Саме тому "Дивогляд" розповість вам про історію музики, а також пригадає деякі цікаві факти про неї.
Античність
У VII столітті до нашої ери у Древній Греції з'явилася організована мелодія. Є думка, що першою людиною, яка співала вірші на певних мелодійних моделях (поспівках), тобто користувалася повторюваними музичними фразами для запам'ятовування і декламації віршів, був спартанський поет і музикант Терпандр.
Аналогічним чином вважають, що він удосконалив перший професійний музичний інструмент – кіфару (різновид ліри). Він додав до 4 струн ще 3, що призвело до збільшення діапазону інструменту майже до октави. Після цього виник подальший теоретичний поділ цього діапазону на тони і півтони, які є найпростішими інтервалами між звуками.
Цікавий факт: Слово "музика" прийшло до нас із стародавньої Греції. Дочки Зевса, які також відомі як музи, протегували мистецтвам і наукам. Дивовижно, але жодна з них не відповідала саме за мистецтво звуку.
Читайте також: Атлантида: правда чи вигадка – історія та цікаві гіпотези
Перші спроби пояснити, що таке музика, належать філософу та містику Піфагору. Це сталося приблизно у 530 році до нашої ери. Він це намагався зробити завдяки математиці. Також він хотів встановити зв'язок рухів планет та інтервалів, які виникають між звуками.
У 250 році до нашої ери винайшли пращура сучасного органа – гідравлос, що приписують олександрійському винахіднику і математику Ктесібію. Винахід, який був водяним органом, часто використовували під час публічних заходів, але його основна заслуга – подальший розвиток багатоголосних інструментів і створення штучних тембрів.
У 389 році у трактаті Блаженного Августина "De musica" з'явилося перше математичне обґрунтування музичного і поетичного ритму. Також він розрахував метричні пропорції. Теоретичні основи цієї праці лягли в основу перших практик ритмування григоріанського хоралу в VII столітті і системи запису нот.
Середньовіччя
У 507 році римським філософом і чиновником Боецієм у трактаті "Повчання до музики" було введено три категорії музики:
- світова (mundana)
- людська (humana)
- практична (instrumentalis)
Саме Боецій вперше ввів сприйняття музиканта, як мудреця і жерця гармонії. Також філософ винайшов латинську буквену нотацію, найраніші пам'ятки якої дійшли до нашого часу лише з XI століття.
У 727 році католицька церква вже мала орган. Сталося це так: Піпін Короткий отримав у подарунок невеликий орган від візантійського імператора Костянтина Копронима, який помістили у домову церкву.
Спочатку інструмент часто використовували під час церковної служби придворні кола, але згодом цей звичай з'явився у парафіяльних храмах. Є навіть версія, що може пояснити популярність органа – католицька церква проводила богослужіння латинською мовою, яку звичайний народ переважно не розумів.
На відміну від неї, східні церкви проводили богослужіння зрозумілою народу мовою. Саме тому католики вирішили використовувати орган, щоб впливати на людей, які молилися.
У IX столітті почали записувати ноти знаками. За часів Античності для цього використовували букви. Однак, цей тип нотації з часом забули, бо збереглося дуже мало таких пам'ятників історії.
Внаслідок цього почала переважати усна традиція. Однак, у кінці першого тисячоліття з'явилися нові системи запису музики за допомогою особливих знаків – невма. Її відрізняє від ноти те, що та є комбінованим знаком, де є звук або навіть частина мотиву.
Однак, вона підпорядковується лише тексту і диханню співака. На відміну від ноти, невма чітко позначає тривалість в рамках метра і ритму. Цей метод запису поширився майже всюди: від Рима до нинішньої Вірменії, від Константинополя до Києва і Володимира. Втім, невма так і не вийшла за межі церковного вжитку.
Цікавий факт: Музика може зробити нас щасливішими, бо вона провокує активність у тій же частині мозку, яка виробляє "гормон задоволення".
