"Коли світало, догорав танк": як ЗСУ під Слов'янськом ущент розбили загін Гіркіна і змусили його тікати

Звільнення Слов'янська, 2014 скріншот
Літо 2014 року стало гарячим для української армії. З-поміж масштабних баталій вирізняються і такі, що окреслювалися поверненням невеличкої території. Блокпост № 5 між Краматорськом та Слов'янськом став одним із тих, який бойовики так і не змогли прорвати

"З початку травня 2014 р. навколо Слов'янська було вибудувано ланцюжок блок-постів. Три з них знаходилися на території підконтрольній противнику – блокпост №4 (перекривав дорогу між Бахмутом та Слов'янськом), блокпост № 6 (гора Карачун, дозволяв артилерії контролювати практично всю територію), блокпост № 5 (на трасі між Слов'янськом та Краматорськом). Останній виконував дуже важливу роль. Тому що Слов'янськ знаходиться на лівому березі річки Казенний Торець, а блокпост розташований на трасі, яка проходить правим берегом. Тож це єдиний шлях, який можна проїхати автомобілем між Слов'янськом та Краматорськом.

.
.5 канал

Є ще чотири рокадні дороги в сільській місцевості, але вони пролягають між ярами, тому бойова техніка там пройти практично не зможе. Таким чином, цей 5-й блокпост повністю контролював переміщення тяжкої техніки противника. Візуально він був розташований на трасі, але дуже добре інженерно облаштований, знаходився в лісопосадці, що дозволило йому виконувати всі задачі. Навіть таку задачу як відбиття танкової атаки противника, здійсненої в липні 2014 р.", – розповідає військовий аналітик Олександр Сурков про оперативне значення цього блокпоста.

Про гостя студії "Таємниці війни" на "5 каналі" його співвітчизники говорили, що він перейшов на бік фашистів. Донеччанин, десантник, кадровий офіцер, Герой України – Андрій Ткачук.

– Як ви потрапили під Слов'янськ?

– Ми захопили Краматорський аеродром, на якому вже знаходилася частина підрозділів спецпризначення. І вже потім звідти почали надходити команди про ізоляцію Слов'янська, виставлення блокпостів навколо Слов'янська з метою ізолювати та недопустити витоку або входу Збройних сил країни-агресора або інших бойовиків та негативно налаштованого місцевого населення, обігу зброї, боєприпасів, бойової техніки тощо.

І саме на Краматорському аеродромі було поставлено завдання виставити 4 блокпост наприкінці березня. А після виконання цього завдання з поверненням 1 травня на Краматорський аеродром одразу надійшло завдання виставити тимчасовий блокпост № 5 на трасі між Слов'янськом та Краматорськом, встановити повний контроль як за переміщенням місцевого населення між населеними пунктами, так і припинити обіг зброї, боєприпасів та громадян, які намагаються долучитись до лав бойовиків, які знаходились у Краматорську.

– Чим був важливий цей блокпост? Де він знаходився і чому стільки уваги приділяло йому командування на той час?

– Цей блокпост стояв на єдиному місці, через яке можна було безпечно переміститись зі Слов'янська в Краматорськ і у зворотному напрямку.

– У травні ви заїхали на цей блокпост і були там майже 2 місяці – до 4 липня. Що ви там робили протягом цього часу? 24/7 ви стояли серед дороги в полі? Як там було облаштоване життя?

– По-перше, треба було облаштуватися з інженерної точки зору. Туди виїхала певна кількість військ особового складу – їх треба було розмітити технічно грамотно, щоб забезпечити безпеку цього особового складу і виконання бойового завдання, яке було поставлено. Тому ці 24 години приділялися інженерному облаштуванню блокпоста, проведенню розвідки навколишньої території, зони нашого інтересу, несенню цільового чергування. У проміжках між цим були поодинокі випадки і обстрілів, і якихось сутичок. Перші три тижні був рух транспорту між цими населеними пунктами, тоді ми здійснювали огляд місцевого населення, автівок, які проїжджали. На ніч блокпост зачинявся.

