Злочини Сталіна: за що Кремль кинув у табори мільйони власних солдатів

Радянські військовополонені Вікіпедія
Злочинний наказ підписали ті, в чию честь іще донедавна в Україні були названі тисячі вулиць і площ. Зокрема той, хто топив у крові армію і кого пізніше пафосно називатимуть "маршалом перемоги"

Після нападу Німеччини на СРСР 22 червня 1941-го війна пішла не за сталінським сценарієм. Червона армія зазнавала одного погрому за іншим і розсипалася на очах, не бажаючи захищати злочинний режим, який у мирний час винищив терором десятки мільйонів своїх громадян.

16 серпня 1941-го Йосип Сталін видав сумнозвісний наказ №270 "Про відповідальність військовослужбовців за здачу в полон чи залишення ворогу зброї". Згідно з ним, кожен червоноармієць мав боротися з ворогом до останньої можливості, а здаватися в полон заборонялося, навіть перебуваючи в оточенні. Сім’ї тих, хто потрапив до нацистських лап, арештовували та позбавляли будь-якої державної підтримки. А всі радянські військовополонені оголошувалися зрадниками.

Сталін
Сталінвідкриті джерела

Зокрема, у наказі йшлося: "Командирів і політпрацівників, які під час бою зривають знаки відмінності і здаються в полон, вважати злісними дезертирами, їхні сім’ї арештовувати як сім’ї порушників присяги і зрадників Батьківщини. Розстрілювати на місці таких дезертирів. Тим, хто потрапив в оточення – битися до останнього подиху, пробиватися до своїх. А тих, хто надасть перевагу полону – знищувати всіма засобами, а сім’ї таких червоноармійців позбавляти державної допомоги".

Ось перша сторінка наказу:

Перша сторінка наказу №270
Перша сторінка наказу №270УІНП

Кількість полонених перевищувала всі можливі уявлення і на кінець 1941-го становила майже 3,5 млн. солдатів – небачену в історії військових конфліктів цифру.

Цей наказ підписали ті, в чию честь ще донедавна в Україні були названі тисячі вулиць і площ: голова Держкомітету оборони СРСР Йосип Сталін, його заступник В’ячеслав Молотов, маршали Семен Будьонний, Клим Ворошилов, Семен Тимошенко, Борис Шапошников і генерал Георгій Жуков.

При цьому сам наказ не підлягав опублікуванню, але його мали зачитати у всіх військових підрозділах. Відповідно, сім’ї військовополонених, на яких також очікували репресії, дізнатися про цей наказ не мали жодної змоги.

Радянські військовополонені
Радянські військовополоненіВікіпедія

Втім, була шифрограма Георгія Жукова від 28 вересня 1941-го за № 4976 з наказом розтлумачити всьому особовому складу, що сім’ї тих, хто здався в полон, будуть розстріляні, а самі вони після повернення з полону також будуть розстріляні.

Як свідчать офіційні і неофіційні документи, спогади учасників війни, репресії в діючій армії набули масового характеру. Найшвидшим і найзручнішим засобом покарання було застосування зброї командирами всіх рівнів щодо своїх підлеглих.

Радянські військовополонені
Радянські військовополоненіВікіпедія

Попри всі формулювання наказу, особливо жорстоко поводилися з тими, хто потрапив в оточення чи полон, але зумів вирватися і пробитися до своїх військ. Органи НКВС, особливі відділи перевіряли на предмет вербування їх ворогом агентами, шпигунами. Зазвичай таких червоноармійців направляли в перші місяці війни у трудові армії, режим у яких мало чим відрізнявся від сталінського Гулагу. Пізніше, після ретельної перевірки декого з цих бійців і командирів направляли у штрафні батальйони, в яких вони мали "кров’ю змити" незаслужені звинувачення у зраді.

Радянські військовополонені
Радянські військовополоненіВікіпедія

Один із прикладів дії цього закону – долі генералів Павла Понеделіна і Миколи Кирилова, які потрапили в полон до нацистів 7 серпня 1941-го, але були згадані в наказі як зрадники та дезертири і незабаром заочно засуджені до розстрілу. Поводилися мужньо, ворог так і не зломив їх волю. Звільнені американцями в 1945-му, добровільно повернулися на Батьківщину. Де їх майже одразу заарештували відповідно до наказу №270 і в 1950-му розстріляли.

