Чому "гадання" – це не про магію: русизми, які замаскувалися, змусивши низку українських слів стати "немодними"

Книжки Shutterstock
Як назвати лінію, де небо сходиться з землею? Обрій, горизонт, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид... А скільки з цих слів ми вживаємо чи чуємо? Росія та її ідеологи "злиття мов" завзято переконували українців, що солов'їна не годиться ні для високого мистецтва, ні для висловлювання глибокої думки. Але ж ми з вами знаємо, що це не так!

Частина друга. Попередню статтю читайте за посиланням.

Багаточисленний, малочисленний / численний, нечисленний

Причиною багатьох лексичних та граматичних помилок є тяжіння до русизмів, прагнення скалькувати слова сусідньої мови замість того, щоб знайти щось своє. Російським "многочисленный" і "малочисленный" в україн­ській мові відповідають "численний" та "нечисленний". Напр.: "Під садом починалися численні стежки, якими були пописані всі гори понад Дніпром" (Л. Смілянський);

Бігун / біженець / утікач

Нерідко трапляється, що у споріднених мовах слова не збігаються за кількістю значень. Наприклад, рос. "бежать" означає "прискорено пересуватися, швидко ру­хатися" (укр. "бігти") і "рятуватися від небезпеки, поспішно відступати, самовільно лишати когось або щось" (укр. "тікати"). Від "тікати" походять "утеча" ("втеча"), "утікач", "утікачка" ("втікач", "втікачка") тощо.

З-поміж численних похідних від "бігати, бігти" варто звернути увагу на слово "бігун" – спортсмен, що володіє технікою бігу, та "бігун" – полюс. Під час боротьби з "буржуазним націоналізмом" останнє слово усунули з активного обігу, хоча воно тривалий час вживалося, зокрема й класиками: "Найтепліше на Землі попід рівно-денником (екватором. – О. П.), а найхолодніше коло бігунів" (Словник за ред. Б. Грінченка);

Тепер слово бігун у значенні "полюс" має посісти своє законне місце.

З дієсловом "бігти" пов'язане й "біженець", проте воно утворене не в нашій мові, а без достатніх підстав запозичене з російської. Його треба вилучити з ужитку, бо в українській мові на позначення цього поняття здавна існує семантично закономірніше "втікач".

Двозначне рос. "бежать" на кожне із своїх значень має окремий український відповідник – "бігти" або "тікати". Невдалий вибір відповідників спричинює лексичні помилки.

Веслування / гребля

Про одного з героїв роману–есе "Марія Башкирцева" М. Слабошпицького сказано: "...Він регулярно займається греблею". Можна подумати, що герой щодня ходить працювати на греблю (гідротехнічну споруду на річці). Але згаданий чоловік не тягає каменів та землі на греблю – він займається веслуванням, тобто веслує на човні.

Ось зразки правильного використан­ня обох слів: "У бухті відбувається змагання з плавання та веслування" (М. Трублаїні); "Серед села лиснів широкий ставок, чорніла довга гребля" (І. Нечуй-Левицький).

Фото dsmsu.gov.ua

Вагання / коливання

Часто-густо можа почути: "Дякую, що Ви без коливань погодились на цю зустріч". Так професор Пономарів розпізнавав людей, які вдаються до української мови лише "на людях" і думають не про те, як краще висловити думку, а як перекласти текст із російської.

"Колебание" українською – "коливання", але в фізичному розу­мінні: коливання маятника, температури тощо. Коли ж ідеться про сумніви, нерішучість, то доречне слово "вагання". Отже, нормальною українською мовою слід сказати: "Дякую Вам, що Ви без вагань (не вагаючись) погодилися на цю зустріч".

Великий / крупний

Штучним наближенням до російської мови є розши­рення значення слова "крупний". В українській мові воно має лише одне значення: такий, що складається з окремих великих частинок – крупне (грубе) зерно, крупний (грубий) пісок.

Під упливом рос. "крупный" в українських текстах з'являються помилкові словосполу­чення: крупний талант, крупним планом. За лексичними нормами су­часної української літературної мови тут доречне слово великий (або інші слова – залежно від контексту): великий талант, показувати широким планом, велика буржуазія, велика рогата худоба, велика промисловість, великогабаритний, велико­панельний і т. д.

