Євро, Революція Гідності та окупація Криму й Донбасу: що відбувалося в Україні у 2012-2014 роках

Євромайдан Depositphotos
Гібридні війни Росії проти України переросли у справжню війну та окупацію територій

Вважається, що свою гібридну війну проти України Путін почав у 2014-му. Але це не так – вона тривала завжди, просто до певного часу без танків і "Градів", і у химерних форматах – газового, експортного чи дипломатичного протистояння. А у 2012-му між Росією та Україною спалахнула так звана "сирна війна".

Економічний тиск – один зі стандартних засобів тиску Кремля на країни ближнього зарубіжжя. У різні часи Росія не пропускала продукцію країн, з якими мала розбіжності в політичних поглядах: у 2005-му – польське м'ясо, у 2006-му – грузинське вино та боржомі, шпроти з Латвії – теж у 2006-му, а молоко з Білорусі – у 2009-му, коньяк із Придністров'я – у 2011-му. Але найчастіше заборони стосуються саме українських продуктів. Коли Кремль мстив Україні Ющенка за Помаранчеву революцію, це було зрозуміло. Зараз же він брутально бив по проросійському Януковичу – ринковими обмеженнями й цінами на газ.

Український Кабмін демонстрував розгубленість і бажання всидіти на двох стільцях. Тим часом Рада з купою порушень ухвалила так званий закон Ківалова-Колесніченка, який давав російській мові офіційний статус під виглядом регіональної. А міністр освіти був ідейним прихильником російського рабства. Янукович зачастив до Москви. Дедалі більше демонстрував лояльність Кремлю і все прозоріше натякав на хабар.

Українські можновладці все більше копіювали російських. У Києві, достоту як у Москві, почали перекривати вулиці для проїзду велетенських кортежів. Роздратовані водії протестували сигналами клаксонів. Озлоблення й радикалізація ширилися суспільством зі швидкістю полум'я. Новини ставали усе більш шокуючими. У грудні в Харкові вбили та обезголовили суддю разом з усією родиною. Винних не знайшли. У березні в Миколаєві місцеві мажори зґвалтували, душили й намагалися спалити місцеву дівчину Оксану Макар. За судом над її убивцями слідкувала вся країна.

Віктор Янукович і Володимир Путін
Віктор Янукович і Володимир Путін5 канал / Машина часу

А в квітні в Дніпропетровську відбувся справжній теракт – вибухівку заклали на трамвайній зупинці. Імовірних винуватців затримали, але їхню вину довести так і не змогли. У вересні невідомий чоловік розстріляв чотирьох охоронців супермаркету. Міліція заявила, що стрілець встановлений і він застрелився. Але в офіційну версію не повірив ніхто, навіть єдиний охоронець, який вижив.

Восени в Києві почали судити батька й сина Павліченків, обвинувачених у вбивстві ще одного судді. Мітингувати на їх підтримку вийшли тисячі людей, переважно молоді. Янукович цього наче не бачив і не розумів, а спокійно їздив регіонами, готуючись до парламентських виборів. Там щось плутано пояснював. От і вибори принесли зовсім інше. До Ради пройшли нові опозиційні партії – "Фронт змін" Арсенія Яценюка та УДАР Віталія Кличка, а також уперше пробились радикальні націоналісти – ВО "Свобода". Але завдяки підкупу та фальсифікаціям більшість отримала Партія регіонів разом із сателітами.

У 2012 році таки була велика світла пляма – футбольне Євро-2012. Країна на ньому більше витратила, ніж заробила, але свято таки вдалося. На НСК "Олімпійський" першого липня пройшов фінальний матч – іспанці перемогли італійців із дивовижним рахунком 4:0. Зараз цей час сприймається як затишшя перед бурею.

У 2013 році світ почало лихоманити від самого початку. У лютому над російським Челябінськом вибухнув метеорит. Це перше в історії падіння небесного тіла на густонаселене місто. Півтори тисячі постраждалих, сім тисяч пошкоджених будівель і 400 камер, які це все зняли.