Радянські військовополонені
Радянські військовополоненіВікіпедія

Для решти полонених наказ Сталіна означав, що вони були покинуті власною ж державою напризволяще. Щодо них не діяли жодні міжнародні документи, які б могли захистити їхні життя та полегшити умови перебування в концтаборах (наприклад, Женевська конвенція, яка містила пункти про отримання полоненими посилок і обмін списками бранців). Тож радянські військовополонені опинилися в найгіршому стані, порівняно з бранцями інших союзних країн.

Радянські військовополонені
Радянські військовополоненіВікіпедія

Якщо в липні 1941-го Німеччина відносно легко звільнила 300 тис. полонених (переважно прибалтів, українців, білорусів), то надалі табори полонених перетворилися на табори смерті. Всього за роки німецько-радянської війни через полон пройшло понад 5 млн. червоноармійців, із яких загинули більше 3 млн.

Узагальнені дані про радянських військовополонених. Так, за даними Д. Гернеса "Гітлерівський вермахт у Радянському Союзі":

  • у 1941 р. у полон потрапило 3355 тис. осіб,
  • у 1942 р. – 1 млн 653 тис. осіб,
  • у 1943 р. – 565 тис. осіб,
  • у 1944 р. – 147 тис. осіб,
  • у 1945 р. – 32 тис. осіб,

Всього 5 млн 752 тис. осіб.

Радянські військовополонені
Радянські військовополоненіВікіпедія

Іще деякі факти:

  • Унаслідок поразки в Київській оборонній операції (7 липня – 26 вересня 1941 р.) у котлі загинуло 4 радянські армії, за німецькими даними, у полон потрапило 665 тис. червоноармійців (за радянськими – 485 тис. осіб).
  • В Уманському котлі (кінець липня – початок серпня 1941 р.) оточено і розгромлено дві радянські армії, здалися у полон 103 тис. червоноармійців.
  • У Харківській битві (травень 1942 р.) розгромлено три радянські армії, до полону потрапило до 240 тис. червоноармійців.
Радянські військовополонені
Радянські військовополоненіВікіпедія

Досить красномовні спогади залишив учасник війни Микола Нікулін. Вони не передбачалися для публікації в радянську епоху і були видані лише в 2007-2008 роках:

"Війська йшли в атаку, спонукані жахом. Жахлива була зустріч з німцями, з їх кулеметами і танками, вогненною м’ясорубкою бомбардування і артилерійського обстрілу. Не менший жах викликала невблаганна загроза розстрілу. Щоб тримати в покорі аморфну масу погано навчених солдатів, розстріли проводилися перед боєм. Хапали якихось кволих доходяг або тих, хто що-небудь бовкнув, або випадкових дезертирів, яких завжди було достатньо. Вибудовували дивізію буквою "П" і без розмов прикінчували нещасних. Ця профілактична пропаганда мала наслідком страх перед НКВД і комісарами – більший, ніж перед німцями. А в наступі, якщо повернеш назад, отримаєш кулю від загороджувального загону. Страх змушував солдатів йти на смерть. На це і розраховувала наша мудра партія, керівник і організатор наших перемог. Розстрілювали, звичайно, і після невдалого бою. А бувало й так, що загороджувальні загони косили з кулеметів полки, що відступили без наказу. Звідси і боєздатність наших доблесних військ".

Радянські військовополонені
Радянські військовополоненіВікіпедія

А на тих, хто вижив, чекали радянські табори. Нещасні або переводилися з гітлерівських таборів у сталінські, або ж залишалися в місцях утримування, а змінювалася лише табірна адміністрація.

Наприклад, сумнозвісний концтабір Бухенвальд ще п’ять років по війні використовувався радянським НКВД за своїм прямим призначенням. За цей час там загинуло не менш як 9 тисяч осіб – колишніх німецьких в’язнів та остарбайтерів.

Радянські військовополонені
Радянські військовополоненіВікіпедія

Текст наказу вперше опубліковано лише під час стагнації СРСР – у "Военно-историческом журнале" №9 за 1988 рік.

Читайте також: Українська зірка німого кіно: чутки, тріумф і два кохання Віри Холодної

Попередній матеріал
Чим живе найстаріший аграрний виш України: ректор ХНАУ про освіту, науку та ініціативи уряду
Наступний матеріал
Зупинити "червону чуму": як Армія УНР допомогла Польщі врятуватися від більшовицької окупації
Loading...