У період 1026-1030 років бенедектинським ченцем Гвідо д'Ареццо був написаний трактат "Мікролог", де він остаточно сформулював новий спосіб читання музичного тексту: ноти розташовувалися на 4 лінійках і в проміжках між ними. Також були введені для позначення висоти "ключі", які аналогічні нинішнім скрипковому, альтовому і басовому.
Окрім цього, були надані назви нотам для зручності запам'ятовування по перших складах молитви до Іоанна Хрестителя: ut, re, mi, fa, sol, la (ut згодом заміниться на do, а si додасться до кінця XVI століття).
Між 1150 роками зафіксували перші імена композиторів, а також з'явилася перша відома нам жінка-музикантка – засновниця і настоятелька бенедиктинського монастиря Гільдеґарда Бінгенська (1098-1179), яку згодом канонізували як святу.
Читайте також: 5 популярних міфів про Середньовіччя, у які ви також вірите
Відродження
У період 1320-1325 років французьким композитором і єпископом Філіпом де Витри був вдосконалений нотний запис, завдяки чому стало простіше читати музику з аркуша та співати по голосах. Завдяки цьому розвинулося багато жанрів: балади, мадригал, але передусім мотет.
Останній є складною композицією з як мінімум трьох голосів (згодом нормою стало чотири), де кожен виспівує різні тексти на різні мелодії і навіть часто різними мовами. Існує версія, яка пояснює популярність зазначених жанрів пандемією чуми – двори відокремлювалися, не запрошували бродячих співаків і розважали себе подібним вишуканими піснями на світські тексти.
У 1501 році італійцем Оттавіано Петруччі був опублікований перший нотний збірник "Harmonice musices odhecaton", де надруквали світські три- і чотириголосні твори, зокрема – авторства головних композиторів тих часів: Окегема, Обрехта, Жоскена Депре тощо.
У 1524 році Мартіном Лютером був замовлений збірник хоралів, які може співати народ. За основу взяли ритмізовані та "нарізані" на строфи одноголосні григоріанські хорали та пісенна структура, які були зручними для запам'ятовування.
У 1537 році відкрилася перша консерваторія у Неаполі (Італія). Було це так: при церкві Санта-Марія-ді-Лорето з'явився дитячий притулок, де вихованців навчали музики, щоб вони потім могли працювати. Саме завдяки консерваторіям поповнювали церковні хори й оперні театри.
Бароко
У 1600 році з'явилася опера, у 1686 році – інструментальний концерт, у 1700 році – піаніно, а у 1722 році – "Добре темперований клавір" Баха.
Однак, найцікавішою подією стала поява у період 1740-1745 років головного жанру інструментальної музики – симфонії. Є думка, що вона виникла з увертюри – вступу до опери.
Класицизм
У 1752 році з'явилася фігура дирижера, яка була введена німецьким флейтистом Йоганном Йоахімом Кванцом у трактаті "Досвід настанови в грі на поперечній флейті", у 1762 році – Жан-Жак Руссо придумав декламацію під музику.
Цікавий факт: Рослини ростуть швидше, якщо "слухають" класичну музику.
У 1781 році Моцарт став першим професійним композитором, який не перебуває на службі, бо він порвав робочі відносини зі своїм патроном. З того часу він почав жити окремими замовленнями, а пізніше - і організацією "академій".
Також він продавав права на видання нот. У цей період Моцартом була досягнута вища точка класичного симфонізму XVIII ст.
Романтизм
З 1808 року почала формуватися національна ідентичність у музиці. Спочатку у Чехії та Німеччині з'явилися хорові товариства – невеликі, але численні об'єднання, які виконували нескладні хорові репертуари.
У цю епоху також з'явився новий тип музиканта – віртуоз, першим з них став Нікколо Пагініні. Завдяки йому твори вільної форми стали віртуозно-вишуканим жанром, а також він вабив публіку загадковою поведінкою під час виступів.
З 30-х років XIX століття з'явилася музика з літературним змістом. Новим жанром стала програмна симфонія, яку започаткував Бетховен. Він хотів створити те, що було здатне єднати музику та літературу.