Звільнення Слов'янська, 2014
Звільнення Слов'янська, 2014скріншот

– Чи були за цей час якісь провокації зі сторони бойовиків? Чи, можливо, вони провозили зброю, чи ви тоді вираховували умовних зрадників та тих, хто здає інформацію?

– Була провокація. Дуже цікавий момент, коли на блокпосту, де уже знаходився мій підрозділ, частина підрозділів Нацгвардії, частина підрозділів на той час "Беркуту" МВС, а саме івано-франківського "Беркуту".

Серед білого дня під'їжджає цивільна автівка, де сидить дідусь, бабуся і хтось ще на задньому сидінні, а рух через блокпост уже майже зупинено. Вони пропонували домовитися, щоб щось перевезти через блокпост. Ми з Василем Вікольським вийшли на дорогу, відмовили їм. Машина розвертається, від'їжджає буквально на 100 метрів і блокпост накривають шквальним вогнем. Їм нічого не вдалось вразити.

Завдяки тому, що у нас був вільний доступ до інтернету, ввечері ми знайшли, хто здійснив обстріл.

– Нічого собі! А як ви це з'ясували?

– В YouTube це був один із перших записів терориста "Мотороли". З ним було ще кілька його друзів. Ми знайшли відеозйомку цього нападу.

– Це був такий перший масований обстріл?

– Обстріли бувають різні. Цей був із важкої стрілецької зброї та протитанкових керованих ракет. До цього були обстріли із самохідних артилерійських установок, яких на той час було в Слов'янську дві одиниці, та міномети 82 мм.

– Бойовики намагалися вас вибити з цього блокпоста?

– Це було схоже на спробу деморалізувати особовий склад постійними мінімальними обстрілами, коли людина знаходиться в такій обстановці 24 години на добу 7 днів на тиждень. Воно має вибити.

Звільнення Слов'янська, 2014
Звільнення Слов'янська, 2014скріншот

– Як кадровий військовий ви розуміли, наскільки важливо окопуватися та правильно ховати техніку в землю? Пишуть, що це був маленький блокпост на початку, а потім розрісся до великого.

– Блокпост ззовні був маленький, яким він і залишився до кінця. Але ми досить велику увагу приділяли розширенню блокпоста всередині лісосмуги на тих ділянках, які не були видимі.

– Тобто ви ховалися як могли?

– Так, все було замасковано. Був реально видимим маленький блокпост і невидима його велика частка.

– А скільки людей було у впорядкуванні з вами?

– Дуже важко відповісти на це питання, бо сухопутний коридор закрився протягом перших двох тижнів. Далі все сполучення було перекрите, була лише доставка чи вивіз особового складу, провізії, боєприпасів, зброї. Тільки повітряним транспортом.

– Ваш блокпост був на відрізаній від інших частин Збройних сил території. І ви в цілому були як на ворожій ізольованій території.

– Грубо кажучи, це була точка на мапі противника.

Звільнення Слов'янська
Звільнення Слов'янськаскріншот

– Провізію, боєприпаси ви отримували повітряним шляхом. Який це мало вигляд?

– Були різні способи доставки. По-перше, гелікоптер, який прилітав, розвантажувався дуже швидко та відлітав. Другий спосіб – десантування провізії, зброї та боєприпасів із літаків.

– Проблем не було з доставкою? Неподалік на цій території був же збитий вертоліт із Кульчицьким. Чи після цієї ситуації не пішов збій?

– Проблеми були, але ще треба було не допускати зривів. Треба було дуже точно все прораховувати, аби провізії, води, боєприпасів вистачало на певний період із запасом, тому що вильоти планувались рідше після цього, і час прильоту міг змінюватися – на добу раніше, на добу пізніше… Тому треба було враховувати це.

Звільнення Слов'янська, 2014
Звільнення Слов'янська, 2014скріншот

– Чи знали ви в липні про те, що триває велика операція зі звільнення Слов'янська?

