Не боялася ні Сталіна, ні диявола: як кохана "марсіанка" режисера Довженка рятувала митця від смерті

Олександр Довженко, Юлія Солнцева колаж 5.ua / Shutterstock
Стосунки Олександра Довженка та Юлії Солнцевої – це історія самовідданого кохання і творчої співпраці, пише професорка Віра Агєєва. Водночас, коли український геній перебував під пильним оком сталінського НКВД, з яким... співпрацювала вона, дружина режисера?

У тоталітарних державах спецслужби обплутують своїми тенетами весь приватний простір, часто втручаючись у найінтимніші речі й змушуючи людей підозрювати найближче оточення.

У титрах багатьох Довженкових фільмів з'являється ім'я Солнцевої: то як акторки, то як асистента режисера, то як співпостановника. Упродовж трьох десятиліть вона була поруч, не раз рятуючи в катастрофічних ситуаціях.

Друзі й шанувальники Олександра Довженка підносили її як вірну дружину, хоч не раз ганили за непоступливий фанатизм і непомірну самовпевненість у присудах та рішеннях. І це певною мірою було правдою.

Задля творення міфу про єдину жінку в Довженковому житті Солнцева фальшувала спогади, приховувала факти, навіть архів закрила для доступу рівно на пів століття. Лише після зняття заборони 2009 р. з'явилися нові подробиці, які спонукають переглянути усталені в культурі уявлення й міфи.

Усе починалося в Одесі

Усе почалося на кінофабриці в Одесі, у "Голлівуді на березі Чорного моря". Солнцева приїхала туди з Москви в ореолі акторської слави. Вона нещодавно зіграла прекрасну марсіанку Аеліту в популярному однойменному фільмі за романом Алєксєя Толстого.

Юлія Солнцева
Юлія Солнцевавідкриті джерела

Красуня у фантастичних костюмах, зроблених за ескізами видатної київської авангардної художниці Олександри Екстер, зачарувала глядачів. Їй присвячували вірші найвідоміші московські поети. Маяковський навіть запросив записувати за ним наговорені в пориві натхнення тексти – так вони нібито вдвох і працювали над поемою "150 000 000".

Ще одна відома кінороль Солнцевої – Зіна в "Папіросниці від Моссельпрому". Там вродлива продавчиня сподобалася кінооператорові. У реальному ж життєвому сюжеті актрисою захопився відомий і успішний кінорежисер.

Вони зустрілися 1928-го. Довженко в цей час кардинально змінює своє життя. Позаду і здобутки, й поразки, і втрати. УНРівський воїн, урятований від більшовицького смертного вироку, мусив пристосовуватися до співіснування з переможцями.

Річ у тому, що з огляду на радянську ідеологію, Довженко зробив буремного 1917 р. неправильний вибір. Він воював у петлюрівському війську, в курені "чорних гайдамаків", штурмував у січні 1918-го київський завод "Арсенал", де більшовики підняли повстання проти Центральної Ради. Можливо, серед слідів від куль, помітних на арсенальських мурах, є і ті, що лишилися від Довженкових пострілів.

Зі своєю частиною він відступав до останнього рубежу, до Кам'янця-Подільського. Там 1919-го захисники УНР робили остаточний вибір. Хтось, як поет Євген Маланюк, пішов на Захід. Довженко – повернувся. І опинився в більшовицькому полоні. Від розстрілу його врятував поет Василь Блакитний. Доводилося "грати на чужому полі".

Олександр Довженко
Олександр Довженкоistpravda.com.ua

1919 р. чекісти арештували режисера в Житомирі, де він сподівався знайти свою дружину, Варвару Крилову. Вони разом були в Німеччині. Але Варвара тяжко захворіла на туберкульоз, молода жінка ледь пересувалася на милицях.

Такого випробування Довженкове кохання не витримало. Вони не оформили офіційного розлучення аж до кінця п'ятдесятих, але сім'я розпалася. А Юлія Солнцева стає супутницею митця на все життя.

Дивовижно, але вона тоді враз відмовилася від успішної акторської кар'єри. У фільмі "Земля" зіграла епізодичну роль сестри головного героя, тракториста Василя. А надалі вже була асистенткою режисера чи авторкою монтажу. Часом навіть конфліктувала з Довженком, не погоджуючись із його творчими рішеннями. Наприклад, змусила змінити виконавця головної ролі у фільмі "Щорс".

Кадр із фільму "Щорс" (О. Довженко, 1939)
Кадр із фільму "Щорс" (О. Довженко, 1939)відкриті джерела

І не схибила: Євген Самойлов зіграв добре, картину відзначили Сталінською премією. А що робився фільм на особисте замовлення людини, чиїм ім'ям премія названа, то ставки були дуже високими.

На "короткій нозі" з НКВС?

Невідомо, що спонукало Юлію Солнцеву підтримувати дружнє спіклування з НКВДистами-високопосадовцями. Дехто з них гостював у неї вдома. Подейкують, до речі, що до співробітництва її змусили через приналежність батька до антирадянської організації.

Принаймні дві історії з Довженкової біографії схожі на детективний екшн.

1933-го виписали ордер на арешт режисера. 

Вони з дружиною тоді на якийсь час зникли з України, гостювали у грузинських друзів. У Грузії отримали телеграму з порадою негайно їхати до Москви, у жодному разі не сходячи на перон на станціях. Зрозуміло, маючи на увазі загрозу кайданів. Така от "екстериторіальна" втеча.

Наступного по приїзді дня режисера прийняв у своєму кабінеті особисто Сталін.

Імовірно, Юлія Солнцева (із дуже впливовим Довженковим другом, очільником Спідки письменників Олександром Фадєєвим) причетна до влаштування високої аудієнції – принаймні на рівні "офісного менеджменту".

Другий порятунок

Не менш фантастичним є інший сюжет про порятунок. Улітку 1942 р. Довженко потрапив в оточення на фронті, з ним втратився будь-який зв'язок. Тоді Юлія домоглася особистої зустрічі з самим Лаврентієм Берією. За її спогадами, господар кабінету посадив її за стіл, заставлений небаченою в голодній столиці воєнного часу їжею.

Вражав і величезний букет білих троянд. Квіти й наїдки їй потім привезли в готель. А результатом розмови стало те, що Довженка знайшли, вихопили з оточення, і за кілька днів він, змучений і обірваний, з'явився на порозі своєї московської квартири.

Допоміг нібито Берія й після війни, незадовго після розгрому кіносценарію "Україна в огні" на засіданні сталінського політбюро. Якось Юлія Солнцева і тоді його змогла переконати… Навряд чи коли стане відомо, що знав про ці контакти дружини сам Довженко.

Стукала у високі кабінети, домагалася й домовлялася. Опікувалася музеєм у Сосниці. Зняла кілька фільмів за сценаріями Довженка. Один із них, "Повість полум'яних літ", отримав 1961 р. приз міжнародного Каннського кінофестивалю за кращу режисуру – визнання таланту й Олександра Довженка, і Юлії Солнцевої.

За матеріалами професорки Києво-Могилянської академії Віри Агєєвої

Читайте також: "Ріку від трупів чистили цілий рік": як кримський хан спалив Москву, кинуту Іваном Грозним напризволяще

Попередній матеріал
"Ріку від трупів чистили цілий рік": як кримський хан спалив Москву, кинуту Іваном Грозним напризволяще
Наступний матеріал
Син за батька відповідає: скільки вбивств СРСР легалізував статтями про "ворогів народу" і "зраду Батьківщині"
Loading...