"Тренди" роспропаганди: що нового орки "втюхують" Україні та світу – і як встояти в інформаційному бою

Інформаційна війна Depositphotos
Вітаємо, друзі! Сьогодні в "Таємницях війни" – про інформаційну війну. Чи можна здобути в ній перемогу? Знає наш гість Тарас Дзюба

Тарас Дзюба. За плечима 30 років служби в ЗСУ. З 2001 р. працював у складі першої в Україні та на теренах СНД кафедри інформаційної боротьби Національної академії оборони України. Був доцентом, пізніше – професором кафедри. З початком російської збройної агресії проти України 2014-го створював та очолював різні підрозділи, які залучалися до протидії російській інформаційній війні та забезпечення інформаційної безпеки. У 2015-2016 рр. був заступником командувача АТО з відповідних питань. 2018-2019 рр. – формував та очолював систему органів моніторингу інформаційного простору та протидії Сухопутних військ ЗСУ. З виходом на пенсію у грудні 2019 р. працював доцентом кафедри управління інформаційною та кібербезпекою Державного університету телекомунікацій. З початком повномасштабної агресії проходить військову службу в управлінні стратегічних комунікацій апарату головнокомандувача ЗСУ.

– За 10-бальною шкалою оцініть важливість протидії в інформаційній війні у порівнянні, наприклад, із класичною війною, де 1 – це неважливо, 10 – це надважливо. Яку б ви оцінку поставили?

– Сьогодні сміливо, тільки-но людство ввійшло в інформаційну епоху – можна одразу ставити 10. Тому що на сьогодні ми не можемо відірвати те, що відбувається зовні, в якихось одних країнах, те, що відбувається в середині нашої країни, і те, що відбувається в інфопросторі. Ці три складові, три сфери пов'язані між собою. І так чи інакше через інформаційну сферу сьогодні можна впливати на що завгодно. Наприклад, один твіт Ілона Маска в рази підвищує вартість біткоїна, за біткоїном ідуть інші валюти – от вам вплив на економіку.

– Якщо повернутися у нашу реальність, у 2014 рік: багато експертів, в т. ч. і військові діячі, говорили, що окупація Криму, – це гібридна війна була на той момент, і одним із найважливіших елементів в окупації Криму була саме інформаційна війна, інформаційна атака й інформаційна робота російських спецслужб.

– Так.

– В чому це виражалося?

– Ворог там провів просто блискучу інформаційну операцію, яку дуже довго готували: багато коштів у неї вкладалося, багато роботи було проведено. Зокрема, тільки в Севастополі 57 організацій громадських працювало на гранд фонд "русскій мір", і кожна з них була зобов'язана раз на тиждень провести якусь акцію. Можна уявити кількість акцій проведених. Це і будинки для офіцерського складу, які будував Глушков ще з сер. 1990-х рр., там, де залишалися військові пенсіонери росії, це й різкий контраст між заробітною платою, і взагалі утримання військовослужбовців рф і нашим, причому демонстративний контраст, який вони показували навмисно, кажучи при цьому, що "ви також можете так. Можете, якщо захочете". Ну і потім вичеканий, чітко підібраний момент анексії, який припав на зміну влади в Україні після перемоги Революції гідності. Далі маємо анексований Крим. Там було набагато простіше реалізувати свої інтереси, враховуючи, що база Чорноморського флоту була, і після харківських домовленостей ми навіть прийняли рішення: дозволити їм збільшити чисельність своїх збройних сил на тій території.

– Тобто росіяни ведуть з нами інформаційну війну не з 2014 року?

– Ні, ні, ні. Вони постійно ведуть, років 600, із моменту Золотої Орди або навіть більше.

– Те, що говорять експерти, що 2014 р. українська армія, інформаційні війська, за великим рахунком, навіть не брали участі.