– Так.

– Які у вас були почуття, коли ви знали, що українська армія рухається вперед?

– По-перше, це було радісно.

У мене був військовий зв'язок, який з'єднував усіх командирів блокпостів і штурмових загонів навколо Слов'янська, вони працювали в єдиній радіомережі. Тому певні періоди було чутно конкретну інформацію щодо проведення операцій зі звільнення та зачисток населених пунктів біля Слов'янська. Було чутно позивні осіб, яких я знав, тому розумів, які підрозділи що роблять та які є успіхи. Цю інформацію я з метою підйому бойового духу доносив до особового складу.

– Що говорили хлопці про ці новини?

– Це були почуття і слова того, що ми перемагаємо, рухаємось – і колись уже й ми почнемо рухатися, а не прости сидіти на місці.

Звільнення Слов'янська, 2014
Звільнення Слов'янська, 2014скріншот

– Чи ви володіли інформацією про те, скільки бойовиків знаходилось у Слов'янську?

– Ні, повної інформації ні в кого не було. Кажуть: це неможливо було порахувати. У них були й завжди є якісь території, які не контролюються, якась стежка чи ще щось. Також ми не знали, хто у самому Слов'янську вступив до їхніх лав, а хто вийшов, скільки їх загинуло під час штурму чи обстрілу. Точні цифри в моєму розумінні неможливо скласти.

Перша велика перемога української армії 2014 року – звільнення міста Слов'янська.

5 липня 2014 року. Після майже трьох місяців окупації у Слов'янськ – місто, з якого розпочався російський наступ на схід України, – заходять українські війська. Над центральними держбудівлями міста нарешті замайорять синьо-жовті стяги. 

Звільнення Слов'янська, 2014
Звільнення Слов'янська, 2014скріншот

Звільнення Слов'янська стало можливим завдяки багатоетапній операції сил АТО, яка розпочалася ще у травні. Головним завданням українських бійців – армійців, нацгвардійців, силовиків та спецпризначенців СБУ і МВС стало звуження кільця навколо окупованого міста та перекриття шляхів постачання терористам техніки, боєприпасів і провізії з Росії. 

Протягом травня – початку липня українські військові здійснили низку успішних операцій, вибивши ворога з усіх довколишніх сіл та панівних висот.

Зокрема, 3 травня сили АТО закріпилися на стратегічній висоті Карачун поблизу Слов'янська. 

З червня був звільнений Красний Лиман та знищено укріпрайон бойовиків у Семенівці. Таким чином сили АТО підготували собі плацдарм для подальшого наступу на Слов'янськ, де концентрувалися основні сили противника під командуванням російського диверсанта Ігоря Стрєлкова (Гіркіна).

На початку липня українські військові відновили контроль над смт Райгородок під Слов'янськом, селами Резняківка та Рай-Олександрівка.

Звільнення Слов'янська, 2014
Звільнення Слов'янська, 2014скріншот

Але основним ударом по терористах, який зрештою змусив їх покинути Слов'янськ, стала операція в районі Миколаївки та Семенівки – населених пунктів, де були склади і жива сила ворога.

3-4 липня сили АТО захопили опорні пункти та склади боєприпасів противника, було ліквідовано понад сотню терористів, у полон потрапили 50 окупантів на чолі з ватажком на прізвисько "Скорпіон". Після цього успіху сил АТО в лавах "гіркінців" у Слов'янську посилилися панічні настрої, частина з них дизертирувала. Було ухвалено рішення покинути місто.

У ніч із 4 на 5 липня російські найманці організовано покинули Слов'янськ і передислокувалися колоною в Горлівку та Донецьк. За різними даними, зі Слов'янська вийшло 1500-1800 терористів. З озброєння у противника на той час було щонайменше 5 танків, які переправили до окупованого міста з Росії.

