Сотні людей прийшли до Національної академії наук востаннє попрощатися з видатним мислителем – Мирославом Поповичем, який пішов у засвіти на 88-му році життя. Усі присутні одностайні: не стало людини-епохи. Навіть займаючись філософією в радянські часи, він зумів подолати ідеологічну гравітацію.
Мирослав Попович пройшов довгий шлях від сільського вчителя до інтелектуального та морального авторитета нації.
"Він був однаково рівним, доброзичливим та однаково гідним у відносинах із дуже різноманітними людьми: починаючи від президентів країн, закінчуючи продавчинями на ринку, в академімістечку, де є невеликий ринок, де продавчині зустрічали його як святу людину", – каже член ініціативної групи "Перше грудня" Йосиф Зісельс.
Іван Драч понад півсотні років близько товаришував та співпрацював із Мирославом Поповичем. Згадує – той мав дивовижну працездатність, якої вистачало і на науку, і на активне громадсько-політичне життя. Саме Попович у 1989 році очолив перший осередок Народного Руху в Києві, і разом із Іваном Драчем спільно дебатували з тодішньою номенклатурою про майбутнє України як вільної держави.
"Коли я проводив ці дискусії з Кравчуком, то в мене вони були прямолінійні, неоковирні, прості, а коли виходив уже Попович, це було віртуозно, хитро, несподівано. І полемістом він був блискучим", – пригадує Іван Драч.
Не залишався осторонь Мирослав Попович і під час двох революцій. На Майдані критикував тодішню владу та підтримував протестувальників.
"Своєю присутністю ви засвідчуєте – наша держава міцно розвиватиметься саме тоді, коли на підставі тисячолітньої традиції шануватиме духовні цінності", – промовляв тоді Попович.
Про цінності говорив і після початку російської агресії.
"Ця війна йде за фундаментальні цінності, бо на цей раз Російській державі імперській потрібні не вугілля і газ, хоча вони за цим теж полюють, не хліб і наша вода, а їм потрібен передусім крах нашої системи, яка склалася", – був переконаний керівник Інституту філософії НАНУ.
Знання та мудрість Мирослав Попович викладав у своїх книжках та студентських аудиторіях, і навіть у телевізійних кулінарних шоу. А як один із засновників ініціативної групи "Перше грудня" намагався налагодити інтелектуальний діалог між владою та суспільством.
"Мріяв про рішуче реформування країни, давав дуже цінні поради і для мене сьогодні це не просто втрата Великого Українця, великого державного діяча. Я можу сказати – певною мірою пан Мирослав був моїм учителем", – зазначив Президент України Петро Порошенко.
Про останню зустріч із Мирославом Поповичем наприкінці минулого року – згадує письменниця Оксана Забужко. Саме тоді за декілька десятків років співпраці вони вперше сфотографувалися.
"Це було якось так щемно, якось пронизливо, коли він покірно став. Потім дівчата сказали, щось там не вийшло. Довелося ставати ще раз. І він повернувся на місце, знову покірно став, обіймаючи нас за плечі. Вийшло, що це було прощання... Є оце відчуття, що нема для кого старатися, нема для кого тримати спинку", – каже письменниця.
Поховали великого гуманіста на Байковому кладовищі в Києві. А епітафією могла би стати його думка, висловлена в книзі "Бути людиною".
"Кожен у житті створює свою систему координат, і якщо за точку відліку обрати добро, тоді точно не схибиш".
Леся Головата, Андрій Третяк та Віктор Сніжко, "5 канал"
Дивіться також фотогалерею за темою:
