Частина друга. Попередню статтю читайте за посиланням.
Багаточисленний, малочисленний / численний, нечисленний
Причиною багатьох лексичних та граматичних помилок є тяжіння до русизмів, прагнення скалькувати слова сусідньої мови замість того, щоб знайти щось своє. Російським "многочисленный" і "малочисленный" в українській мові відповідають "численний" та "нечисленний". Напр.: "Під садом починалися численні стежки, якими були пописані всі гори понад Дніпром" (Л. Смілянський);
Бігун / біженець / утікач
Нерідко трапляється, що у споріднених мовах слова не збігаються за кількістю значень. Наприклад, рос. "бежать" означає "прискорено пересуватися, швидко рухатися" (укр. "бігти") і "рятуватися від небезпеки, поспішно відступати, самовільно лишати когось або щось" (укр. "тікати"). Від "тікати" походять "утеча" ("втеча"), "утікач", "утікачка" ("втікач", "втікачка") тощо.
З-поміж численних похідних від "бігати, бігти" варто звернути увагу на слово "бігун" – спортсмен, що володіє технікою бігу, та "бігун" – полюс. Під час боротьби з "буржуазним націоналізмом" останнє слово усунули з активного обігу, хоча воно тривалий час вживалося, зокрема й класиками: "Найтепліше на Землі попід рівно-денником (екватором. – О. П.), а найхолодніше коло бігунів" (Словник за ред. Б. Грінченка);
Тепер слово бігун у значенні "полюс" має посісти своє законне місце.
З дієсловом "бігти" пов'язане й "біженець", проте воно утворене не в нашій мові, а без достатніх підстав запозичене з російської. Його треба вилучити з ужитку, бо в українській мові на позначення цього поняття здавна існує семантично закономірніше "втікач".
Двозначне рос. "бежать" на кожне із своїх значень має окремий український відповідник – "бігти" або "тікати". Невдалий вибір відповідників спричинює лексичні помилки.
Веслування / гребля
Про одного з героїв роману–есе "Марія Башкирцева" М. Слабошпицького сказано: "...Він регулярно займається греблею". Можна подумати, що герой щодня ходить працювати на греблю (гідротехнічну споруду на річці). Але згаданий чоловік не тягає каменів та землі на греблю – він займається веслуванням, тобто веслує на човні.
Ось зразки правильного використання обох слів: "У бухті відбувається змагання з плавання та веслування" (М. Трублаїні); "Серед села лиснів широкий ставок, чорніла довга гребля" (І. Нечуй-Левицький).
Вагання / коливання
Часто-густо можа почути: "Дякую, що Ви без коливань погодились на цю зустріч". Так професор Пономарів розпізнавав людей, які вдаються до української мови лише "на людях" і думають не про те, як краще висловити думку, а як перекласти текст із російської.
"Колебание" українською – "коливання", але в фізичному розумінні: коливання маятника, температури тощо. Коли ж ідеться про сумніви, нерішучість, то доречне слово "вагання". Отже, нормальною українською мовою слід сказати: "Дякую Вам, що Ви без вагань (не вагаючись) погодилися на цю зустріч".
Великий / крупний
Штучним наближенням до російської мови є розширення значення слова "крупний". В українській мові воно має лише одне значення: такий, що складається з окремих великих частинок – крупне (грубе) зерно, крупний (грубий) пісок.
Під упливом рос. "крупный" в українських текстах з'являються помилкові словосполучення: крупний талант, крупним планом. За лексичними нормами сучасної української літературної мови тут доречне слово великий (або інші слова – залежно від контексту): великий талант, показувати широким планом, велика буржуазія, велика рогата худоба, велика промисловість, великогабаритний, великопанельний і т. д.
Визволення / звільнення
Слово "звільнення" походить від дієслова "звільняти", тобто випускати на волю, позбавляти чогось обтяжливого. Звільнити можна, наприклад, з–під арешту, з-під варти; від податків, від роботи.
