1 вересня за лічені метри від передової. Як діти у прифронтових селах готувалися до початку навчального року та про пошкоджену школу й дитячу жагу до знань розкаже кореспондентка "5 каналу" Євгенія Китаїва.
За кілька кілометрів від лінії фронту – селище Майорське. Між будинками – дитячий майданчик, облаштований уже в роки війни. Тут дітлахи збираються щодня. У селищі лише 18 школярів. До війни навчалися в тепер уже окупованій Горлівці, а нині місцева влада зорганізувала шкільний автобус, який курсує до сусіднього Опитного.
"Ми виходимо на зупинку, їх посадили і вони поїхали. І звідти так само. Заняття закінчилися, всіх зібрали, це ж Бахмутка, Піски. Зараз з нами ще Жованка їздить і ось наше – Майорське", – розповідає Марина, мешканка Майорська.
У 2014-му, коли бої біля селища точилися постійно, батьки боялися відправляти дітей до школи.
"Ми рік прогуляли, ось дівчинка моя в шостий клас має ходити. Ми тільки йдемо в п'ятий, тому що перший рік дуже стріляли і я не дозволила йти в школу", – говорить Марина, мешканка Майорська.
Коли бої стихали, четверо дітей із селища, аби не пропускати уроки, продовжували ходити до школи на околиці Горлівки. Батьки супроводжували їх до так званого нуля, далі діти перетинали лінію фронту і вже на окупованій території автобусом діставалися школи. Там учився і Микита.
"Нас возив автобус. А потім автобус перестав возити і нас повезли в цю школу, перевели всіх. Деякі залишилися на тій стороні", – розповідає Микита.
Мама двох дітей розповідає: усі діти в селищі боялися обстрілів.
"Такий страх був у дитини. Ось тепло в будинку, опалення, топили ж самі грубки, в шкарпетках сидів, а ноги крижані були", – говорить Марина, мешканка Майорська.
15-річний Микита розповідає, жахіття обстрілів намагався забути. Тепер мріє вступити до Харківської академії внутрішніх справ.
"Я намагався їх викинути з голови. Я сам намагався не згадувати про це. Я хочу поступити до Харківського університету МВД. Це моя мрія з дитинства", – розповідає Микита.
А школа у Троїцькому, що на Луганщині, за кілометр від лінії фронту. Вперше за п’ять місяців тут зібралися діти. Перерва в навчанні була не через обстріли, а через пандемію.
Всього у школі 35 учнів. Учителі влаштувати невеличку святкову лінійку з усіма карантинними заходами безпеки. Директорка закладу розповідає: крім уже звичних інструкцій щодо поведінки під час обстрілів, пояснюють дітям і правила безпеки під час коронавірусу. Хоча нічого страшнішого за війну немає. Жінка показує дірки у стелі – внаслідок ворожих обстрілів.
"2014-2015 роки для нашої школи були дуже важкими. Дуже пошкодило школу, пошкоджена сама споруда школи. Були три попадання дуже руйнівних.
"Російсько-окупаційні війська обстрілювали школу і в травні 2019-го. Діти саме були на уроках. Тоді ніхто не постраждав", – згадує Марина Верцанова, директорка школи.
"Кажуть, вже війни немає, а війна є. Війна є і вона ніде не поділася, і в 2019-му році в нас теж були прильоти мін. Ну, але ось Бог дає, що зараз у нас тиша. Тому розпочинаємо в тиші", – додає Марина Верцанова, директорка школи.
Попри все, у школі знову лунає перший дзвоник. Першокласників цьогоріч лише п’ятеро.
"Вже набридло вдома сидіти. Допомагав батькам. Але хотілося побачитися з однокласниками. Так. Нудно вдома", – розповідає Артем, учень Троїцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.
Євгенія Китаїва, Анна Кудрявцева, з Донецької та Луганської областей, "5 канал"
