Сім років без окупантів. Торецьк відзначає сьому річницю визволення від проросійських бойовиків. 34-тисячне місто, найближче до Горлівки, окупанти тримали аж три місяці. Сепаратисти сіяли страх і хаос серед місцевого населення. А будівлі міськвиконкому перетворили на камери для утримання заручників. Але вранці 21 липня 2014 року до міста увійшли спецпризначенці. Згадаємо, як визволяли місто. Нова серія проєкту "5 каналу" "Повернути своє".

"Торецька операція вона вкрай унікальна. Ніколи так не робили. Завжди оточували місто зовні, проводили артпідготовку, були великі втрати з обох боків, а тут саме 33 фахівці своєї справи зробили так, як треба", – зазначив продюсер кінофільму "Їх було 33" Олександр Дріз.

Ця операція зі звільнення 33-тисячного міста в околицях Горлівки вже лягла в основу документального фільму, який нині знімають у Торецьку. А колись, певне, увійде і в підручники військового мистецтва. 21 липня 2014 року 33 спецпризначенці і 8 воїнів 73-го морського центру тихо зайняли будівлю міської ради в центрі та "зеленку" довкола. Окупантів було вп'ятеро більше – понад 2 сотні. "Прокинувшись" та з'ясувавши, що армійці вже в серці міста, терористи залучити все, що могли, щоб викурити спецпризначенців із міськради, понад 6 годин обстрілюючи будівлю з танків, БМП та ПТУРів. Вона і досі лякає своїм виглядом, нагадуючи містянам про той важкий бій.

"Завдання було таке, щоб не випустити, не допустити організованого відходу незаконних збройних формувань у напрямку Горлівки і Ясинуватої, а також не допустити підходу резервів з боку Горлівки та Ясинуватої", – пригадує командир 34-го окремого мотопіхотного батальйону (2014-2015) Дмитро Красильников.

Доки спецпризначенці відбивали атаки ворога, 34-й батальйон тероборони підтягнувся до міста, щоб вибити окупантів із блокпостів довкола та взяти Торецьк у кільце і обрізати спроби горлівської групи прийти найманцям на допомогу. Інформація про те, що місто звільнили без втрат, дійсності не відповідає. У боях на підступах до Торецька загинуло троє бійців 34-го батальйону.

"Ми вийшли на пряму, вже заходили в Дзержинськ, на дорогу, перед нами виявився блокпост їхній. Значить, з блокпоста вівся вогонь, і вівся вогонь праворуч, і ліворуч", – повідомив боєць 34-го батальйону тероборони Микола.

Боєць 34-го батальйону тероборони Олег додає: "Все працювало – і міномети працювали, і піхота працювала, гранатомети працювали".

До вечора 21 липня Торецьк – тоді Дзержинськ – перейшов під український контроль. І цього дня святкує вже сьому річницю визволення. Для колишньої вчительки математики Галини Студеникової деокупація рідного міста стала початком нового життя. Життя, присвяченого армії. Вона стала волонтеркою і всі роки допомагала фронту. Сьогодні вона радіє нагородам бійців і хвилюється, згадуючи часи, прожиті в окупації.

"Брак повітря, свободи, розумієте, коли цінується свобода? Коли вдруге її здобуваєш. Ми її втратили і незрозуміло, як це вийшло. Ми не вникали в це. А коли вже розумієш, що ми придбали справжню свободу, від російської окупації, від російських найманців, коли бачиш прапори своєї країни, ти розумієш, що ти в себе вдома", – акцентувала увагу мешканка Торецька Галина Студеникова.

На околицях звільненого сім років тому міста неозброєним оком видно окуповану Горлівку. Коли туди прийде свобода – не може сказати ніхто. 

Нагадаємо, сім років тому Рубіжне визволили від окупантів. 21 липня 2014 року добровольці разом із правоохоронцями повернули в місто синьо-жовтий стяг. Під окупацією Рубіжне було аж три місяці.