А коли йдеться про відвоювання захопленої ворогом території, про допомогу у виході зі скрутного становища, вживаємо слова "визволяти, визволення": "Зібрав хлопців та й поїхав Із турецької неволі Братів визволяти" (Т. Шевченко).
Виняток / виключення
На практиці нерідко плутають слова "виняток" і "виключення", а також похідні від них "винятковий" та "виключний". Наприклад, можна прочитати таке: "Про те, що ця гра не складатиме виключення, можна було здогадатися". Слово "виключення" тут недоречне, бо воно означає "усування, унеможливлення, припинення дії". Від нього походить "виключний" – такий, що поширюється тільки на один об'єкт. Правильними словосполученнями слід уважати такі: виключення зі списку (з університету, з організації), виключне право.
Коли йдеться про відхилення від правила, від чогось узвичаєного, використовуємо слово "виняток", похідне від якого "винятковий" означає "особливий, надзвичайний". Напр.: "Тато мій – рішуча й тверда людина, хоч і мрійник... Тато, мабуть, виняток" (В. Речмедін); "Виключення з інституту засмутило не так студента, як його батьків".
Тож у наведеному вище уривку тексту замість "не складатиме виключення" потрібно писати "не становитиме винятку". Треба писати й казати так: винятковий випадок, виняткова мужність, виняткові умови, а не виключний випадок і т. ін.
Вираз / вислів
Українські синоніми "вираз" і "вислів" у російській мові відтворюються одним словом – "выражение". Тому інколи мовці намагаються і в українських текстах усюди вживати "вираз", нехтуючи словом "вислів".
За нормами сучасної української мови маємо такі значення: вираз – вияв настрою, почуттів на обличчі; вислів – фраза, мовний зворот.
Напр.: "Храпчукове обличчя сьогодні мало вираз невластивої йому розгубленості" (С. Журахович); "Від таких висловів, як "оклик дум", "сонний інум" просто в голові паморочиться" (М. Коцюбинський).
Вояк / солдат
Іншомовне слово "солдат" має власне український відповідник вояк: "Мітинг кінчився, лунає команда, вояки швидко збігають по дошках у вагони" (О. Гончар).
Слову "вояк" треба віддавати перевагу в українському війську, як і слову "військо" – перед словом "армія".
Безперечно, не слід цуратися чужого. Та чи варто заради чужого забувати своє? Особливо, коли це своє відповідає всім законам мови, тривалий час уживалося в ній, але було відтіснене на другий план: "Попереду всього війська Три старшини виступали" (Леся Українка); "Та не корилась Україна, Повстанські ладила війська" (М. Рильський).
І не треба боятися закидів у "хуторянстві" та "архаїзації", до яких іще зовсім недавно вдавалися прискорювачі злиття мов.
Відміняти (відмінювати) / скасовувати
Під упливом рос. "отменять" недоречно вживають в українській мові слово "відміняти, відмінювати", яке означає "робити щось або когось іншим, змінювати": "Без первісних тілець природа могла б самовільно, не потребуючи праці, усе відміняти на краще" (М. Зеров).
На позначення поняття "визнавати щось недійсним, незаконним, припиняти дію чогось" використовуємо слово "скасовувати" та його похідні: скасовувати (скасувати) закон, указ, вирок, заняття тощо. Напр.: "Заняття в гімназії на цей день були скасовані" (Ю. Смолич).
Відтак / потім / після того
Не прикрашають мовця слова, вжиті не у властивому їм значенні. На думку професора, слово "відтак" правильно використовують тільки носії західноукраїнських говірок і письменники: "Дитячий вік пройшов у м. Вінниці, а відтак довелося жити то на селі, то знов у місті" (М. Коцюбинський).
Отже, справжнє значення слова відтак – "потім, після того". А не "отже, тому, тож", як думають ті, хто будує речення, подібні до цього: "Це лише пережитки. А відтак геть їх!" Тут доречніше було б сказати: "А тому (через те) геть їх!"
