Роковини трагічного нападу. Шість років тому, 5 вересня 2014-го – російську окупанти влаштували підступну засідку на Луганщині. Бійців батальйону "Айдар" та 80-ї бригади розстріляли впритул. Тіла 15 загиблих захисників вдалося забрати лише за кілька днів. Вони були настільки понівечені, що й досі кілька з них залишаються не упізнаними. Пам'ять загиблих сьогодні вшанували у меморіальному комплексі на території Міністерства оборони. Зі свідками подій шестирічної давнини поспілкувалася кореспондентка "5 каналу" Ірина Шевченко.
5 вересня 2014 року один з тих днів, коли захисники України зазнали великих втрат в результаті російського вторгнення.
Тоді, у перший день "перемир'я" 80-а бригада втратила п'ятнадцятьох бійців.
"Рота, яка була придана в підпорядкування командира танкової бригади, здійснювала прикриття під час перемир'я, відходила з району Луганська в район Щастя. І саме в цей час підступно розстріляли з засідки підрозділ", – говорить Андрій Ковальчук, командир 80-ї бригади (2014-2016).
Загинув на підступах до міста Щастя і військовослужбовець 1-ї танкової бригади майор Дмитро Степанченко.
"Це був двогодинний бій з регулярними військами російської армії. Сили були зовсім нерівні, тому оборону тримали як могли", – каже Лариса Степанченко, дружина Дмитра Степанченка.
Засідку окупанти влаштували, прикриваючись українським прапором, розповідає сестра айдарівця Олександра Скиби на псевдо "Термінатор". Був у лавах окупантів і російський неонацист Олексій Мільчаков. Він хизувався фотографіями з місця подій в соцмережах та роздавав коментарі російським пропагандистам. Окупанти нівечили тіла загиблих та жорстоко добивали поранених.
"Коли нам давали тіла на впізнання, це просто була куча м’яса. Не було з чого впізнавати наших хлопців. Це такий стрес для родин", – говорить Наталя Скиба, сестра айдарівця Олександра Скиби.
Особи більшості полеглих айдарівців встановлювали за ДНК експертизою. Саме так знайшла свого сина Дмитра Людмила Рожкова.
"Почула, що в Старобільську лежать в морзі невпізнані. Бігом на Одесу, 6 жовтня здала ДНК, зразу на потяг. Сьомого була там. А їх 1 жовтня поховали. Не військкомат, не міська влада, просто люди волонтери зібралися. Там страшне, тих гробів стільки", – згадує Людмила Рожкова, мати айдарівця Дмитра Рожкова.
До сьогодні не всіх полеглих вдалося ідентифікувати. Кілька бійців вважаються зниклими без вісти. Є родини, які й досі не можуть змиритися з результатами експертизи.
"Мабуть зараз наша Україна розділилася на два світи. Одні плачуть, другі скачуть. Люди не розуміють, що в країні іде війна, що хтось віддав за це життя, щоб вони спали спокійно, жили спокійно, насолоджувалися життям, щоб дітки їхні сміялися. Бо для батьків і дітей хлопців, які загинули, в їхніх очах тільки біль", – говорить Наталя Скиба, сестра айдарівця Олександра Скиби.
Ірина Шевченко, Віктор Сніжко, "5 канал"
