоб він оце все наварив отієї солі. І возив за Прут, там міняв на якесь зерно, якусь муку", – каже місцевий житель Микола Яцурак.
Сировицю, як на Коломийщині називають солону воду, Микола набрав в одному з численних джерел, відомих на території району. Саме ці джерела прославили Коломийщину далеко за її межі ще за князівських часів.
"Величезну кількість виробляли тут солі. Цю сіль возили вздовж Дніпра, Дністра. Сіль випалювали тут тонами, якщо говорити про одне родовище у Великому Ключеві, то воно давало до 12 тонн солі за рік", – зауважила краєзнавиця Наталія Тарновецька.
Виробництво солі тут занепало, коли її почали добувати простішим методом в інших регіонах – у шахтах. Але в скрутні часи люди поверталися до звичних джерел, як це було після Другої світової війни.
"Нашу криницю називали золотою, бо вона від голоду врятувала людей. Люди наші набирали солі, варили її, везли, міняли за хліб, за зерно, туди, де не було солі, міняли за зерно. І це помагало", – зауважив місцевий житель Богдан Копильців.
Тепер же нова війна змусила людей згадати про власну сіль. Біля джерел сировиці ледь не щодня черги – люди поспішають забезпечити свої потреби.
"Приїжджають навіть із сусідніх сіл. Кажуть, що наша сировиця найбільш концентрована. Найбільша концентрація солі. Ми виварювали, коли брали участь у програмі "Громада на мільйон", то з 20 літрів виходило плюс-мінус дев'ять кілограмів сирої солі, вогкої такої. Концентрація солі дуже висока тут. І тому люди приїжджають навіть із тих сіл, де є своя сировиця, приїжджають до нас", – наголосив староста Марківського старостинського округу Іван Копильців.
Місцевий житель Микола Оленин запевнив: "Збільшилося людей, черга стояла, вибирають. Вона через сорок набирається знов, 30-40 хвилин тут є".
Микола Оленин зі знанням розповідає про джерело, розташоване поблизу його господарства. І береться показати, наскільки воно багате сіллю.
"Набираю цю штучку, капаємо на скло, дивимося в окуляр. Це 27%. Бо то дощ був, а так вона 29-30%", – додав Микола Оленин.
Ажіотаж довкола джерел із сировицею розпочався після зникнення з полиць магазинів солі з Донеччини. Через загрозу обстрілів наприкінці травня там припинило роботу підприємство "Артемсіль" – найбільший виробник у Європі. Але жителі Коломийщини кажуть: готові поділитися своїм природним багатством з усіма, хто його потребує.
"Та най приходять до нас, ще є. Крім Рунгурів є ще в Молодятині, в Марківцях сировиця. Най приходять, най варять сіль, най не переживають, що солі не буде. Всім поділимося", – підсумувала місцева жителька Марія Платановська.
Петро Троць, "5 канал"
Читайте також: З полиць магазинів зникла кам'яна сіль: все, що відомо про ситуацію в Україні
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