Гадати / ворожити
Первісне й основне значення слова "гадати" в українській мові –"думати, розмірковувати". Про це свідчать як похідні від нього "гадка", "вигадка", "вигадливий", "вигадник", "загадатися"; "думати–гадати", "гадати думку", "губитися в гадках", "закинути гадку за грядку" (забути щось), "мати на гадці", "обсіли думки та гадки", "шкода й гадки" тощо, так і численні приклади з творів українського письменства: "І вже, моя мати, Мені не гуляти: Треба мені, мати, про інше гадати" (Я. Щоголів); "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю" (М. Петренко).
Крім того, "гадати" означає "вважати; мати намір, сподіватися": "Ви гадаєте, нам пощастить його врятувати?" (О. Довженко); "Гадаю подати до цензури збірник власних оповідань" (М. Коцюбинський).
Використання цього слова в значенні "пророкувати, віщувати" є грубим порушенням, наприклад "Пішла до віщунки погадати". Тут замість "гадати" треба вживати "ворожити", а замість відсутнього в українській мові "гадалка" – "ворожка".
Галузь / царина / ділянка / область
Область у нас є адміністративно–територіальною одиницею: Київська Львівська, Одеська, Полтавська...
Певна ділянка якоїсь діяльності зветься "галузь" ("царина"), наприклад: "Співробітництво в науковій та культурній галузях (царинах)".
Поняття "частина організму, тіла" під російським впливом нерідко називають також область замість правильного відповідника "ділянка": болі в ділянці (а не в області) серця.
Головка / качан
Качан у сучасній українській мові означає потовщене стебло суцвіття кукурудзи. Плід капусти зветься головка, всередині якої є стрижень, що має назву качан.
Але в мовленні людей часто можна почути не про головки, а про качани капусти (ніби з тих головок усе пообрізали, залишивши тільки стрижні). Пояснюється це тим, що українському "головка" відповідає російське "качан", а укр. "качан" – рос. "кочерыжка" (стрижень головки капусти) або "початок" (у кукурудзи).
Дякуючи / завдяки
В усному і писемному мовленні не завжди розрізняють ці два слова. Багато хто каже й пише: дякуючи підтримці, дякуючи допомозі, дякуючи кліматичним умовам тощо. У всіх цих випадках треба вживати слово "завдяки": завдяки підтримці (допомозі, кліматичним умовам).
Слово "дякуючи", тобто висловлюючи подяку, доречне в такому контексті: "Після вистави молода співачка кілька разів виходила з–за лаштунків, усміхаючись і дякуючи слухачам за увагу й тепло" (журн.).
Грецький горіх / волоський горіх
З назвами народів пов'язані деякі ботанічні назви. Приміром, найменування рослини "гречка" походить від "грек". До цього ж зводиться російська назва "грецкий орех", яку сліпо копіюють деякі українські мовники, вживаючи "грецький горіх".
Слово "грецький" поширене в українській мові, але воно є відповідником російського "греческий", наприклад "греческий язык" – "грецька мова.
Що ж до ботанічного терміна, то російському "грецкий орех" у нашій мові відповідає "волоський горіх". Український термін пов'язаний зі словом "волохи", вживаним як загальна назва середньовічного населення Придунав'я й Трансильванії.
Займатися / працювати, робити, навчатися
Часто можна почути, як слово "займатися" вживають у такому контексті: "Кожен має займатися своєю справою" тощо. У російській мові тут справді доречне слово "заниматься". Але в українській мові основним значенням слова "займатися" є "загорятися, спалахувати": "Язичок полум'я зблиснув у темряві. Солома зайнялася" (М. Руденко); Від нього утворено похідні – займистий, легкозаймистий, незаймистий.
Омонімічне "займатися" використовується набагато рідше, воно слушне, коли йдеться про захоплення, зацікавлення: займатися музикою, спортом і под.
У решті випадків треба вживати інших слів: працювати, навчатися, робити, братися, поратися тощо. Тож, наприклад, російські фрази "Какой темой Вы занимаетесь?" та "Я занимаюсь на курсах иностранных языков" можна перекласти: "Над якою темою Ви працюєте?" і "Я навчаюся на курсах іноземних мов".
