У Бучі попрощалися з військовослужбовцем 10-ї гірсько-штурмової бригади Анатолієм Стефутіним. Уродженець Донецька, у 2014 році, після початку російсько-української війни, він залишив усе майно та бізнес і переїхав із сім'єю на Київщину. Заново відбудував підприємство, яке вийшло на міжнародний ринок. Однак повномасштабне російське вторгнення 24 лютого змушує спершу рятувати сім'ю, по тому – стати на захист країни. У липні Анатолій Стефутін устиг на кілька днів навідатися до рідних, а вже 21-го числа його не стало. Журналісти "5 каналу" знають більше.
росія відібрала рідний дім у Анатолія Стефутіна у 2014-му. Тоді в Донецьк зайшли окупанти і рішення було єдине – полишити майно й частину робочого обладнання та їхати з сім'єю до безпечних місць. Родина переїздить до Бучі.
"У нього був величезний бізнес. По багетах майстерня була, а тут він приїхав в одних штанях і сорочках, і за 7 років знову зробив бізнес. Приклад, як треба любити життя і свою професію", – розповів товариш Анатолія Андрій Білявський.
Анатолій Стефутін заново розвивав свій бізнес – торговельну марку "Арабеска", що спеціалізується на виробництві мольбертів та станків для вишивання. 90% від обсягу експортував за кордон. Друзі розповідають, Анатолій був прикладом для наслідування, як варто любити і професію і своє життя.
"За що він не брався, все було на вищому рівні і високої якості. Великий трудоголік, дуже любив свою справу, вдалося все з нового місця, з нового листа. Любив людей, любив працю, родину", – каже товариш Анатолія Денис Яковенко.
"Настільки нас штовхають в цю архаїку, морок, щоби ми намагалися вижити, не вмерти, врятувати дітей, їсти – то він протилежне, промінь світла, виробництво – то це масштаб, постійно створювати виставки їздити. Казав, якщо робити – то масштаб!" – згадує Андрій Білявський.
Та 24 лютого московити наздогнали Анатолія з сім'єю і на Київщині. Разом із товаришем евакуювали своїх рідних на захід країни, самі ж пішли до війська.
"Сумно, коли держава розбудовується, квітне, прагне чогось кращого і якийсь непотріб у військовій форм російської федерації приходить і нищить усе, що вибудовувалося роками", – розповідає друг Анатолія Сергій Жигалін.
Побратими Анатолія розповідають, що навіть на фронті, у час, коли можна було перепочити, він не міг сидіти без діла.
"Він завжди хотів щось робити, не міг сидіти день відпочивати. Важко на позиціях, треба деякий час перепочити, він приїжджав і мився, прався і назад на позиції хотів. Захоплююся цим військовослужбовцем", – розповідає заступник командира батареї 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ Олександр Кім.
Цього місяця військовослужбовець устиг навідатися до Бучі, аби побути з рідними бодай кілька днів. І за тиждень, під час бою на Донеччині, його життя обірвав уламок російського боєприпасу. У 41-річного сержанта Анатолія Стефуніна лишилися мама, дружина і семирічна донька.
Олена Рибінська, Сергій Клименко, "5 канал"
Читайте також: "Ми мститимемося ще з більшою люттю": як у Києві попрощалися з командиром "Карпатської Січі".
