Офіційні жалобні заходи і поминальна служба за Левком Лук'яненком відбудуться завтра, 10 липня. Панахиду проведе патріарх Філарет у Володимирському соборі. Сьогодні ж із видатним українцем прощалися сусіди й друзі. Там, де він мешкав останні роки – в селі Хотів, неподалік столиці.
У будинку Левка Лук'яненка у Хотові, що під Києвом, як і раніше багато людей, от тільки вперше господар їх не зустрічає. Замість пісень, яких любив співати Левко Григорович, сьогодні тут гнітюча тиша. Рідні, друзі, побратими та односельці прощалися з видатним українцем.
"Я з ним зустрічався в Мордовії, я тоді тільки з СВК приїхав, а він приїхав на зону, бо тільки що був засуджений. Я там з ним у зоні був досить довго. Він був дуже стриманий, розважливий", – поділився нердеп України Юрій Шухевич.
"Усі, хто сидів у засланні, на нього рівнялися. Казали: Левко голодує, Левко сказав таке. Вони одне одному передавали там – його думки, його події", – пригадує член асоціації дослідників Голодомору Наталія Суходольська.
Згадав Лук'яненка і дисидент Олекса Різниченко. Вони разом відбували термін у радянських таборах.
"Левко в нас був авторитет безумовний. Коли треба було десь розв'язати якесь питання – йдеш до Левка, і він усе розв'язував. Він так усе умів розкласти на полички, що ти з ним поговориш хвилин 10-20-30 – і вже відходиш переконаний у його правоті", – згадує громадський діяч.
До останнього подиху поряд із Левком Лук'яненком була дружина Надія. Разом вони прожили майже 30 років.
"Кажу йому: ходи додому, повертайся уже в сімейне таке, спокійне життя. А його все рівно боліла Україна, боліло те, що робиться. Найбільше, чого він хотів в останній час", – поділилася вдова.
Онук Захар Стасів згадує: Левко Григорович дуже любив свій дім і постійно приймав гостей. Минулого тижня почувався значно ліпше, але потім враз його стан погіршився. Попри хвороби, він постійно працював.
"Основний його план був – займатися просвітницькою роботою, допомагати хлопцям в АТО, в нього була ідея створити брошуру для хлопців на передовій "Чому я захищаю Україну" – такі відповіді на запитання. Він казав: війна закінчиться, коли ми будемо хотіти не миру, а перемоги", – розповів онук видатного українця.
Крім написання книг, лекцій та зустрічей, Левко Лук'яненко брав активну участь у житті Хотова. Односельці згадують, що попри заслуги та регалії, він був надзвичайно простою та відкритою людиною.
"Ми ще навіть не усвідомили, коли ми втратили, зараз дуже боляче. Він – невід'ємна частина нашого села, нашого життя. Він зажди відгукувався на все, якщо йому дозволяло здоров'я. Вони з дружиною – Надією Іванівною – дуже часті гості всіх заходів були", – розповіла секретар Хотівської сільської ради Надія Пасічник.
"Він такий великий, такий сильний, він такий могутній, і такий разом з тим простий. Жив нормально із сусідами, ходив пішки, приходив до нас у церкву", – пригадала мешканка Хотова Галина Загорулько.
Видатного українця поховають у Києві на Байковому кладовищі.
Євгенія Подобна, Олександр Петровський, "5 канал"