– Коли Слов'янськ звільнили, ви зрозуміли, що для бойовиків ваш блокпост є єдиним шляхом і вони будуть виходити на вас, адже ви знаходилися на дорозі, яка є сполученням на Краматорськ, а далі – на Донецьк? Були у вас якісь застороги, інформація?

– Був момент, коли ми ще не знали, що Слов'янськ уже звільнено. Ми знали, що йде операція, а те, що вона успішна або уже відбулася, ми не знали. Тому ми знаходилися в постійному режимі бойової готовності, бо в будь-який проміжок часу могло щось трапитись як із боку Слов'янська, так і зі сторони Краматорська.

Звільнення Слов'янська
Звільнення Слов'янськаскріншот

– Слов'янськ звільнили. Серед бойовиків почалася своєрідна паніка. Ви стоїте на блокпосту, ще не маючи інформації про те, що там відбувається. Що ви мали з озброєння на той момент? Як були оснащенні?

– На той момент підрозділ був озброєним повністю штатним озброєнням.

По-перше, бойові броньовані машини, а саме машини десанту БМТ-2 та БМТ-1, які знаходились на території блокпоста. З важкого озброєння – протиручні, протитанкові гранатомети, керовані комплекси, які розміщувалися разом із першим зводом на висотці. Тому дозволяло вести спостереження навколо себе і застосовувати їх. Також були ручні кулемети, автоматичний станковий гранатомет В-17, який теж знаходився на цій висотці. І була стрілецька зброя.

Після звільнення Слов'янська бойовики почали відступати. Єдиною дорогою на Краматорськ, а потім на Донецьк була саме та, де знаходився блокпост № 5. Військовий аналітик Олександр Сурков розповів, чому Гіркіну не вдалося вийти й пройти через 5-й блокпост у ніч з 4 на 5 липня 2014 року:

"Операція зі звільнення Слов'янська у червні 2014 р. проводилася шляхом охоплення міста та перерізання всіх його комунікацій. Після того, як у перших числах липня 2014 р. було знищено великий укріпрайон у Миколаївці, командування сепаратистів Гіркіна вирішило відступати з міста. Але як це можна було зробити? Через блокпост № 4 пройти не могли. Його вже контролювали, бо наші сили вийшли практично на трасу. Через схід також не могли йти, бо там була висока концентрація наших військ.

Мапа бойових дій
Мапа бойових дій5 канал

Гіркіну та його команді залишався єдиний шлях – через блокпост № 5 та дороги, які там проходили. Вночі з 4 на 5 липня сили Гіркіна та його людей почали виходити з Семенівки та Слов'янська і концентруватися на околиці міста. Після цього відбувається досі незрозуміла річ. Від групи відділилася практично вся механізована колона Гіркіна і пішла на штурм 5-го блокпоста. Інші сили виходили через село Біленьке та сільські дороги, концентрувалися в Краматорську і виходили через Дружківку, далі на Горлівку, потім на Слов'янськ. Але все угрупування з бронетехнікою було знищене на 5-му блокпосту та жодної ролі надалі не зіграло.

Мапа бойових дій
Мапа бойових дій5 канал

І тут є велика спекуляція: говорить про те, коли Гіркіна випустили в Донецьк і він зайшов туди колоною? Вся техніка, яка була у Гіркіна, знищена під 5-м блокпостом, а в Донецьк входили постановочні "КамАЗи" та бронетехніка із зовсім інших бригад та підрозділів сепаратистів. Таким чином досі цей міф гуляє і з ним щось треба робити".

– 4 липня. Як ви дізналися про те, що на вас рухається колона бойовиків?

– Була темна пора доби. На небі місяць, було світло. Слов'янськ знаходився без світла та електроживлення взагалі, тому був повністю темним. Спостерігачі, які знаходились на висотці, виявили пересування якихось одиниць автомобільної техніки з фарами.

– Це було виключно автомобільна техніка, не військова?

– Це була військова чи ні – зрозуміти дуже важко, бо вночі бачиш лише світло від фар. Але далі стало чутно звук, гул турбін танкових. Це вже свідчить про важку техніку, яка рухалась також. Після отримання цієї інформації я перевірив весь підрозділ, бойову готовність, всі зайняли бойові місця і очікували розвитку подій.

