На Світлодарській дузі знову неспокійно. Після відносної тиші на новорічні свята російсько-окупаційні війська взялися за зброю. Яка нині ситуація на українських позиціях, дізналася Євгенія Китаїва.
Новорічні свята минули, а з ними і перемир'я. На Світлодарці знову активізувалися російсько-окупаційні війська.
"Останнім часом ворог проявляє себе дуже агресивно. Перед цим було затишшя, після Нового року, а десь останні два-три дні, уже працює більш сильніше на нас", – каже військовослужбовець Національної гвардії Олександр.
Український військовий Артем запевняє: "Протягом вчорашнього вечора проявлялася також крупнокаліберна зброя у нашому напрямку".
Гвардійці розповідають про масований ворожий обстріл у новорічну ніч. Тоді по їхніх позиціях працювали міномети противника.
"До Нового року інтенсивність була дуже велика. Застосовували зброю крупнокаліберну, навіть міномети. В новорічну ніч вони використовували все, що у них було", – згадує новорічну ніч військовий Артем.
З часом обстріл ставав усе активнішим, тоді бійці дали бій, аби втихомирити ворога.
"Ми знаємо розташування їхніх постів, їхніх позицій і ми починаємо їх просто придушувати трохи. Дивимось, як вони реагують і після цього робимо вже висновки, як нам краще спрацювати. Спрацювати з крупнокаліберної зброї, чи переждати, а потім відпрацювати", – розповідає боєць Олександр.
Нацгвардійці відбили ворожу атаку. Після такого потужного вогню противника на дрібні обстріли зі стрілецької зброї вже навіть не зважають.
"–Зараз стихло? – Це якраз називається тихо – Тобто, оці постріли, це нормально? – Це нормально. Це таке житейське. Це, я б сказав, мінімум із того, що може бути. – Тобто, коли чути просто кулеметні черги, це окей? – Це окей. Можна і так сказать", – коментує постріли військовослужбовець з позивним "Раптор".
Для бійця з позивним "Раптор" це вже третя ротація на лінію фронту. Вона видалась найгарячішою. Тому бійці пильності не втрачають ані на мить і реагують на ворожі обстріли миттєво.
"Бо нам ще повертатися додому. А якщо мене вб'ють, то мене вб'є мамка. Головне, щоб живим. А там, царапинка, чи без пальця, мама переживе. Їй головне щоб додому приїхав живим. Вона просто хоче нагодувати мене олів'єшкою, так як на цей рік не вийшло. Вона сказала, що буде пюрешка і буде холодець і байдуже, чи то буде літо чи зима", – каже боєць з позивним "Раптор"
Нацгвардійці розповідають, щоразу, коли ворог відкриває вогонь, вони відразу стають до зброї, аби не дати російсько-окупаційним військам ніякого шансу для атаки.
"Головним є для кожного з нас – це забрати назад нашу територію, відновити цілісність України і після цього вже жити спокійно", – переконаний військовий Олександр.
Так само жадає повернення окупованих територій і переселенка з Дебальцевого Катерина Ковальчук. Далеко втекти від війни їй не вдалося. Нині з родиною живе у селищі Луганському поряд з лінією фронту.
"Воно хоч тікай, хоч не тікай. Всюди добре, де нас нема. На поле вивезли спочатку, дебальцівська пожарка, а потім приїхала світлодарська забрала. Отак ми переїхали сюди", – згадує переселенка Катерина Ковальчук.
У липні 2014 Ковальчуків рятували пожежники. Саме вони вивозили родину з маленькими дітьми на руках. В Дебальцевому їхній будинок повністю зруйнований і рідні там не лишилося.
"Там нікого. Важко звичайно було все починати з нуля. Але дякуючи волонтерам. Господарство почала тримати. Була корова і не одна, але за станом здоров'я довелося продати. Зараз троє поросят, гуси, кури", – розповідає Катерина.
У вільні хвилини жінка вишиває ікони і передає їх бійцям на фронт. Каже, вже після початку війни знайшла справу, яка хоч трохи заспокоює і дарує радість.
Євгенія Китаїва, Анна Кудрявцева "5 канал"
Дивіться фотогалерею за темою:
"До ворога – 200 метрів": кореспонденти показали позиції українських бійців поблизу Донецька – фото