Збігатися, зіставляти / співпадати, співставляти
Недосвідчені мовці вважають, що досить будь–яке російське слово вимовити з українською фонетикою – і воно автоматично ввійде до нашої мови.
Багато років "побутують" покручі "співпадати" і "співставляти", не маючи жодних перспектив набути прав громадянства в українській літературній мові, бо для цих понять існують давні українські слова "збігатися" і "зіставляти", що обросли гніздами похідних: збіг, збіжний, збіжність; зіставлення, зіставний, зіставність. Напр.: "Однойменні такти в різних циліндрах не повинні збігатися"; "Зіставляти собівартість продукції".
Тож перш ніж запозичати щось у сусідів, варто добре пошукати в скарбниці рідної мови.
Здібний / здатний
Під упливом інших мов часом відбувається сплутування слів. Приміром: "Мій син на таке не здібний" і "Молоді виявилися здатними учнями своїх батьків". Здібний і здатний у наведених прикладах слід поміняти місцями: слово здібний означає "талановитий", а здатний –"спроможний на щось".
Помилка зумовлена тим, що в російській мові обидва значення передаються одним словом "способный".
Кепкувати / жартувати
Часом із синонімічного ряду обирають один синонім, незаслужено забуваючи інші. Невдалий добір синонімів може спотворити зміст висловлювання. Наприклад: "Хлопці радісно зустрічають нас, кепкують". Кепкувати означає "глузувати, насміхатися". Важко поєднати радість зустрічі з кепкуванням. Замість кепкують варто було використати жартують.
Інакодумець / інакомислячий
Слово "інакомислячий" краще замінити більш відповідним системі живої української мови "інакодумець".
"Інакодумців, погляди яких відрізнялися від догм панівної ідеології, оголошували ворогами і в кращому разі видворяли за межі країни" (газ.).
Любий / будь–який, усякий
От наприклад, у реченні "Ми згодні підтримувати контакти з любими організаціями" українськими літерами написане російське слово, замість якого слід було вжити "будь–якими", тому що укр. "любий" читається лише з наголосом на першому складі й має значення "милий, коханий".
Місто / містяни (замість городяни)
У сучасній українській літературній мові для позначення великого населеного пункту вживається слово місто. А мешканець міста зветься городянин (від застарілого "город"). А от похідне від "місто" слово "міщанин" використовується як назва людини з обмеженими інтересами та вузьким кругозором.
Нормативна несумірність назви населеного пункту місто та його мешканців викликає певні застереження, тому в мовленні городян частіше називають мешканцями міста. Українська мова вже давно витворила ще одне слово, яка цілком може заступити застаріле "городянин" та довгий вислів "мешканець міста" – це "містянин".
Тож це слово вдало заповнює прогалину в словотворчому гнізді: місто, містянин, міський, передмістя й под.
Навчальний / учбовий, виш / вуз
В офіційно–діловому мовленні, на сторінках газет, у радіо– й телепередачах широко використовують слово "учбовий", хоч його існування в українській мові сумнівне, оскільки відсутнє слово учба, від якого воно могло б бути утворене. "Учбовий" – це спотворене запозичення з російської мови. Замість нього треба вживати "навчальний": навчальний план, заклад, навчальна частина, практика тощо.
Певним чином слово "учбовий" затримується в нашій мові через наявність його в абревіатурі вуз (вищий учбовий заклад). У роки прискореного зближення мов аж до їхнього злиття слово вуз витіснило справжню українську абревіатуру виш (вища школа), широко вживану в 1920–30–х рр., а в творах українських письменників і пізніше: "Дочка в той час училася в Новосибірську, в одному з вишів" (І. Ле).
Тепер виш, мабуть, варто повернути до активного вжитку.
Накалятися, закалятися / розпалюватися, гартуватися
Час від часу можна почути, що в якомуь фільмі пристрасті накаляються. Слова "накаляти", "закаляти" в українській мові означають "забруднити": "Поруч з нею йшла молода панна, підіймаючи трохи спідничку, щоб не закалятись" (Леся Українка).