– Як події розвивалися?

Надалі, по-перше, на блокпост вже об 11-й, на початку 12-ї години ночі виїхав цивільний автомобіль ВАЗ-2110. Люди, які там перебували, не могли пояснити, чому вони приїхали, яким чином та чого бажають. Там були жінки.

– Були тільки жінки в автомобілі?

– Так, і водій. Також на цьому шляху була невелика "мертва" зона – стела та поворот. З одного боку дороги – стела, з іншого – білий хрест. Навпроти цього – невеличка "мертва" зона, а за 15-20 метрів був розташований прихований підрозділ. Поки з ними розбирались, у цей момент уже було виявлено пересування танків. Перший танк зупиняється навпроти блокпоста на певній дальності та починає вести вогонь одразу. Вогонь не прицільний, тобто він стріляв як зі стрілецької зброї, так і з гармати.

Вогонь почав вестися одразу міновиком-оператором, на той час – молодший сержант Бажура.

– Він почав відстрілюватися?

– Так, він був навідником-оператором БМТ-2, яка знаходилася напроти танку. Та бійці, які знаходилися поряд в окопі, теж відстрілювалися. Саме в перший момент, коли танк перенацілився на БМТ-2, дістали поранення два військовослужбовці й один загинув. У цей час уже йшов масований та швидкий бій.

Звільнення Слов'янська
Звільнення Слов'янськаскріншот

– Тобто все відбувалося паралельно?

– Так, це був дуже швидкоплинний бій. Це була одна частка бою, а в цей час підійшли ще дві ворожі БМТ-2, які також намагалися прорватись, але тут було уже і БМД-2. Другий танк, який рухався за першим, після початку обстрілу впав у кювет біля блокпоста. Не знаю, що у них там трапилося. І він був залишений бойовиками.

Звільнення Слов'янська
Звільнення Слов'янськаскріншот

– Вони втекли?

Так. Коли був вже розпочатий бій із танком, у цей час нас перериваються дві БМП-2 і одна БМД-2. Дві БМП-2 підриваються на мінних шлагбаумах: перша – на першому, а друга перелітає і зривається на другому. Третьою на блокпост залітає БМТ-2, але ще були застосовані спеціальні проволочні загородження, т. зв. "путанка". БМД-2 гусеницями плутається в "путанці" та виходить на позиції блокпоста, які знаходились саме в лісосмузі. У цей час уже йде бій, працюють міномети, вже повна картина бою відбулася. Тому що обидві БМП-2, які підірвались на мінних шлагбаумах, продовжували вести вогонь.

– Навіть так..

– Так, БМП-2, яка проскочила та підірвалась на мінному шлагбаумі ближче до Краматорська, напроти зведеного зводу 6-ї роти, який у мене був з нашого батальйону. Вона продовжувала вести вогонь.

На той час ми вже підбили БМД-2, підбили танк і БМП-2 противника, яка була крайня, яка підірвалася на мінному шлагбаумі напроти зводу 4-ї роти ближче до стели. Вона зайнялася вогнем, горіла і вже була знищена, але небезпека від неї – вибухнув боєкомплект, а це розліт снарядів навколо блокпосту.

Звільнення Слов'янська
Звільнення Слов'янськаскріншот

– У який момент ви вирішили, що треба викликати артилерію на себе, ваших побратимів, які стояли на Корчині?

– Саме в цей період бою. Коли почався весь бій, ми до цього дуже часто обмінювалися інформацією з підрозділами на Корчині, у мене була налагоджена взаємодія щодо цілей навколо мого блокпоста, а саме по колу та всередині – у місцях, де не було позицій. Це було зроблено для того, що якщо буде прорив противника, то закрити блокпост вогнем артилерії навколо. А якщо противник прорветься на блокпост, то намагатися його вразити на самому блокпосту підрозділами артилерії, які були на Корчині. І коли вже був прорив танку, танк був підірваний, був бій із піхотою противника, яка виходила з цих БМП.

