Газ – не зброя. Чи таки зброя для впливу на інші держави та просування власних інтересів? Росія вкотре використала "газову голку", на яку підсадила всю Європу на користь для себе. Щойно виникли сприятливі умови – у ЄС саме запасаються блакитним паливом на зиму – РФ скористалася своєю монополією.
Нібито й самій Росії нині не вистачає газу, а хочете більше, то замовляйте через наш новий газогін "Північний потік-2", в обхід України. І, звісно, як грім з ясного неба, підняла ціни. Ну що ж, не вчить історія європейські країни.
Чому ж не згадати, як Москва багато разів використовувала газ саме як зброю проти Грузії, України та східної Європи. Варто було дослухатися до американського президента Джо Байдена і його слів, що російське блакитне паливо загрожує енергетичній безпеці. Але поки смажений на російському газу півень не клюне – у ЄС не перехрестяться. Цього тижня міністри енергетики країн Європейського Союзу узгодили план протидії газовому шантажу Росії.
І хоча в найближчій перспективі протидіяти не вдасться, у майбутньому, щоб запобігти подібному, в ЄС вирішили діяти спільно, а не поодинці. Які країни постраждали від російського монополіста-агресора та які загрози становить нова провокація Кремля – дізнавалась журналістка "5 каналу" Марія Писаренко для програми "Час за Гринвічем".
На цьому заводі у британському графстві Чешир виробляють добрива і вуглекислий газ для потреб фермерів. Належить виробництво американській компанії "Сі-Еф Індастріз". Її підприємства покривають 40% потреб британської харчової промисловості.
Минулого тижня компанія зупинила обидві фабрики у Британії – все через зависокі ціни на газ у Європі. Тепер у країні побоюються: через брак їхньої продукції з крамниць зникне дешеве м'ясо і газовані напої.
"Дуже важко передбачити майбутні ціни на газ. За останні кілька місяців ми спостерігали безпрецедентні зміни. Зараз паливо ушестеро дорожче, аніж торік. І важко передбачити, що буде далі", – зазначив голова британського енергетичного регулятора Джонатан Бреарлі.
Ціни на блакитне паливо у Європі б'ють рекорди від серпня. Так дорого європейці платили востаннє у холодному березні 2018. На біржі минулого тижня ціна підскочила аж до дев'ятисот п'ятдесяти доларів за тисячу кубометрів.
"Вийшли з ковідного періоду, економіки почали зростати. Багато грошей було витрачено багатьма урядами на стимулювання економіки. Результатом стало різке зростання. І в тому числі потягнуло за собою попит на газ", – розповів директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.
Європа оговтується від пандемії. І вже не так орієнтується на вугілля чи атомну енергетику, а більше на блакитне паливо. Воно і безпечніше, і згорає чистіше. Але у газових сховищах – порожньо.
"Обсяг транзиту, який був законтрактований "Газпромом", був недостатній, щоб заповнити газосховища. Тому на європейських біржах зараз спостерігається більше попиту, ніж пропозицій. Тому така ціна", – сказала членкиня Нацкомісії, що регулює ринок комунальних послуг Ольга Бабій.
Запах дорогого газу відчув Газпром. Ще в серпні у Європі помітили: закачка газу з Росії зменшилася. Сталося це невдовзі після заяв Ангели Меркель про можливі нові санкції щодо "Північного потоку-2", якщо Росія використає трубу як зброю.
"Газпром" відчайдушно за підвищення цін на європейському ринку, де він має вплив. "Газпром" дуже багато газу спрямовував на те, щоб повністю забити російські сховища і мати певні резерви", – розповів директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.
40 членів Європарламенту – переважно з Польщі та країн Балтії – хочуть розслідувати причетність "Газпрому" до стрибка цін. У Кремлі ж відхрещуються, мовляв "Газпром" усі контракти виконує. І натякають, саме запуск "Північного потоку-2" знову стабілізує ціни на газ у Європі.
"Початок комерційних поставок залежать від позиції німецького регулятора. Ми розраховуємо, що мільйони європейських споживачів вже найближчим часом зможуть отримувати російський газ за найкоротшим, найбільш економічним і екологічним маршрутом", – сказала речниця Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова.
Ось вони – ті самі труби розбрату. 10 вересня "Газпром" заявив: газогін добудували остаточно. Тож тепер хочуть якнайшвидше його запустити.
"Добудова "Північного потоку-2" – це програна битва, але не програна війна. І на порядку денному стоїть питання, чи запрацює повноцінно "Північний потік", чи так і залишиться грудою металолому дуже дорогого за 12 млрд євро на дні Балтійського моря", – наголосила радниця голови правління Нафтогазу з міжнародних питань Світлана Заліщук.