Либонь, пристрасті все–таки розпалюються (розгоряються), та вмовленні чомусь прижилося невдало перекладене російське слово "накаляться". Від цього слова в сусідній мові утворено низку похідних, які в українській перекладаються відповідниками: рос. "закаляться" – укр. "гартуватися", "закалка" – "гарт, гартування"; "калить" – "розжарювати"; "накаливание" – "розжарювання"; "накал" – "жар" тощо.
Незважаючи / не дивлячись
Українська літературна мова чітко розрізняє прийменник "незважаючи" та дієприслівник "дивлячись" із заперечною часткою не. Незважаючи вживається при позначенні явищ, подій, обставин, усупереч яким відбувається дія: "Аліна, незважаючи на свій веселий характер, читала серйозні книжки" (О. Іваненко).
А "не дивлячись" доречне в такому, наприклад, тексті: "Хлопчик біг щодуху, зовсім не дивлячись собі під ноги" (газ.).
Поширені вислови на кшталт "Зберемо врожай, не дивлячись на негоду" помилкові. Замість "не дивлячись" тут має бути "незважаючи".
Останні / (всі) інші, решта
Останній – це той, котрий закінчує щось, кінцевий; антонім до слова перший; відповідає російському "последний". Його часто помилково вживають під упливом російського "остальной", яке в нашій мові відтворюється словами "решта", "інший".
Приміром: "Двоє останутся, а остальные пусть уходят". – Двоє залишаться, а інші (всі інші) хай ідуть (а решта хай іде)".
Палац, палацовий / двірець, двірцевий
У мовній практиці часто виникають непорозуміння через недотримання рекомендацій словників. Наприклад, за словниками, основний прикметник до слова "палац" – "палацовий", хоча час від часу можна почути про "двірцевий переворот", "двірцеві інтриги" тощо.
Але слово "двірець" – це не палац, а вокзал. У цьому значенні (вокзал) його варто повернути до активного вжитку в літературній мові. Пор.: "Слово замок колись означало не окрему палацову споруду, а цілу укріплену територію" (журн.) і "Вікно моє виходило на залізничний двірець" (В. Самійленко).
Пара / пар
Іменник "пар" має значення "рілля, залишена на літо без посіву для поліпшення якості землі": "Йдемо повз чорний пар. Тепло дихнула в лице пухка чорна рілля" (М. Коцюбинський).
Уживання його в такому тексті: "З вікон повалив густий пар" помилкове, бо тут ідеться про газоподібний стан води, який зветься пара: "Від радісного хвилювання втома розвіялася, як пара" (З. Тулуб).
Поступ / хода
Подекуди можна прочитати й почути про, наприклад, "упевнений поступ зими", "гучний поступ молодиків по бруківці" й т. ін. У цих випадках доречне слово "хода" (російською перекладається як "поступь").
Українське "поступ" є синонімом до прогрес. Слово широко вживалось у творах українських класиків. Напр.: "Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю..." (І. Франко); "Поступ літературознавства спирався на попередній досвід" (журн.).
У роки зближення мов "поступ" був майже витіснений словом прогрес. Тепер українському синонімові слід повернути законне місце, а тому його слід вживати в правильному значенні.
Поширювати / розповсюджувати
"Найрозповсюдженішим сатиричним жанром є фейлетон", – можна прочитати у книжках або шкільних творах. Це приклад сплутування синонімів "поширювати" й "розповсюджувати". Основним словом для понять "збільшувати сферу впливу, робити відомим для багатьох, роздавати багатьом" є "поширювати": поширювати знання, поширений засіб, поширене речення, найпоширеніший жанр.
"Розповсюджувати", "розповсюджений" виступають як рідше вживані варіанти стосовно до конкретних речей: розповсюджувати книжки (квитки, листівки, запрошення). Щодо абстрактних понять використання цих варіантів у українській літературній мові є відхиленням від норми.
Російський вислів "получить широкое распространение" слід перекладати не калькою "отримати широке розповсюдження", а українським відповідником "набути великого поширення".