Терористичне угрупування "Ісламська держава" вторглось з Іраку до Сирії та проголосило халіфат. А на Бостонському марафоні у США стався масштабний теракт. Терористами виявились чеченці, але про російський слід тоді ще ніхто не говорив. Кремль тим часом посилював тиск на Україну і почав вбивати. 17 липня прикордонний катер ФСБ РФ обстріляв, а потім протаранив український баркас. Четверо рибалок загинуло, п'ятого змусили підписати всі звинувачення, що українці – браконьєри, й самі пішли на таран. Хоча ефесбешне відео свідчить про інше.

Економічний тиск дійшов до максимуму. У липні Кремль ініціював так звану "шоколадну війну" – проти концерну Roshen, а потім  перейшов до повного ембарго на українські товари. Атака на українські солодощі була одним із перших залпів у тому, що вже назвали українсько-російською торгівельною війною. Щоправда, росіяни кажуть, що ніякої війни немає. Тим не менше в Москві сторони намагались домовитися про перемир'я. Українська влада в особі Миколи Азарова у відповідь звинуватила в всьому самих українців. Протягом 1,5 місяця російська митниця видавала профілі ризику, але частина експортерів не звернула уваги на вимоги російських митників.

Вадим Тітушко
Вадим Тітушко5 канал / Машина часу

Зсередини Україну лихоманило іще дужче. Навесні в більшості обласних центрів опозиція почала акцію протесту "Вставай, Україно!" Влада відповіла провокаціями й нападами агресивних молодиків. За прізвищем найпомітнішого з провокаторів їх назвали "тітушками". У регіонах тривали гучні й наскрізь фальшиві політичні процеси над неугодними – так званими харківськими націоналістами, васильківськими терористами чи ніжинськими робінгудами. Останні виступали не проти влади, а проти корумпованої міліції, а та давала все нові приводи.

У липні на всю країну прогриміло село Врадіївка на Миколаївщині. Тамтешні стражі порядку зґвалтували і спробували вбити місцеву дівчину. У відповідь селяни пішли на штурм відділку міліції. Активісти влаштували марш на Київ, так звану Врадіївську ходу, і дійшли до Майдану. Там закликали до нових протестів. Янукович на словах узяв справу на особистий контроль, а от протестувальників пізно увечері 18 липня розігнав "Беркут", начебто заради благоустрою.

Нових протестів на Майдані влада намагалась не допускати, але було очевидно, що вони знову спалахнуть за першого приводу. І ним стала відмова від євроінтеграції. Уже увечері того дня зібрався Євромайдан, країною прокотилася ціла хвиля мітингів. Залишалась надія на Вільнюський саміт східного партнерства, де Янукович ще міг все виправити й підписати Угоду про асоціацію. Але не підписав. А 30 листопада вночі "Беркут" із показовою жорстокістю розігнав студентський мітинг на Майдані.

Євромайдан
Євромайдан5 канал / Машина часу

Уже наступного дня протести відновилися. 1 грудня Києвом пройшов велелюдний марш протесту. На вулиці вийшло до півтора мільйона людей. На Майдані відбулося віче. З'явилися групи активістів на авто – зародок майбутнього Автомайдану. Радикально налаштовані протестувальники пішли на штурм Адміністрації президента, там почалися перші сутички. Пізно ввечері "Беркут" брутально побив усіх, хто залишався на Банковій. 11 грудня силовики спробували ще раз зачистити Майдан, але безуспішно.

Початок 2014-го – це така ідеальна ілюстрація ролі особистості в історії. Євромайдан тоді остаточно перетворився на Революцію Гідності. І те, як саме вона пройде– як мирна ротація еліт чи криваве братовбивче протистояння – визначала одна людина – Віктор Янукович.

Свій вибір Янукович насправді зробив наприкінці 2013-го. 17 грудня, ще до зриву Угоди про євроасоціацію, він отримав від Путіна хабар – 15 млрд доларів. Перші 3 млрд начебто отримав, але так і не побачив. Їх відразу забрав "Газпром" за борги. Ще на 2 млрд чекав уже в січні 2014-го, але Путін більше нічого не дав. 16 січня регіонали та комуністи в Раді ручним голосуванням запровадили так звані "драконівські закони", які перетворювали країну на тотальну диктатуру із забороною протестів. Уряд збільшив кількість "Беркуту" вшестеро, посилив їхні повноваження і озброїв більш потужними й небезпечними засобами, які прибули з Росії. І одразу почали гинути протестувальники.