Визволення / звільнення

Слово "звільнення" походить від дієслова "звільняти", тобто випускати на волю, позбавляти чогось обтяжливого. Звільнити можна, наприклад, з–під арешту, з-під варти; від податків, від роботи.

А коли йдеться про відвоювання захопленої ворогом території, про допомогу у виході зі скрутного становища, вживаємо слова "визволяти, визволення": "Зібрав хлопців та й поїхав Із турецької неволі Братів визволяти" (Т. Шевченко).

свобода, дівчина на пляжі
свобода, дівчина на пляжіDepositphotos

Виняток / виключення

На практиці нерідко плу­тають слова "виняток" і "виключення", а також похідні від них "винятковий" та "виключний". Наприклад, можна прочитати таке: "Про те, що ця гра не складатиме виключення, можна було здогадатися". Слово "виключення" тут недоречне, бо воно означає "усування, унеможливлення, припинення дії". Від нього походить "виключний" – такий, що поширюється тільки на один об'єкт. Правильними словосполученнями слід уважати такі: виключення зі списку (з університету, з організації), виключне право.

Коли йдеться про відхилення від правила, від чогось узвичаєного, використовуємо слово "виняток", похідне від якого "винят­ковий" означає "особливий, надзвичайний". Напр.: "Тато мій – рішуча й тверда людина, хоч і мрійник... Тато, мабуть, виняток" (В. Речмедін); "Виключення з інституту засмутило не так студента, як його батьків".

Тож у наведеному вище уривку тексту замість "не складатиме виклю­чення" потрібно писати "не становитиме винятку". Треба писати й казати так: винятковий випадок, виняткова мужність, виняткові умови, а не виключний випадок і т. ін.

Вираз / вислів

Українські синоніми "вираз" і "вислів" у російській мові відтворюються одним словом – "выражение". Тому інколи мовці намагаються і в українських текстах усюди вживати "вираз", нехтуючи словом "вислів".

За нормами сучасної української мови маємо такі значення: вираз – вияв настрою, почуттів на обличчі; вислів – фраза, мовний зворот.

Напр.: "Храпчукове обличчя сьогодні мало вираз невластивої йому розгубленості" (С. Журахович); "Від таких висловів, як "оклик дум", "сонний інум" просто в голові паморочиться" (М. Коцюбинський).

Вояк / солдат

Іншомовне слово "солдат" має власне український відповідник вояк: "Мітинг кінчився, лунає команда, вояки швидко збігають по дошках у вагони" (О. Гончар).

Слову "вояк" треба віддавати перевагу в українському війську, як і слову "військо" – перед словом "армія".

Безперечно, не слід цуратися чужого. Та чи варто заради чужого забувати своє? Особливо, коли це своє відповідає всім законам мови, тривалий час уживалося в ній, але було відтіснене на другий план: "Попереду всього війська Три старшини виступали" (Леся Українка); "Та не корилась Україна, Повстанські ладила війська" (М. Рильський).

І не треба боятися закидів у "хуторянстві" та "архаїза­ції", до яких іще зовсім недавно вдавалися прискорювачі злиття мов.

Воїни ООС вітають з Днем Соборності
Воїни ООС вітають з Днем СоборностіВійськове телебачення України

Відміняти (відмінювати) / скасовувати

Під упливом рос. "отменять" недоречно вживають в українській мові слово "відміняти, відмінювати", яке озна­чає "робити щось або когось іншим, змінювати": "Без первісних тілець природа могла б самовільно, не потребу­ючи праці, усе відміняти на краще" (М. Зеров).

На позначення поняття "визнавати щось не­дійсним, незаконним, припиняти дію чогось" використо­вуємо слово "скасовувати" та його похідні: скасовувати (скасувати) закон, указ, вирок, заняття тощо. Напр.: "Заняття в гімназії на цей день були скасовані" (Ю. Смолич).

Відтак / потім / після того

Не прикрашають мовця слова, вжиті не у властивому їм значенні. На думку професора, слово "відтак" правильно використовують тільки носії західноукраїнських говірок і письменники: "Дитячий вік пройшов у м. Вінниці, а відтак довелося жити то на селі, то знов у місті" (М. Коцюбин­ський).