Скарбниця, державна скарбниця / казна, казначейство
Останнім часом в офіційно–діловому мовленні почали активно вживати слово "казна": "за рахунок державної казни", "державна казна виснажена", "привласнення мільярдів з державної казни" тощо.
У сучасних словниках української мови "казна" кваліфікується як застаріле слово. Закріпленню цього запозиченого через російську з тюркських мов слова як фінансового терміна дещо заважала його співзвучність з укр. "кАзна" (злиття словосполучення "кат знає"), яке вросло у слова "казна–як", "казна–звідки" тощо.
Крім того, замість поняття "казнА" в нашій мові є слово "скарбниця". Тож сучасне рос. "казна" та словосполучення з ним треба перекладати так: казна, казначейство – скарбниця, державна скарбниця, казначей – скарбник (скарбничий), казначейский – скарбницький, государственный казначейский билет – білет державної скарбниці.
Крім того, скарбниця вживається в переносному значенні як "зосередження природних, культурних, духовних цінностей".
Складати / становити
Нерідко до порушення лексичних норм української мови призводять невдалі переклади з російської мови. Скажімо, рос. составлять у багатьох випадках відтворюється укр. складати: составлять доклад – складати доповідь.
Але для значення "давати в сукупності" треба вживати слово становити: экономический эффект от внедрения составляет 5 миллионов гривен; зто не составляет больших затруднений; описанный случай не составляет исключения – економічний ефект від упровадження становить 5 мільйонів гривень; це не становить великих труднощів; описаний випадок не становить винятку.
Поширені в пресі, а то й у науковій та художній літературі вислови на кшталт "це не складає винятку (ще гірше виключення), економічний ефект складає..." не відповідають лексико-семантичним нормам. Пор.: "Я був одним із гарячих організаторів страйку – виступав на зборах, складав петиції" (С. Васильченко); "Щедрота бідарів – це споконвічна риса, І в цьому винятку не становив Денис" (М. Рильський); "За даними Держкомстату, торік рівень інфляції становив 20 %" (газ.).
Спілка / союз
Ці два слова близькі значенням, але досить відмінні за сферами вживання. Власне, укр. "спілка" означає "товариство; об'єднання людей; громадська організація": "Спілка" входить до великого гнізда споріднених слів: спілковий, спілкування, спілкуватися, спільний, спільник, спільність, спільнота тощо.
Рідше вживане запозичення з церковнослов'янської мови "союз" використовується, як правило, на позначення об'єднання держав, земель, країн.
Суперечність / протиріччя
Чимало людей, що послуговуються українською мовою, зі слів "суперечність" і "протиріччя" віддають перевагу другому, хоч воно не дуже природне для нашої мови, оскільки не має похідних, бо прийшло від російського "противоречие".
Тим часом "суперечність" належить до поважного гнізда: суперечити, суперечливий, суперечний, суперечливість, суперечливо. Напр.: "Гризли його сумніви, чи не буде суперечити вимогам гарного тону пропозиція щодо вінчання під час жалоби" (Ірина Вільде);
Тож треба користуватися спадком від попередніх поколінь, а не творити сумнівних неологізмів на зразок "протирічити", "протирічивий", яких не має бути в українському словнику.
Тривати / продовжуватися
При перекладанні з різних мов варто добирати слово, найприродніше для певної ситуації в мові, на яку перекладають. Тож в українській мові слід віддавати перевагу не "продовжуватися" (калькованому з рос. "продолжаться"), а "тривати", коли йдеться про вимір у часі: робота, боротьба, фестиваль, святкування, конкурс – триває, а не продовжується.
Про глибшу вкоріненість у ґрунт нашої мови слова "тривати" свідчать похідні від нього "тривалий", "тривалість" тощо. Від "продовжуватися" таких утворень немає.
За книгою "Культура слова: мовностилістичні поради" проф. О. Пономаріва
Читайте також: Небесна Сотня поіменно: чим жили герої-майданівці і якими були їхні останні слова