Пішла з життя епоха. Левко Лук’яненко помер напередодні у лікарні у Феофанії. Він перехворів на лейкоз. 7-го липня потрапив до лікарні. Його дружина Надія повідомила, що чоловіка ушпиталили з інсультом та виявили запалення легень.

Він відзначав свій День народження одночасно із Днем народження України - 24 серпня. Та й до становлення держави причетний бзпосередньо. Левко Лук’яненко - автор Акта проголошення незалежності України.

Тоді, у 1991-му він був народним депутатом – головою Української республіканської партії. І саме напередоні голосування за незалежність сама ідея такого акту зародилася у Лук’яненка. Пізніше того ж року він балотується в президенти. Свої голоси віддають майже 1,5 мільйони українців.

Він чотири рази був народним депутатом, очолював Гельсінську спілку з прав людини, займав посаду Надзвичайного і Повноважного посла України в Канаді.

Утім політичний кар’єрі передувала боротьба запекліша: не лише за Україну а й за власне життя. Левко Григорович понад чверть століття провів за гратами, бо відстоював українізацію, суверенітет, права людей і боровся з комунізмом та пропагандою КПРС. За це 1961 року його засудили на смертну кару. Але й рахуючи дні до розстрілу, дисидент не падав духом.

19 квітня 2005 року за незламну волю, громадянську мужність і самовідданість у відстоюванні ідеалів свободи і демократії, Левку Лук’яненку присвоєно звання Герой України.

Боротьбу за самовизначення держави він не полишає. У 2013-му активно підтримує Євромайдан. А потім, коли на українські землі приходить війна, яро засуджує російську агресію. Веде просвітницьку роботу - зустрічається зі студентами та школярами.

Автор десяти книг, численних брошур та статей. Дисидент та політв’язнень. А ще Левко Лук’яненко – батько української незалежності. Саме так його називали близькі та друзі. І саме так він увійшов в українську історію.