Кремлівські "миротворці": як росіяни використовують військових для силового впливу на політику

"Час за Гринвічем" 5 канал
Вони можуть загрожувати незалежності і територіальній цілісності будь-якої країни пострадянського простору

Так звані "кремлівські миротворці" з'явилися ще в одній країні. Російські чоботи стали на землю Казахстану. Цього разу під приводом "допомоги" в межах ОДКБ. І росіян, до слова, було 3 тисячі. Тепер у Москві кажуть, що вже відкликають своїх "солдатів", адже в них уже "немає потреби". От лише виникає питання "потреби для кого"? 

Цього разу нібито їх присутність була недовгою, але вони встигли продемонструвати, як за лічені години можуть взяти під контроль найважливіші об'єкти. Зазвичай вигнати з країни таких "миротворців" зовсім нелегко. Нині російські військові у Молдові, Грузії, Азербайджані. І щоразу війська заходили ніби то з "миротворчою метою". Красномовний факт, оперативна група російських військ прибула до Придністров'я ще 1995 року, щоб "не допустити нового кровопролиття" між ворогуючими сторонам по різні боки Дністра. Про гарячий конфлікт усі вже давно забули, але російські війська – і досі там. Заклики офіційного Кишинева до Москви вивести свій контингент – як об стіну горохом. РФ свідомо створює бази в різних країнах, щоб дестабілізувати або тримати під власним контролем ситуацію. Які загрози можуть нести такі російські війська на території суверенних держав, розповість журналістка "5 каналу" Мирослава Танська для програми "Час за Гринвічем".

Це – так звана "допомога". Її попросив казахський президент через масові протести у країні. Організацію договору з колективної безпеки, більш відому як ОДКБ – створили 1992-го, після розвалу Радянського Союзу. В спільній угоді передбачена військова допомога. Але тільки в разі зовнішньої агресії. Крім Росії та Казахстану до ОДКБ нині входять Киргизстан, Таджикистан, Вірменія та Білорусь. Упродовж майже 30 років "колективна безпека" ОДКБ існувала лише на папері. Адже формально всі держави – рівноправні, а фактично провідна роль у вирішенні будь-яких питань належить саме Кремлю.

"Основними завданнями сил ОДКБ стане "охорона важливих державних та військових об'єктів, сприяння силам правопорядку республіки Казахстан у стабілізації обстановки та повернення її у правове поле", – сказав прессекретар ОДКБ Володимир Зайнетдінов.

Чия скрипка в ОДКБ провідна, видно одразу. За кількістю військових, які поїхали до Казахстану. Три тисячі армійців від Росії, 500 від Білорусі, дві сотні від Таджикистану. Вірменія доправила найменший контингент. Її лідер Нікол Пашинян одним із перших заявив про готовність допомагати Казахстану придушувати масові протести – хоча й сам прийшов до влади після масштабних акцій громадянської непокори.

Кількість військових
Кількість військових5 канал

Основне завдання сил ОДКБ – охорона урядових будівель. Адже частину установ захопили, розграбували чи навіть підпалили. Ще армійці мали охороняти аеропорти, заводи і військові об'єкти. Однак, коли російський контингент уже висадився в Казахстані, позиція Кремля змінилася. Путін переконував: так звані "миротворці" перебуватимуть у Казахстані доти, доки це буде необхідно. Щоправда, необхідно кому – Путіну чи Токаєву?

"Ситуація в Казахстані – не перша і далеко не остання спроба втручання ззовні у внутрішні справи наших держав. Вжиті лінією ОДКБ заходи ясно показали, що ми не дозволимо розгойдувати ситуацію в себе вдома і не дамо реалізувати сценарій так званих кольорових революцій", – сказав президент Росії Володимир Путін. 

Нині ж місія ОДКБ вже нібито "успішно виконала завдання". І впродовж десяти днів військових мають вивести з країни. Щоправда, експерти-конфліктологи переконані: усі заяви щодо дат і термінів перебування – відверта маніпуляція з боку казахської влади.