Отже, справжнє значення слова відтак – "потім, після того". А не "отже, тому, тож", як думають ті, хто будує речення, подібні до цього: "Це лише пережитки. А відтак геть їх!" Тут доречніше було б сказати: "А тому (через те) геть їх!"

Гадати / ворожити

Первісне й основне значення слова "гадати" в україн­ській мові –"думати, розмірковувати". Про це свідчать як похідні від нього "гадка", "вигадка", "вигадливий", "вигадник", "загадатися"; "думати–гадати", "гадати думку", "губитися в гадках", "закинути гадку за грядку" (забути щось), "мати на гадці", "обсіли думки та гадки", "шкода й гадки" тощо, так і численні приклади з творів українського письменства: "І вже, моя мати, Мені не гуляти: Треба мені, мати, про інше гадати" (Я. Щоголів); "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю" (М. Петренко).

Крім того, "гадати" означає "вважати; мати намір, сподіватися": "Ви гадаєте, нам пощастить його врятувати?" (О. Довженко); "Гадаю подати до цензури збірник власних оповідань" (М. Ко­цюбинський).

Використання цього слова в значенні "про­рокувати, віщувати" є грубим порушенням, наприклад "Пішла до віщунки погадати". Тут замість "гадати" треба вживати "ворожити", а замість відсутнього в українській мові "гадалка" – "ворожка".

Ворожіння
ВорожінняShutterstock

Галузь / царина / ділянка / область

Область у нас є адміністративно–територіальною одиницею: Київська Львівська, Одеська, Полтавська...

Певна ділянка якоїсь діяльності зветься "галузь" ("царина"), наприклад: "Співробітництво в науковій та культурній галузях (царинах)".

Поняття "час­тина організму, тіла" під російським впливом нерідко називають також область замість правильного відповід­ника "ділянка": болі в ділянці (а не в області) серця.

Головка / качан

Качан у сучасній українській мові означає потовщене стебло суцвіття кукурудзи. Плід капусти зветься головка, все­редині якої є стрижень, що має назву качан.

Але в мовленні людей часто можна почути не про головки, а про качани капусти (ніби з тих головок усе пообрізали, залишивши тільки стрижні). Пояснюється це тим, що українському "головка" відповідає російське "качан", а укр. "качан" – рос. "кочерыжка" (стрижень головки капусти) або "початок" (у кукурудзи).

Дякуючи / завдяки

В усному і писемному мовленні не завжди розрізняють ці два слова. Багато хто каже й пише: дякуючи підтримці, дякуючи допомозі, дякуючи кліматичним умовам тощо. У всіх цих випадках треба вживати слово "завдяки": завдяки підтримці (допомозі, кліматичним умовам).

Слово "дякуючи", тобто висловлюючи подяку, доречне в такому контексті: "Після вистави молода співачка кілька разів виходила з–за лаштунків, усміхаючись і дякуючи слухачам за увагу й тепло" (журн.).

Грецький горіх / волоський горіх

З назвами народів пов'язані деякі бота­нічні назви. Приміром, найменування рослини "гречка" походить від "грек". До цього ж зводиться російська назва "грецкий орех", яку сліпо копіюють деякі українські мовники, вживаючи "грецький горіх".

Слово "грецький" поширене в українській мові, але воно є відповідником російського "греческий", наприклад "греческий язык" – "грецька мова.

Що ж до ботанічного терміна, то російському "грецкий орех" у нашій мові відповідає "волоський горіх". Український термін пов'язаний зі словом "волохи", вживаним як загальна назва середньовічного насе­лення Придунав'я й Трансильванії.

Горіхи
ГоріхиShutterstock

Займатися / працювати, робити, навчатися

Часто можна почути, як слово "займатися" вживають у такому контексті: "Кожен має займатися своєю справою" тощо. У російсь­кій мові тут справді доречне слово "заниматься". Але в українській мові основним значенням слова "займатися" є "загорятися, спалахувати": "Язичок полум'я зблиснув у темряві. Солома зайнялася" (М. Руденко); Від нього утворено похідні – займистий, легкозаймистий, незаймистий.

Омонімічне "займатися" використовується набагато рідше, воно слушне, коли йдеться про захоплення, зацікавлення: займатися музикою, спортом і под.

У решті випадків треба вживати інших слів: працювати, навчатися, робити, братися, поратися тощо. Тож, наприклад, російські фрази "Какой темой Вы занимаетесь?" та "Я занимаюсь на курсах иностранных языков" можна перекласти: "Над якою темою Ви працюєте?" і "Я навчаюся на курсах іноземних мов".

