Річниця визволення
Річниця визволення 5 канал

"Повернути своє": 7 років тому ЗСУ звільнили від окупантів Слов'янськ, Бахмут і Краматорськ – як це було

Читайте по-русски
Слов'янськ став першим окупованим містом у російсько-українській війні

Сьома річниця історичних боїв. У ці дні 2014 року українські військові витіснили терористів зі Слов'янська та Краматорська, а потім і з Бахмута. Над донецькими містами знову замайоріли синьо-жовті прапори. Й українська влада повернулася до населених пунктів. Нині тут майже нічого не нагадує про події семирічної давнини. Проте люди добре пам'ятають і окупацію, і кому завдячувати звільненням. Із місцевими спілкувалася журналістка "5-го" Євгенія Китаїва. 

Центр Слов'янська. Тут у фонтанах граються діти, а площі заквітчані трояндами. Ні вулиці, ні будівлі більше не нагадають про війну. Слов'янськ став першим окупованим містом у російсько-українській війні. Сім років тому у ніч на 12 квітня сюди зайшла диверсійна група з росіянином Гіркіним на чолі. Спочатку захопили райвідділок міліції. Звідти забрали усю наявну зброю. Далі розмістили блокпости і перекрили всі в'їзди-виїзди. Барикади із покришок та мішків із піском виросли на очах. На українських держустановах почепили російські триколори.

Це були не просто бандити, яким дали в руки зброю. Вони чітко виконували вказівки людей у військовій формі без розпізнавальних знаків. Група Гіркіна, після Криму, мала нове завдання – захопити стотисячне місто і розпалити на сході України війну.

Одним з осередків бойовиків-окупантів стала 16-та школа Слов'янська.

"Школу зайняли сепаратисти і почали розбудовувати тут свою фортецю. Вони тут жили, вони писали на наших дошках свої позивні. Вони складали свої гранати у наші класні столи", – пригадує заступник директора ЗОШ № 16 Сергій Уваров.

Територію школи загарбники перекопали, а по периметру встановили бетонні блоки. Того року випускники так і не дочекалися свого випускного вечора. Атестати роздавали дітям у максимально безпечній обстановці.

"Кожного дня могло трапитись що завгодно", – каже Сергій Уваров.

12 квітня 2014 року окупаційні сили захопили і сусідній Краматорськ. Схема аналогічна – спершу зайняли будівлю відділку міліції.

"Спочатку страшно, спочатку якось безнадійно. Коли зайшли, ніхто не розумів, що відбувається. Ходили по цих вулицях, які раптово стали не нашими", – розповідає мешканка Краматорська Анастасія Савельєва.

За українську символіку місцевих мешканців бойовики забирали на підвал та в катівні. Ба більше, навіть без цього, якщо ти не виконував їхньої вказівки, тебе могли просто вбити.

"На СТО приїхав хлопець на автомобілі, вони його побачили і сказали: "Віддавай автомобіль". Він сказав: "Ні". І його застрелили на місці", – зауважила місцева жителька.

Анастасія під час окупації з Краматорська не виїжджала. Так вирішила. Спочатку працювала продавчинею в магазині, та, коли почалися мародерства і грабежі, крамницю довелося закрити. Дівчина зняла з куртки жовто-блакитну стрічку, бо в окупації патріотизм дорівнює смерті – і почала звикати до бомбосховищ.

"Вирішила залишитися. А може, щось побачу чи почую, щоб бути корисною. Заради волі. Я усвідомила, що не просто хочу бути українкою, а дуже сильно хочу бути українкою. Я була корисною і це давало мені надію, що я не просто чекаю визволення, а маленьку часточку теж у це вношу. Це давало сили", – пояснює жінка.

Під окупацією тоді опинився і сусідній Бахмут. У місті заправляв інший ватажок бойовиків і тут ситуація була не такою напруженою. Родина місцевих волонтерів пригадує, як в кінці березня їхню автівку з українською символікою побили в центрі Донецька.

"Із нашої автівки стирчали два прапорці – Євросоюзу і України, звичайно", – каже Андрій Шостак.

"Розбили скло, побили автівку з усіх боків. Нас заплювали, закидали яйцями, сльозогінним газом у салон", – розповіла волонтерка.

Після цього родина ще активніше зайнялася волонтерством. А Ангеліна після зірваного прапорця зі своєї машини вирішила шити українські стяги і дарувати українським військовим.

"Під час визволення саме прапорів і ось такої символіки найбільше не вистачало нашим військовим, які заходили сюди", – зазначає волонтер.

"700 з чимось є і півтори тисячі квадратних метрів точно є", – каже Ангеліна Шостак.

У ніч проти 5 липня Слов'янськ, Краматорськ і Бахмут були звільнені від окупації Збройними силами України.

"Сама ніч була дуже страшна. Ми вже декілька ночей безпосередньо перед визволенням ночували у бомбосховищі", – згадує Анастасія Савельєва.

Бойовики відступали разом із технікою та полоненими з боями. За весь період протистоянь за Слов'янськ українські військові офіційно втратили 70 бійців. Слов'янськ, Краматорськ і Бахмут – в окупації перебували майже три місяці. Нині у звільнених містах вже нічого не нагадує про ті страшні події – весни 2014 року.

Євгенія Китаїва, "5 канал"

Читайте також: Порошенко про звільнення Слов'янська: "Це були перші перемоги українського контрнаступу" 

Попередній матеріал
Нацистський марш ОПЗЖ у Києві, Ідрак і російський матрац, нові відеокасети з Ляшко –"Вечір з Яніною Соколовою"
Наступний матеріал
Всеукраїнський форум "Україна 30. Міжнародна політика" – відео
Loading...

"Браття, ви не самі": Україна, Литва і Польща у спільній заяві засудили агресію РФ на Донбасі

Шахтарські легенди Донбасу, вимушені колаборанти, хто має побачити жахи – Ігор Козловський у "Є СЕНС"

Новий мирний план: коли ми повернемо Донбас та Крим – "ПОЛІТКЛУБ" Віталія Портникова

Генерал Забродський назвав чотири складові, необхідні для деокупації Донбасу

Із відбитками пальців і перепустками: окупанти хочуть запровадити нові правила перетину КПВВ в ОРДО

Діалог з Росією дає тільки втрати на фронті, треба шукати інші формати – Осадчук