Модернізм
У 1890-х молодий музикант Ерік Саті шукав нові музичні закономірності та винайшов власну систему композиції – короткі музичні фрази пристиковувалися одна до одної в порядку, що здається довільним (насправді йдеться про витончену формальну логіку). Ця подія повністю перекреслила те, як класично розуміли музичну форму.
Тоді ж музикант написав п'єсу "Vexations" ("Неприємності" або "Подразнення"), яка складалася з однієї-єдиної нотної сторінки. Її пропонували зіграти 840 разів поспіль, що вперше виконав лише у 1963 році Джон Кейдж. Таким чином, Саті – перший композитор, який винайшов принципи музичного авангарду.
Музичний модернізм почався з симфонічної поеми Клода Дебюссі "Післяполудневий відпочинок фавна". Музикант не захотів використовувати оркестр як засіб, що створював монументальне звучання.
Замість цього він віддав перевагу використанню оркестру як сукупності груп інструментів з продуманими фактурами звучання.
У ті ж часи почалися експерименти з музикою, яка нині відома як електро, а також зародилася атональна музика. Вже у 1910 році зареєстрували перший світовий рекорд в індустрії грамзапису: сукупний тираж 3-х записів популярної арії "Vesti la giubba" з опери "Паяци" Руджеро Леонкавалло 1892 року у виконанні Енріко Карузо перевищив мільйон.
Авангард
На початку XX століття італійським композитором, поетом-футуристом і художником Луїджі Руссоло були створені шумові інструменти, шумовий оркестр і написаний маніфест футуристичної музики. Саме з цього моменту почали стиратися межі між музикою і шумом.
Принципово новий крок – створення для таких інструментів партитури, завдяки якій шум ставав впорядкованим у часі. Є думка, що винахід Руссоло вплинув на стилі, які з'явилися у комп'ютерну епоху – нойз та індастріал.
У 1921 році провели перший фестиваль нової музики за назвою "Донауешингенські камерні концерти в підтримку сучасної музики". Сталося це так: ексцентричного князя Фюрстенберга вмовили підтримати нове музичне мистецтво через важку економічну ситуацію.
Раніше на концертах і фестивалях стара та нова музика звучали разом, але тоді відбулося відокремлення композиторів-новаторів від академіків.
Того ж століття радіо поклало край монополії грамзапису на технічне відтворення музики. У Великій Британії у 1922 році створили національну мовну компанію British Broadcasting Company (BBC).
Цікавий факт: Під час прослуховування музики наше серце підлаштовується під ритм мелодії.
У ті часи були прогнози, що музичні радіотрансляції "вб'ють" грамофон. Однак, насправді постраждало домашнє аматорське музикування – сімейне прослуховування концертів по радіо знищило традиційні вечірні домашні концерти. У 50-х роках ще більш популярним стало телебачення, де теж був музикальний контент.
Здавалось би, до чого у цьому матеріалі згадка про кіно, але вона має значення. Ще у 1910-х почали експериментувати з озвучуванням фільмів, але насправді "кіно" заговорило лише через десятиріччя.
У 1926-1927 роках з'явилася мова акторів і надійна синхронізація музики та звуків. Перший подібний повнометражний фільм – "Співак джазу".
Читайте також: ТОП-5 фільмів з осінньою атмосферою – трейлери
Приблизно через 20 років Джон Кейдж підвів риску під всією попередньою музичною традицією – він склав п'єсу "4'33", де музиканти вийшли на сцену з інструментами та не грали на них протягом 4,5 хвилин. Під час виконання твору кожний випадковий і сторонній шум ставав складовою частиною музичного твору.
Це відрізняє експеримент музиканта від минулих, бо раніше не припускали таких концептуальних рамок. Після цього артисти почали досліджувати межі музичного. Є думка, що твір Кейджа – "межа музики".
Читайте також: День музики 2021: плейлист, який подарує спокій та умиротворення
Якщо ви втомилися від серйозних новин і хочеться трохи розслабитися, підписуйтеся на наш канал у Telegram. Дивогляд 5.UA – тут може бути страшно, але весело!