Збігатися, зіставляти / співпадати, співставляти

Недосвідчені мовці вважають, що досить будь–яке російське слово вимовити з українською фонети­кою – і воно автоматично ввійде до нашої мови.

Багато років "побутують" покручі "співпадати" і "співставля­ти", не маючи жодних перспектив набути прав громадян­ства в українській літературній мові, бо для цих понять існують давні українські слова "збігатися" і "зіставляти", що обросли гніздами похідних: збіг, збіжний, збіжність; зіставлення, зіставний, зіставність. Напр.: "Однойменні такти в різних циліндрах не повинні збігатися"; "Зістав­ляти собівартість продукції".

Тож перш ніж запозичати щось у сусідів, варто добре пошукати в скарбниці рідної мови.

Здібний / здатний

Під упливом інших мов часом відбувається сплутування слів. Приміром: "Мій син на таке не здібний" і "Молоді виявилися здатними учнями своїх батьків". Здібний і здатний у наве­дених прикладах слід поміняти місцями: слово здібний означає "талановитий", а здатний –"спроможний на щось". 

Помилка зумовлена тим, що в російській мові обидва значення передаються одним словом "способный".

Кепкувати / жартувати

Часом із синонімічного ряду обирають один синонім, незаслужено забуваючи інші. Невдалий добір синонімів може спотворити зміст висловлювання. Наприклад: "Хлопці радісно зустрічають нас, кепкують". Кепкувати означає "глузувати, насміхатися". Важко поєднати радість зустрічі з кепкуванням. Замість кепкують варто було використати жартують.

День  сміху
День сміхуastucito.com

Інакодумець / інакомислячий

Слово "інакомислячий" краще замі­нити більш відповідним системі живої української мови "інакодумець".

"Інакодумців, погляди яких відрізнялися від догм панівної ідеології, оголошували ворогами і в кращому разі видворяли за межі країни" (газ.).

Любий / будь–який, усякий

От наприклад, у реченні "Ми згодні підтримувати контакти з лю­бими організаціями" українськими літерами написане російське слово, замість якого слід було вжити "будь–якими", тому що укр. "любий" читається лише з наголосом на першому складі й має значення "милий, коханий".

Місто / містяни (замість городяни)

У сучасній українській літературній мові для позначен­ня великого населеного пункту вжива­ється слово місто. А мешканець міста зветься городянин (від застарілого "город"). А от похідне від "місто" слово "міщанин" використо­вується як назва людини з обмеженими інтересами та вузьким кругозором.

Нормативна несумірність назви на­селеного пункту місто та його мешканців викликає певні застереження, тому в мовленні городян частіше називають меш­канцями міста. Українська мова вже давно витворила ще одне слово, яка цілком може заступити застаріле "городянин" та довгий вислів "мешканець міста" – це "містянин".

Тож це слово вдало заповнює прогалину в словотворчому гнізді: місто, містянин, міський, передмістя й под.

Навчальний / учбовий, виш / вуз

В офіційно–діловому мовленні, на сторінках газет, у радіо– й телепередачах широко використовують слово "учбовий", хоч його існування в українській мові сумнівне, оскільки відсутнє слово учба, від якого воно могло б бути утворене. "Учбовий" – це спотво­рене запозичення з російської мови. Замість нього треба вживати "навчальний": навчальний план, заклад, навчальна частина, практика тощо.

Певним чином слово "учбовий" затримується в нашій мові через наявність його в абревіатурі вуз (вищий учбовий заклад). У роки прискореного зближення мов аж до їхнього злиття слово вуз витіснило справжню українську абревіатуру виш (вища школа), широко вживану в 1920–30–х рр., а в творах українських письмен­ників і пізніше: "Дочка в той час училася в Новосибірську, в одному з вишів" (І. Ле).

Тепер виш, мабуть, варто повер­нути до активного вжитку.

Єльський університет
Єльський університет Facebook

Накалятися, закалятися / розпалюватися, гартуватися

Час від часу можна почути, що в якомуь фільмі пристрасті накаляються. Слова "накаляти", "закаляти" в україн­ській мові означають "забруднити": "Поруч з нею йшла молода панна, підіймаючи трохи спідничку, щоб не закалятись" (Леся Українка).