– Брали. Звичайно брали. Єдине, що можна сказати, що як війська ми досі на етапі формування знаходимося – я скажу більше – як і російська федерація: там не війська, там чітка державна структура стратегічних комунікацій, досить ієрархічна, із чітко визначеними принципами, правилами роботи і контролем проведення всіх заходів. Ми будуємо вже на більш демократичних моделях, тому дуже багато доводиться різних думок враховувати, різних позицій, узгоджувати свої позиції з іншими країнами. Тому це не такий простий процес, тим більше, що росія показала свою агресивну політику всьому світу, що навіть уставленні моделі НАТО мають бути змінені.

– Але ж, якщо ми говоримо про модель росії, то ні про яку свободу слова мова навіть не йде?

– Ні, там немає свободи слова. Там ще таке управління з рівня адміністрації президента, далі два державних медіахолдинги: "россия сегодня" і "Газпром-Медіа", куди входить абсолютна більшість російських ЗМІ, відомчі розкручені телеканали, такі як "Звезда" міністерства оборони російської федерації і ряд інших, які також на прямому фінансуванні того ж фонду "русский мір".

– Але коли ми говоримо про інформаційну війну, це ж передбачає те, що ми будемо воювати з ворогом. А виходить, що вони через усі ці холдинги і засоби впливу воюють зі своїм населенням?

– Вони формують певну суспільну позицію свого населення, визначають довгостроковий вектор надій, сподівань свого населення. Визначають наративи, символи, яким довіряє абсолютна більшість населення. От сьогодні, до речі, бачив на Telegram-каналі одного з російських опозиціонерів: "Чи є щастя в Костромі?", "Що гарного є в вашому житті?". Просто журналіст ходив, питав – жодна людина, до якої він підходив, не могла сказати, що щось гарне є в її житті, однак вони всі сказали, що вони дивляться телевізор, спілкуються з ним і вірять путіну, потому что "ми всєх пабєдім!". Будь ласка, яскрава картинка.

– Чи навчилися ми активно протидіяти російській інформаційній пропаганді, фейкам?

– Я не можу сказати, що у нас були якісь прорахунки на 2014 рік. Тому що до початку збройної агресії російської федерації у формі гібридної війни, у формі анексії численних територій, ми просто не готувалися до війни з російською федерацією. У нас ворогом була якась умовна країна, яка хотіла забрати нашу частину території. Ми всі заходи розглядали саме проти цієї умовної країни. Тобто до того, з чим ми стикнулися 2014 р., ми просто не готувалися. Слід сказати, що структури, які були на той час, достатньо швидко переналаштувалися і вже тоді почали працювати. Єдине, що їхніх спроможностей і можливостей було явно недостатньо.

– Якщо з Кримом у них вийшло, тому що там це все тривало роками, асимілятивні процеси відбувалися і так далі, чому ця історія спрацювала в них з Донбасом? Один із військових, який ще в березні заїхав туди зі своїм підрозділом, говорить, що в березні населення Донбасу сприймало українську армію абсолютно позитивно. Минуло два тижні, включилася російська пропаганда – і людей як підмінили. На які точки вони надавили там, що вони змогли повернути населення в їхню сторону?

– Ми намагалися досліджувати цей процес. Перша була найпростіша відповідь: що різні відомства планували в Крим і Донбас.

– То російські?

– Так. Тобто більш тонка була політика на Донбасі, Soft Power, і більш пряма, відверта, військова. Більш м'яка була в Криму. І більш пряма, відверта, уже з жертвами людськими, була на Донбасі, планувалася. Хоча, з іншого боку, не треба забувати: якщо Крим мав певну автономію у складі України, то Донбас був пронизаний економічними зв'язками і з Україною, і з заходом, і тому дуже багато людей не погодились би підтримувати агресію – вони просто багато втрачали. Навіть якщо не казати про патріотизм, вони втрачали сенс свого бізнесу, своєї діяльності, відразу було зрозуміло, що вони будуть цьому протистояти. Тому більш жорсткіша політика – і тому ми мали тоді й АТО, і 8 років гібридної війни, і зараз активна повномасштабна фаза.

