Коронавірус став справжнім випробуванням для українського бізнесу. 10% малого та середнього бізнесу в Україні за рік опинилися на межі банкрутства. Не будемо далеко ходити. Туристичний бізнес Києва втратив торік 1 мільярд доларів. Кількість гостей, які приїжджали до нашої столиці, зменшилася вчетверо. Під час пандемії в Києві закрився кожен четвертий ресторан, а в регіонах ситуація ще гірша. Увесь рік наші підприємці жили у стані тривоги, невизначеності, а хтось і в боргах. Закриють, не закриють, підтримає держава грішми, не підтримає.
Це все спричиняло обурення, часом протести й мітинги. Склалося враження після коронавірусного року, що бізнес не сприймає державу як партнера. Допомога 8 тисяч гривень або кредити 5-7-9 – точно не врятують ситуацію. 8 тисяч – це мізер. А кредит доведеться повертати.
Як жив, а точніше виживав український підприємець торік – Сергій Барбу бачив.
Співвласник кав'ярні Дмитро Іскрицький говорить: "Це був важкий період для всіх. Ми його пережили і це вже добре. Бо у нас є багата база гостей, які навіть у локдаун потребували тістечок та кави".
Історію створення цієї кав'ярні "Підсумки" розповідали торік у березні. Двоє друзів започаткували власний бізнес. Справа на той час ризикова через пандемію та коронавірус.
Бізнесмен каже: "Ми не дуже відчуваємо зміни, бо люди ще не дуже готові до карантину як такого".
"Доставити каву та десерти ми завжди зможемо", – запевняє співвласник кав'ярні Антон П'ятак.
І таки змогли. Саме доставка і допомогла протриматися на плаву під час суворого карантину.
Навесні на понад два місяці зачинили кафе, ресторани, перукарні, салони краси, торговельні центри та кінотеатри.
"Бажаю нам усім 36,6", – сказав тоді президент України Володимир Зеленський.
Підрахувати точні збитки від весняного локдауну так і не вдалося. Але для порівняння лише бюджет Києва через зупинку транспорту і бізнесу тоді втратив близько півтора мільярда гривень.
Найбільше від фактично повної зупинки країни навесні постраждав ресторанний бізнес, готелі, туристична галузь та авіаперевізники.
Зокрема, бістро у Володимира Каплуна у Львові було три. Усі довелося закрити, а персонал звільнити.
Підприємець каже: "Це було швидке харчування, воно стосувалося студентів та школярів. Їх просто не було. Ми розраховуємо тільки на себе, тільки скажіть нам чіткі правила гри".
Тонни овочів гниють просто неба. Два місяці суворого карантину спустошили кишені аграріїв. Ринки закриті, тому крам продавати ніде – простіше викинути.
Іван Слободяник, голова Всеукраїнського конгресу фермерів, каже: "Це викликало просто емоційну реакцію фермерів, які просто плювали і переорювали свій врожай".
На початку травня суворий карантин влада таки послабила. Однак не всі підприємці захотіли повернутися до офісів. Зрозуміли: краще і безпечніше працювати з дому. І результати праці від того гіршими не стали.
Уляна Лисунець, працівниця IT-компанії, розповідає: "Основна проблема спочатку – це було перепрацювання. Тому що межі дуже розмиті і тобі здавалося, що ти не допрацьовуєш. Ти сидиш до 6, 7, 8, 9 і здається, що не все готово. Але потім ми вже в'їхали у ритм".
Однак більшості бізнесменів в'їхати у ритм 2020-го було непросто. Обмеження послабили ненадовго. І запровадили так звані "карантинні зони". І найсуворіші – у "червоній" зоні. Там транспорт мав зупинитися, школярі – сидіти вдома, а кафе, ресторани та торговельні центри – зачинитися. Міста збунтувалися.
Оскаржувати їх взялася місцева влада. Міські ради Івано-Франківська та Тернополя подали до суду на Кабінет Міністрів.
Олександр Печіль, начальник управління юридичного забезпечення міської ради Тернополя, заявив: "Обмеження конституційних прав громадян можливе лише в умовах надзвичайного або воєнного стану".
Суди поміж міськими радами і урядом й дотепер не закінчилися, а от восени карантинні зони скасували.
Однак вільно дихати бізнесу не дав уже так званий карантин вихідного дня. І підприємці збунтувалися. Вийшли на протести. Переконували: понад половину доходу мають на вихідних.
"Це буде величезна втрата і звільнені будуть більше як половина персоналу ресторану", – коментувала тоді ситуацію Тетяна Авраменко, представниця мережі ресторанів.
А директорка кінотеатру Юлія Антипова тоді сказала: "50% наших глядачів до нас не прийдуть на вихідних. Сподівання, що вони прийдуть по буднях – воно дуже відносне".
Артем Шлапак, засновник клубу торговельних центрів України, заявив: "Роздрібні мережі втратять до 15 мільярдів свого прибутку".
В уряді виправдовувалися: закривати бізнес на суботу та неділю змушені.
Міністр охорони здоров'я Максим Степанов сказав: "Я б не хотів побачити хворих, які помирають на сходах лікарень".
Алла Мироненко, завідувачка відділу вірусних інфекцій Інституту епідеміології, говорить: "Кафе, ресторани – звісно, що там робити у масках. Це може становити певний ризик, якщо дуже тісно сидять. Тому, можливо, тут може бути якийсь сенс запровадження карантину вихідного дня. Але на дуже великі успіхи від цього я не сподіваюся.
Підприємці вимагали компенсацій.
Тоді Зеленський сказав: "(Якщо ви – ред.) найманий працівник і вас звільняють, бо кав'ярня, де ви працювали, на жаль, закривається, ви можете отримати допомогу, розміром 8 тисяч гривень".
Але з гучних обіцянок вийшов скромний результат, бо отримати ці 8 тисяч можуть далеко не всі. Мовиться лише про найманих працівників, які працюють легально. А також фізичних осіб-підприємців, які припинили роботу через карантин.
Співвласник кав'ярні Дмитро Іскрицький говорить: "8 тисяч – я не можу зрозуміти, кому вони можуть, наприклад, допомогти в оренді. Це дуже невелика частина оренди".
Економіст, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар каже: "Ми пропонуємо податкові канікули з податку на землю і нерухомість. І регуляторні канікули – це обмеження будь-яких перевірок. І відтермінування раніше нарахованих штрафів".
Грудень – час добрих заробітків для підприємців. Перед святами покупці охоче спустошували свої гаманці. Новий рік та Різдво для бізнесменів минають без суворого карантину. Але і без святкових ярмарків. Але початок 2021-го принесе нові випробування – понад два тижні локдауну. І нових збитків не минути.
Сергій Барбу, Сергій Клименко, "Підсумки року"