Либонь, пристрасті все–таки розпалюються (розгоряються), та вмовленні чомусь прижилося невдало перекладене російське слово "накаляться". Від цього слова в сусідній мові утворено низку похідних, які в українській перекладаються відповідниками: рос. "закалять­ся" – укр. "гартуватися", "закалка" – "гарт, гартування"; "калить" – "розжарю­вати"; "накаливание" – "розжарювання"; "накал" – "жар" тощо.

Незважаючи / не дивлячись

Українська літературна мова чітко розрізняє прий­менник "незважаючи" та дієприслівник "дивлячись" із заперечною часткою не. Незва­жаючи вживається при позначенні явищ, подій, обставин, усупереч яким відбувається дія: "Аліна, незважаючи на свій веселий характер, читала серйозні книжки" (О. Іваненко).

А "не дивлячись" доречне в такому, наприклад, тексті: "Хлопчик біг щодуху, зовсім не дивлячись собі під ноги" (газ.).

Поширені вислови на кшталт "Зберемо вро­жай, не дивлячись на негоду" помилкові. Замість "не дивлячись" тут має бути "незва­жаючи".

Останні / (всі) інші, решта

Останній – це той, котрий закінчує щось, кінцевий; антонім до слова перший; відповідає росій­ському "последний". Його часто помилково вживають під упливом російського "остальной", яке в нашій мові відтворюється словами "решта", "інший".

Приміром: "Двоє останутся, а остальные пусть уходят". – Двоє залишаться, а інші (всі інші) хай ідуть (а решта хай іде)".

Палац, палацовий / двірець, двірцевий

У мовній практиці часто виникають непоро­зуміння через недотримання рекомендацій словни­ків. Наприклад, за словниками, основний прикметник до слова "палац" – "палацовий", хоча час від часу можна почути про "двірцевий переворот", "двірцеві інтриги" тощо.

Але слово "двірець" – це не палац, а вокзал. У цьому значенні (вокзал) його варто повернути до активного вжитку в літературній мові. Пор.: "Слово замок колись означало не окрему палацову споруду, а цілу укріплену територію" (журн.) і "Вікно моє виходило на залізничний двірець" (В. Самійленко).

Центральний залізничний вокзал
Центральний залізничний вокзал tsn.ua

Пара / пар

Іменник "пар" має значення "рілля, залишена на літо без посіву для поліпшення якості землі": "Йдемо повз чорний пар. Тепло дихнула в лице пухка чорна рілля" (М. Коцюбин­ський).

Уживання його в такому тексті: "З вікон повалив густий пар" помилкове, бо тут ідеться про газо­подібний стан води, який зветься пара: "Від радісного хвилювання втома розвіялася, як пара" (З. Тулуб).

Поступ / хода

Подекуди можна прочитати й почути про, наприклад, "упевнений поступ зими", "гучний поступ молодиків по бруківці" й т. ін. У цих випадках доречне слово "хода" (російською перекладається як "поступь").

Українське "поступ" є синонімом до прогрес. Слово широко вживалось у творах українських класиків. Напр.: "Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю..." (І. Франко); "Поступ літерату­рознавства спирався на попередній досвід" (журн.).

У роки зближення мов "поступ" був майже витіснений словом прог­рес. Тепер українському синонімові слід повернути закон­не місце, а тому його слід вживати в правильному значенні.

Поширювати / розповсюджувати

"Найрозповсюдженішим сатиричним жанром є фейле­тон", – можна прочитати у книжках або шкільних творах. Це приклад сплутування сино­німів "поширювати" й "розповсюджувати". Основним словом для понять "збільшувати сферу впливу, робити відомим для багатьох, роздавати багатьом" є "поширювати": поширювати знання, поширений засіб, поширене речення, найпоширеніший жанр.

"Розповсюджувати", "розпов­сюджений" виступають як рідше вживані варіанти стосовно до конкретних речей: розповсюджувати книжки (квитки, листівки, запрошення). Щодо абстрактних понять використання цих варіантів у українській літературній мові є відхиленням від норми.

Російський вислів "получить широкое распространение" слід перекладати не калькою "отримати широке розповсюдження", а українським від­повідником "набути великого поширення".