– Методички, напевно, залишаються ще з того часу, тому що коли в Донецьк вони заходили, вони вимикали українське мовлення – це перше, що вони робили. Вони зайшли в Херсон – так само перше, що зробили, – вимкнули українське мовлення, почали змінювати ці таблички на російськомовні. На що це все впливає?

– Мені здається, що вони чітко вивчили чотири фази будь-якої інформаційної операції, визначені у всіх стандартах НАТО.

– А які це фази?

– Перша: ізолювання противника від інформаційного простору. Це вони і роблять – вимикають наші канали, змінюють таблички, роблять так, щоб люди не могли почути нас, не могли спілкуватися з Україною, заміна операторів мобільного зв'язку сюди ж входить. Тобто вони ізолюють інформаційний простір від будь-якої можливої нашої протидії, я не кажу про вплив нашого інформування.

Друга фаза: завоювання повне і перевага в інформаційному просторі. Тобто можна визначити, наскільки більше джерел їхніх, ніж наших. Так воно і є на Донбасі.

Третя фаза: безпосередній вплив. Суть у чому? Противник ізольований від інформаційного простору, створена інформаційна перевага, і в таких умовах можна в чомусь переконувати людей, формувати певні суспільні настрої, певне загальне сприйняття – і далі внаслідок цього досягати успіхів.

Четверта: від'єднання військової фази – це стабілізація ситуації, перехід до мирного часу, але в нових умовах і з новим сприйняттям населенням реальності. І зараз вони намагаються теж саме зробити.

– На тих територіях, які вони…

– На тих територіях, які вони контролюють: Херсонщина, частина Запоріжжя, частина Харківської області.

– Але нам вдається якось туди пробиватися?

– Перше – це технічні умови, щоб туди пробитися. Якщо ми хочемо пробитись, у нас мають бути можливості донесення нашої інформації. В інтернеті ми все можливе робимо. Що стосується телебачення, радіомовлення – там, де є така змога, відповідно, так.

– Контент?

– Росіяни працюють дуже просто. Якщо вони хочуть когось залучити на свій бік, то спершу намагаються матеріалізувати відносини.

– Тобто платити?

– Платити, звичайно. І політикам європейським, і громадським діячам, лідерам громадської думки, телевізійним каналам. Не виходить у них купити журналістів на центральних ЗМІ – переходять на регіональний рівень і беруть кількістю, намагаються. Ну і не забуваємо, що концерн "россия сегодня" проставлений у дуже багатьох країнах світу. Вони можуть вести мовлення різними мовами.

– На щастя, за цю кампанію багато європейських країн уже повимикали це мовлення нарешті.

– Тільки 2022 року. Не 2014-го.

– Так, тільки вже коли було широкомасштабне вторгнення, і коли вже про це почав говорити весь світ. А за ці 8 років коли росіяни намагалися впливати на нас через свої ІПСО?

– Постійно. Єдине, що в них були декілька фаз різних... От остання: на щастя, про це було в достатньо жартівливій формі (було і в серйозній формі), що вони зробили ставку на наші позиційні політсили, на наші телеканали – і, як кажуть, ті гроші були вкрадені або частково вкрадені, взагалі-то мети не досягли. Тобто якщо це так, то це був дійсно прорахунок, що вже не сама російська федерація, а її сателіти, "п'ята колона", колаборанти на нашій території робили все самі: жваво доповідали, що все добре, населення готове зустрічати, Україна чекає своїх "визволителів".

– Перед 24 лютого чи були якісь активні викиди чи активна робота росіян в інформаційному просторі?

– Чим відрізняється кампанія 2022 р., особливо початку війни? Зараз вона по-іншому ведеться. Не було звернення від імені росії, від імені путіна до нашого населення, не було взагалі. Тобто це була ніби каральна операція для всього світу: "Дивіться, що буде, якщо ви хочете протистояти російській федерації. От те, що зараз відбувається з Україною, буде з кожним із вас".

– Тобто це був меседж на весь світ?