"Говорити, що "миротворців" будуть виводити за два дні чи якийсь термін – це політика Токаєва, яку він, будемо говорити відверто, вішає на вуха казахам", – сказав конфліктолог-політолог Богдан Петренко.

Москва надсилає так званих "миротворців" до інших держав далеко не вперше. Але з російською присутністю конфлікти не згасають, а лише постійно жевріють. Уперше це сталося у 1995 році. Тоді російські військові зайшли в самопроголошену Придністровську Молдавську Республіку. І нині вже майже три десятиліття не дають можливості відновити територіальну цілісність Молдови. Спочатку російських "миротворців" у Придністров'ї було 5 тисяч, зараз зменшилася до тисячі. Вони символічно присутні на всіх переходах через лінію розмежування. А ще охороняють військові склади в невеликому містечку Колбасна, де 20 тисяч тонн боєприпасів залишилися як спадок від СРСР. Попри вимоги нової влади Молдови Кремль так і не забирає своїх армійців.

"У нашій конституції сказано, що ми нейтральна країна. І тому хоч як прикро це звучало, не маємо турбуватися про Росію чи інші країни. Але, на жаль, російські війська досі на нашій території. І зараз для нас це одне з найважливіших питань: виведення військ і роззброєння територій у Придністров'ї", – наголосила президентка Молдови Мая Санду.

Так звані "російські миротворці" є і у Грузії. На невизнаних територіях Абхазії та Південної Осетії саме вони протистояли офіційному Тбілісі буцімто "для захисту мирних мешканців". А після серпневої війни 2008 року Кремль уже на державному рівні визнав так звану "незалежність" самопроголошених республік.

"Російські військові перебувають у Грузії, Україні, Криму і Молдові. І вони там без згоди на те їхніх чинних урядів. Їх не запрошували і не чекали. Тому члени НАТО закликають Росію вивести своїх військових із цих країн. А також поважати їхню територіальну цілісність і суверенітет", – зазначив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. 

Єнс Столтенберг
Єнс Столтенберг5 канал

Після завершення війни за Нагірний Карабах у 2020 році – Москва розмістила дві тисячі своїх армійців на території, більшість якої відвоював Азербайджан. Так звані "миротворці" перебуватимуть там 5 років. Але можуть затриматися і на довше. Якщо Москва, Єреван та Баку не вирішать інакше. Але справжні причини присутності російських солдатів – далекі від пошуків миру.

"Росія буде орієнтуватися на внутрішній проросійський потенціал для використання своїх окупаційних завдань. Вони спрямовані на те, що всередині країни будуть створені якісь підрозділи, які будуть підтримувати Російську Федерацію і будуть її підтримувати в разі будь-якої нібито загрози. Те, що ми, наприклад, бачили на Донбасі", – розповів конфліктолог-політолог Богдан Петренко.

Як же цьому протистояти? Найдієвішим способом називають контрпропаганду. Поширення не проросійської політики, а національної. Так, аби люди були готові відстоювати інтереси власної держави і не дозволяли насаджувати кремлівські ідеї.

"Відіграє важливий момент не стільки військова складова, а скільки інформаційна складова. Вони дають згоду, коли в цих урядів є підтримка громадян. В усі країни, куди входили російські війська, їхній національний уряд давав згоду на це, окрім України", – сказав конфліктолог-політолог Богдан Петренко.

Так звані "російські миротворці" можуть загрожувати незалежності й територіальній цілісності будь-якої країни пострадянського простору. Адже присутність російських солдатів – це можливість у будь-який зручний момент розвернути їх проти держави, де вони перебувають. І повторити сценарій Криму, де армійці з триколорами перебували цілком офіційно і тривалий час – в очікуванні наказу з Кремля.

Читайте також: Назарбаєв уперше перервав мовчання після протестів у Казахстані.

Мирослава Танська, "Час за Гринвічем"

 

Попередній матеріал
Безсонні ночі та місяці без зарплати: як українські медики пережили 2021 рік у боротьбі з пандемією – сюжет
Наступний матеріал
Не лише "глибоке занепокоєння": як Європа може допомогти Україні у протистоянні новій російській агресії
Loading...