Скарбниця, державна скарбниця / казна, казначейство

Останнім часом в офіційно–діловому мов­ленні почали активно вживати слово "каз­на": "за рахунок державної казни", "державна казна виснажена", "привласнення мільярдів з державної казни" тощо.

У су­часних словниках української мови "казна" кваліфікується як застаріле слово. Закріпленню цього запозиченого через російську з тюркських мов слова як фінансового терміна дещо заважала його спів­звучність з укр. "кАзна" (злиття сло­восполучення "кат знає"), яке вросло у слова "казна–як", "казна–звідки" тощо.

Крім того, замість поняття "казнА" в нашій мові є слово "скарбниця". Тож сучасне рос. "казна" та словосполучення з ним треба пере­кладати так: казна, казначейство – скарбниця, державна скарбниця, казначей – скарбник (скарбничий), казначейский – скарбницький, государственный казначейский билет – білет державної скарбниці.

Крім того, скарбниця вживається в переносному значенні як "зосередження природних, культурних, духовних цінностей".

Гроші
ГрошіShutterstock

Складати / становити

Нерідко до порушення лексичних норм української мови призводять невдалі переклади з російської мови. Скажімо, рос. составлять у багатьох випадках відтворю­ється укр. складати: составлять доклад – складати доповідь.

Але для значення "давати в сукупності" треба вживати слово становити: экономический эффект от внедрения составляет 5 миллионов гривен; зто не составляет больших затруднений; описанный случай не составляет исключения – економічний ефект від упровадження ста­новить 5 мільйонів гривень; це не становить великих труднощів; описаний випадок не становить винятку.

Поширені в пресі, а то й у науковій та художній літературі вислови на кшталт "це не складає винятку (ще гірше виключення), економічний ефект складає..." не відповідають лексико-семантичним нормам. Пор.: "Я був одним із гарячих організаторів страйку – виступав на зборах, складав петиції" (С. Васильченко); "Щедрота бідарів – це споконвічна риса, І в цьому винятку не становив Денис" (М. Рильський); "За даними Держкомстату, торік рівень інфляції становив 20 %" (газ.).

Спілка / союз

Ці два слова близькі значенням, але досить відмінні за сферами вживання. Власне, укр. "спілка" означає "товариство; об'єднання людей; громадська організація": "Спілка" входить до великого гнізда споріднених слів: спілковий, спілкування, спілкуватися, спільний, спільник, спільність, спільнота тощо.

Рідше вживане запозичення з церковнослов'янської мови "союз" використовується, як правило, на позначення об'єднання держав, земель, країн.

Євросоюз
ЄвросоюзFacebook / Петро Порошенко

Суперечність / протиріччя

Чимало людей, що послуговуються українською мовою, зі слів "супе­речність" і "протиріччя" віддають перевагу другому, хоч воно не дуже природне для нашої мови, оскільки не має похідних, бо прийшло від російського "противоречие".

Тим часом "суперечність" належить до поважного гнізда: суперечити, суперечливий, суперечний, суперечливість, суперечливо. Напр.: "Гризли його сумніви, чи не буде суперечити вимогам гарного тону пропозиція щодо вінчання під час жалоби" (Ірина Вільде);

Тож треба користуватися спадком від попередніх поколінь, а не творити сум­нівних неологізмів на зразок "протирічити", "протирічивий", яких не має бути в українському словнику.

Тривати / продовжуватися

При перекладанні з різних мов варто добирати слово, найприродніше для певної ситуації в мові, на яку перекладають. Тож в українській мові слід віддавати перевагу не "продовжуватися" (калькованому з рос. "продолжаться"), а "тривати", коли йдеться про вимір у часі: робота, боротьба, фестиваль, святкування, конкурс – триває, а не продовжується.

Про глибшу вкоріненість у ґрунт нашої мови слова "тривати" свідчать похідні від нього "тривалий", "тривалість" тощо. Від "продовжуватися" таких утворень немає.

За книгою "Культура слова: мовностилістичні поради" проф. О. Пономаріва

Читайте також: Небесна Сотня поіменно: чим жили герої-майданівці і якими були їхні останні слова

Попередній матеріал
Ростислав Кісіль, президент Meest: "Наш бізнес працює з людьми і для людей"
Наступний матеріал
Фарби для дому: нові розробки українських виробників
Loading...