"Мама жила в підвалі, під сходами, це був для мене зовсім інший світ. Змінило свідомість", – каже директорка благодійного фонду "Корпорація монстрів" Катерина Ножевникова. 

По тому були інші сім'ї та допомога, але змінилося все у 2014–му.

"Я на фронт не могла піти, але треба було допомагати країні вистояти. Пункти допомоги переселенця, дітям сиротам, інвалідам", – розповідає Катерина. 

Разом із потребами зростали й фінансова підтримка. Із чотирма подругами вирішили створити "Корпорацію монстрів" – благодійний фонд, що надає швидку медичну, соціальну та гуманітарну допомогу дітям і літнім людям в Одесі й області. Нині ведуть боротьбу ще й на коронавірусному фронті, окрім кисню в лікарні, почали давати його в безоплатну оренду.

Воєнний східний фронт залишив у 2016 році, відчути посттравматичний синдром не встиг, бо відразу долучився до фонду "Повернись живим", пригадує Андрій Римарук.

Допомога військовим нині – це вже не згущівка та шкарпетки, це й обслуговування тепловізійної техніки. Так звані "очі" бійців, котрі допомагали і в Іловайську та Донецькому аеропорту, донині служать на передовій. Тому важливо техніку не просто закупити, а й зберегти її для наступних ротацій.

"Напевно єдиний фонд який на регулярній основі проводить аудит волонтерської допомоги. За весь час фонд придбав більше 1000 тепловізійний приладів", – вважає ветеран та менеджер по роботі з військовими благодійного фонду "Повернись живим" Андрій Римарук. 

Думки покинути фонд зринали не раз, та Андрій Римарук каже – залишаються невтілені та потрібні для України проєкти.

"Для ЗСУ проводимо аналітичний напрямок, займаємося ветеранами, нова ніша неймовірне не пахане поле роботи і треба працювати", – каже Андрій Римарук. 

На Буковині теж "воюють" за життя. Намагаються у смерті та злиднів забрати дітей, неблагополучні сім'ї та нужденних. Так за останні кілька років благодійний фонд "Я майбутнє України" врятував від сиротинців сім сотень дітлахів, понад дві сотні матусь і подарував надію на життя десяткам тяжкохворих дітей.

"Люди змінюють цінності, пріоритети, відмовляються від курортів на придбання житла для сироти з дітьми", – переконана керівниця благодійного фонду "Я майбутнє України" Марта Левченко. 

Волонтерський шлях Марта Левченко з чоловіком почали 14 років тому, організувавши весілля для дітей–сиріт. По тому – масштаби допомоги зросли і вже цьогорІч свої двері відчинило "Місто добра" – центр підтримки для мам–безхатченок із малюками на руках.

"Навчити мам доглядати за дітьми, бути успішними, показували чого можна досягти. Надавали мамам крила і показати гарний приклад дітям", – каже Марта Левченко.

Волонтерство та благодійність – це не утопія, де все вдається втілити та всіх урятувати, кажуть благодійники.

"Коли втрачаєш дітей якими живеш, навколо об'єднуєш сотні і тисячі людей заради спасіння і вони йдуть – з цим дуже важко справитися", – вважає Марта Левченко. 

"В мене в телефоні вже близько 35 людей яких немає, я не можу видалити і ці всі люди тебе тримають", – каже Андрій Римарук. 

Тримають і дають сили йти вперед, надихають говорити про благодійність голосно та об'єднувати довкола людей. І всі ті, хто залучені у цей рух, упевнені – зібрані кошти, побудовані будинки, підтримка війська можливі тільки з допомогою пересічних українців – у душі теж волонтерів.

Олена Рибінська, Ольга Дунська, Валентин Стрельцов та Сергій Іщенко, "5 канал"