Тому Росія і шантажує Європу. Бо попереду – тривала процедура сертифікації. Спершу перевіряє німецький регулятор, це займе чотири місяці. Далі – Єврокомісія. Щонайменше до лютого запуск труби відкладається. Своє слово у процесі сертифікації скаже й Україна. У Нафтогазі ведуть перемови, аби змусити Європу врахувати і його позицію.
"Європейський cоюз може залучати треті зацікавлені сторони. Україна сподівається, що ми будемо залучені, І це наша позиція. І це дає нам додаткові два місяці", – розповіла радниця голови правління Нафтогазу з міжнародних питань Світлана Заліщук.
Запуску газогону опираються і з-за океану. Палата представників американського Сенату ухвалила поправки до оборонного бюджету. А вони фактично зобов'язують накласти санкції на газогін. У Нафтогазі називають це перемогою. А от Європа все ще рахує свою економічну вигоду від запуску газогону.
Росія традиційно використовує газ як інструмент для досягнення своїх політичних цілей. Європа закриває на це очі і далі вважає "Газпром" надійним постачальником. Україна ж добре знає ціну цієї надійності, бо українська труба і вентиль не раз ставали заручниками російського газового шантажу.
Вперше у 2005 році. "Газпром" захотів продавати Україні газ за цінами як для Європи – по 250 доларів за тисячу кубів. Україна побачила у цьому порушення договору і підписувати нові умови не поспішала. 1 січня 2006 росіяни перекрили кран. За чотири дні мирову таки підписали.
Те саме повторилося вже у 2009 році. Просто на новий рік 1 січня Росія перекрила трубу для України. Європа спершу сприйняла це просто як економічний спір двох держав. Урешті він виліз і їй боком. Від газового голоду тоді найбільше втратили економіки країн Східної Європи – Болгарія, Словаччина та балканські країни.
"Ми продовжимо наші зусилля, аби мобілізувати всіх і забезпечити енергією наші підприємства та домогосподарства. Усі залучені сторони мають робити усе можливе, щоб дотримуватися угоди, яку ми зараз маємо, на постачання газу", – сказав прем’єр-міністр Боснії (2007-2009) Неджад Бранкович.
Саме з 2005 року Росія почала шукати шляхи постачання газу в обхід України. Так хотіла поставити європейців у безпосередню залежність і сама диктувати їм ціни – кожній країні свої.
"Саме українські транзитні ризики – це причина будівництва такого газопроводу як "Північний потік", такого газопроводу до "Південний потік", – розповів голова "Газпрому" Олексій Міллер.
Першим з’явився "Північний потік-1". Його запустили у 2012 році. Німеччина вивела його з-під обмежень Європейської газової директиви.
Планували побудувати "Південний потік". Але у 2014 Болгарія зупинила всі роботи, допоки проєкт не узгодять з європейськими нормам. Хоч як Кремль переконував би і шукав би союзників, проект завмер, труби і далі іржавіють.
"Ми маємо бути впевнені, що правила внутрішнього ринку дотримані. Не лише тому, що це наш обов'язок – дотримуватися угод. А й тому, що ми ставимо під загрозу енергетичну безпеку Болгарії та Європі, якщо ці правила будуть порушені", – наголосив президент Європейської комісії (2004-2014) Жозе Мануель Баррозу.
Ще один проєкт – Турецький потік – таки добудували у 2018 році Росія так само лякала Європу припиненням транзиту, якщо перешкоджатимуть добудові труби до Туреччини. Урешті Турецький потік запустили за два роки. Через це Україна втратила частину транзиту на 450 млн доларів щорічно.
Україні ж важливо зберегти транзит російського газу через свою ГТС. Це до 2 мільярдів доларів щорічного прибутку за користування трубою. Контракт із Газпромом діє до 2024 року.Та от що буде після його завершення? Німецький уряд призначив уповноваженого. Він буде посередником у перемовах Києва і Москви щодо нового транзитного контракту.
"Транзит по-перше для нас – це не економічний зиск, а елемент нашої безпеки. Потрібно гарантувати, що транзит буде йти ще 10-15 років. Наша вимога – це довгостроковий контракт не менше ніж 45 млрд кубів на рік", – сказав голова Оператора ГТС України Сергій Макогон.
Та чи підпишуть його взагалі? У Нафтогазі готуються і до негативного сценарію і домовляються з європейськими трейдерами.
"Купуючи російський газ на східному кордоні вони можуть продавати як в Європі так і в Україні. Вони можуть користуватися нашими підземними сховищами, У нас найбільші підземні сховища в Європі", – розповіла радниця голови правління Нафтогазу з міжнародних питань Світлана Заліщук.
Тим часом у Європі істерію із завищеною ціною блакитного палива поки що помічають не всюди. Німці готуються до виборів до Бундестагу. Аналітики припускають, новий баланс сил у німецькій політиці може вплинути і на позицію щодо російського газу.
Читайте також: у Центрі досліджень енергетики відреагували на запуск "Північного потоку" восени.
Марія Писаренко, Василь Кобець, "Час за Гринвічем"