– Що ви маєте на увазі, коли говорите про бій із піхотою? Що відбувалось?

– Вони вистрибували й стріляли в нас, а ми в них. Саме в цей час я працював активно з Корчином по налагодженню взаємодії та веденню вогню навколо блокпосту, по напрацюванню цілей, виявлених моїм підрозділом, яке розташування мінометів у Черековці та Слов'янську.

– А артилерія допомагала? Вони накрили вогнем?

– Так. Як артилерія, так і мій підрозділ, який був на висотці.

– Пишуть про те, що було знищено 10 одиниць ворожої техніки. Якою була ця техніка? Вона була російського виробництва чи українська, звідки взяли її бойовики?

– Тут є дуже цікавий момент. Одна БМП-2 згоріла, одну ми загасили, потім її розбирали. Там були спаковані як комплекції БМП-2, так і особисті речі людей, які виїжджали на цій БМП-2. І був повний комплект документів на цю машину. За станом машини було зрозуміло, що вона обстріляна, горіла, але в середині була в дуже хорошому стані. А наявні документи не підтверджували приналежність машини до будь-яких підрозділів нашої держави.

– Чи були там якісь документи на бойовиків? Можливо, документи на громадян РФ?

– Були особисті документи бойовиків, які були знищені. Більшість із них були місцевими, але була інформація, що були захоплені підрозділи МВС у Краматорську та Слов'янську. А при кожному підрозділі є паспортний стіл, тому точно сказати, звідки він був, – це неможливо.

– Зрозуміло, можливо вони забрали чиїсь паспорти… А скільки часу тривав цей бій?

– Якщо враховувати сам бій, а не з початку виявлення, то близько 2,5 годин.

– Тобто до ранку ви вже закінчили? Ви втримали блокпост.

– Так, коли вже світало, догорав танк.

– Скільки людей брало участь в бою?

– У той час у нас знаходилися 15 бійців Нацгвардії, моїх було 42, ще 10 осіб із запорізького "Беркута".

Звільнення Слов'янська
Звільнення Слов'янськаскріншот

– А ворогів було скільки?

– Таке важко рахувати.

– Цікаво, наскільки були рівноцінними наші сили та сили противника.

– Якщо судити за бронетехнікою, перевага у вогневій силі була у противника. Насамперед наявною була артилерія противника, я застосовував нашу пізніше.

У живій силі – сказати дуже важно. Якщо брати саме те групування, яке було зі мною вдовж траси, то нас було приблизно порівну. Але в мене ще були люди на віддалених позиціях.

– Чи правильно розуміти, що завдяки тому, що ви як кадровий військовий провели дуже хорошу підготовку свого блокпоста – правильно і завчасно розставили пастки, окопалися, зробили інженерні споруди – вся ситуація спрацювала в плюс, коли бойовики наступали.

– По-перше, це мої обов'язки. А в цілому, на мою думку, я не можу оцінити свої досягнення.

– Вас нагородили званням Героя України, а у відкритих джерелах сказано, що нагородили саме за відбиття на блокпості № 5.

– Було дуже багато цікавих моментів і там, і надалі. Це не особисто моя заслуга, а заслуга мого підрозділу, який знаходився і на тому блокпості, і надалі у всіх завданнях, які ми виконували.

Звільнення Слов'янська, 2014
Звільнення Слов'янська, 2014скріншот

Наших героїв треба знати в обличчя. І досліджувати таємниці війни. Залишайтеся з нами на "5 каналі", попереду – багато цікавих випусків...

Читайте також: "Донецькі". Повернути своє: мешканець Горлівки розповів про службу в полку спецпризначення ЗСУ

Попередній матеріал
Земля – товар: хто та на яких умовах зможе купити
Наступний матеріал
Sea Breeze-2021: якого досвіду набувають українські війська та чому нервуються росіяни
Loading...