– Так, це меседж був на весь світ, не до нас. До нас звернення не було взагалі. Нам просто сказали: "У вас єсть нацисти, которих надо убрать. Скільки цих нацистів, ми не знаємо. І тогда, возможно, ви будєтє жить, как любой другой чи регіон росії, чи будь-яка інша країна, яка є союзником російської федерації". Тобто на нас не було звернення – а 014 р. воно було.

На внутрішню аудиторію вони стверджують, що вони зроблять Україну безпечною для російської федерації, приберуть звідси те, що вони називають нацизмом або будь-якими іншими несприйнятними для російської системи цінностей речами. І врешті всім стане добре, знову будуть жить "братскіє" народи.

– Так денацифікація і нацизм – це ті наративи, які працюють тільки на їхню аудиторію, тому що всі інші це не сприймають: як українці, так і світ.

– Я думаю, що вони сподівалися, що це все буде працювати й на Польщу, й на інші країни, які також зараз посилили внутрішню боротьбу з радикальними елементами, які, власне, і розкидують. Там і емігрантська тема, і тема деяких політсил, що можуть виводити людей на вулицю. Ну ми ж бачили, що навіть на виборах у Штатах можна захопити певні урядові установи.

– Коли не відбулася оця "за три дня взять Киев", що відбувалося потім?

– Далі було дуже просто – вони були розгублені й у плані військової кампанії, тому що треба було корегувати плани, а путін вимагав від військового керівництва результатів. Тому була корекція планів не відходячи від загального замислу. І теж саме відбулося в інформаційній кампанії. Перше звернення від імені путіна і від імені російського керівництва до кого було? До військових: "Захопите владу – з вами ми готові домовлятись". Потім вже туди, де є у них успіх, вони починають звертатися: "Ми все відновимо", що: "у нас навіть регіони російської федерації закріплені за відновлення тих чи інших регіонів України", що: "все буде нормально: ми вас захистимо". Особливо після Бучі ці пішли меседжі. Тобто вони вже розглядають цільові аудиторії на території України.

– Але ж усе одно це не працює на українців. Чи є ще певна категорія людей, які…?

– Коли це працює? Коли значно ускладнюється ситуація, з'являється небезпека для великої кількості людей, до якої вони просто не готові. Наприклад, посилення активності бойових дій, необстріляні підрозділи беруть участь у цих бойових діях – от на них частково це може працювати. Якщо це підігріто пропагандою, якщо вони дають умови, дають інструкцію: як безпечно для себе із юридичної, із фізичної точки зору можна вийти з цієї ситуації, то тоді це працює.

Тобто на зраду це працювати не буде. На НЕучасть в якихось діях це може працювати.

– Тобто якщо 2014-2015 рр. вони закидували військових повідомленнями типу "Сдавайся, тебя все предали!", то зараз це вже методички іншого характеру?

– Ні, це теж використовується, але вони самі бачать, що "Сдавайся, тебя все предали" не працює

– Воно вже не працює.

– А от "Відмовся від бойових дій", "їдь додому, збережи своє життя", – на жаль, це працює.

– Коли вони заходять, окуповують тимчасово наші українські міста, вони тут же видають сюжети, репортажі на своїх телеканалах про те, як їх "радісно" начебто зустрічають місцеві жителі, "как воссоединяются семьи", які були розірвані, всі ці "соплі, сльози"… І дуже часто в соцмережах бачиш: люди, які в темі, які жили війною ці роки, на це не реагують, тому що вони знають, що це можуть бути завезені люди, підставні і т. д. Ті люди, які "неокрепшие умы", скажімо так, які зрозуміли, що війна в нас тільки зараз, вони дивуються, їх це обурює.

Що робити в такій ситуації? Як не втрапити на гачок таких пропагандистських сюжетів, які активно в нас тягають по соцмережах?

– Був колись гарний мем. Жіночка з повними довіри очима і підпис: "Неужели в интернете могут врать?". Ну от, напевно, з критичним мисленням повинні підходити до сприйняття тих чи інших новин. Тобто у кожної людини є свій життєвий досвід, не треба його відкидати. Якщо ви раніше не вірили в ці картинки, чому ж повірили зараз? Тільки тому, що їх показали по телебаченню? Якщо ви дійсно мали якісь стосунки з цими регіонами, ви знаєте, як живуть там люди. От нічого не може відбутися такого, щоб за один день або після певних подій докорінно змінити їхню систему цінностей і погляди на життя.

Я думаю, що люди мають використовувати свій особистий досвід і критичне мислення для сприйняття будь-якої інформації. Всі ті сюжети – це, перш за все, для їхнього населення, для того, щоб виправдати, що "Ми правильно все робимо!", що: "Ми визволяємо. Бачите, як нас люди зустрічають?". Щоб більше добровольців було.

– На ваш погляд, соціальні мережі – це зло? Чи не зло?

– Я вважаю, що соціальні мережі – це інструмент. Якщо взяти комп'ютер – на ньому треба працювати, виконувати якісь речі. Якщо взяти молоток – ним можна зробити щось, щось побудувати або комусь пробити голову.

Те ж саме стосується соціальних мереж. З одного боку, можна казати про певні загрози, але вони властиві не тільки нам. Будь-яка країна, яка не створює авторитарний режим правління, стикається з тим, що люди мають виробити якісь правила: інформаційна гігієна, базова безпека, щоб не поширювати фейки, не поширювати суспільно значущу інформацію, яка може завдати шкоди комусь, наприклад, результати обстрілів, куди влучила ворожа ракета. До цього людей треба привчити.

Коли з'являються відповідні базові навички, базові цінності, розуміння правильного використання інформаційного простору – тоді далі нікому не треба нічого пояснювати. На жаль, це тривалий процес.

– Три штуки, що сьогодні в тренді у росіян, що вони нам сьогодні намагаються продати в нашому інформаційному просторі?

– Сьогодні в тренді у росіян, після того, як ми попросили наших захисників Маріуполя для збереження їхнього життя здатися в полон, – зараз буде протистояння "Азову" з іншими військовополоненими. Вони вже почали цю кампанію. Тобто "Чому у всіх тільки "Азов"?". "Почему ви не говорите про других военнопленных?". Усе російською мовою, все на картинку, дуже красиво, дуже цікаво.

Далі в тренді буде звільнення обов'язково і безумовно території Донецької та Луганської областей від нас – про тренди російської пропаганди кажемо. Тому щодня ми бачимо, що 30-й раз Рубіжне наше, тиждень вже Сєверодонецьк наш, хоча бої ще йдуть і так далі. Тобто це, безумовно, буде, тому до перемоги у них навіть дати визначені: червень, липень – завершення цієї фази операції. І буде далі вплив на наші війська з метою, щоб хтось відмовився від участі в бойових діях, зберіг своє життя, тому що не такі командири, не такі рішення, не таке забезпечення...

– В інформаційній війні можна перемогти?

– Ні! Вона не закінчується. Що значить перемога в інформаційній війні? Тобто повністю перепрограмувати або зомбувати все населення, створити аналог "Матриці", коли якась одна сила керує свідомістю всіх інших? Уже буде перемога в інформаційній війні, як її бачать.

Можна сказати, що якщо ми основні наративи противника розбили повністю, його меседжі не впливають на нашу аудиторію – це достатньо умовно можна вважати перемогою в інформаційній війні. Або якщо вони, наприклад, зрозуміли нас, російське суспільство "розкаялось", вибачилось, стало на коліна перед українцями, вибачилось за Бучу – це також буде певна перемога в інформаційній війні.

– Треба запасатися терпінням, вчитися критично мислити і правильно сприймати інформацію.

Читайте також: "Найближчим часом це почнеться" – генерал Марченко оцінив, чи можна визволити Донецьк і Луганськ військовим шляхом

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.

Попередній матеріал
"Електрокар – це насправді, як IPhone": чи спричинить паливна криза в Україні бум екотранспорту – Омелян
Наступний матеріал
Прокляття полковника: за що козаки покарали засновника славетного роду Галаганів
Loading...