Янукович не збирався здаватися. Він кинув проти Майдану спочатку озброєних "тітушок", а потім і спецпризначенців із бойовою зброєю, але це не допомогло. Уже 19 лютого, ведучи переговори з опозицією за участю європейських посередників, він почав вивозити скарби з Межигір'я і готуватися до втечі. Наступного дня спецпідрозділи міліції на вулиці Інститутській почали масово розстрілювати беззбройних протестувальників. Того ж дня, 20 лютого, почалося російське гібридне вторгнення.

"Така агресія не робиться за місяць. Вона готувалася і ще навіть Майдан стояв, ще Януковичі були в країні, були видані медалі за звільнення Криму 20 лютого, коли стільки загиблих було на Майдані, коли в Україні не було ніякої влади, коли Януковичі панічно тікали з країни, майданівські політики стояли на Майдані й думали, що доживають останні дні, що зараз буде удар, і вони всі будуть трупами", – зазначила Тетяна Чорновол.

У Криму з'явилися так звані "зелені чоловічки" – російські війська без знаків розрізнення. Вони блокували українські військові частини та органи влади. Януковича вивезли до Росії. Там він запросив Путіна вторгнутися до України, а російська Держдума тому це офіційно дозволила. Спроби нової української влади порозумітися з кримською нічого не дали, бо в парламенті АРК вже хазяйнували окупанти. Під їхніми дулами депутати оголосили незалежність і референдум для легалізації загарбання. Путін тоді навсібіч брехав про свою непричетність і валив усе на США. Згодом сам зізнався у своїй брехні. Мало того, похизувався, що на випадок невдачі був готовий спалити Україну ядерною зброєю, разом із такими любими йому "русскоязичними".

Наступ Росії на Донбасі
Наступ Росії на Донбасі5 канал / Машина часу

Уже у квітні Путін розширив театр бойових дій і вторгся на Донбас. Диверсанти – усілякі Стрєлкови та Безлери, які брали участь у загарбанні Криму, під виглядом ополчення "Новоросії" захоплювали міста Донбасу. Разом із "ДНР" та "ЛНР" путінські "народні республіки" спробували проголосити в інших містах – силами нечисленних спочатку диверсантів і збаламучених місцевих мешканців. Проте все пішло не за путінським планом. "Новоросію" як сухопутний коридор від Росії до Криму створити не вдалося.

"Чи могли ми цьому протистояти? Я багато разів аналізувала: як іще? Насправді сили були маленькі, а окупація Путіним готувалася задовго. Це добре, що ми встигли підняти Майдан і встигли наступний удар – похід по сходу і півдню зустріти як держава Україна, а не як окремі партизанські загони", – наголосила Чорновол.

У Запоріжжі російських маріонеток було достатньо оточити й закидати яйцями. У Харкові спецпризначенцям довелося штурмувати обладміністрацію, зайняту сепаратистами. Серед них уперше помітили сумновідомого ватажка окупаційного батальйону "Спарта" на прізвисько "Моторола". А в Одесі дійшло до трагедії. Спочатку путіністи під прикриттям міліції обстріляли українську ходу. Після цього їх загнали в Будинок профспілок, де багато з них згоріли. Хто стоїть за цими виступами, було очевидно всім.

Зазнавши стратегічної невдачі, Кремль вирішив втримати бодай те, що захопив. Коли українські війська та добровольці розпочали успішний наступ і майже звільнили територію "Л/ДНР", їх почали розстрілювати важкою артилерією з території РФ. Потім почалося пряме вторгнення та оточення українських бійців у Іловайську.

"У тому ж 2014 році ми звільнили окупованих 70% території Донбасу. Ми зібрали всі сили, щоб звільняти і Донецьк, але ми мусимо пам'ятати, що російська регулярна армія десятикілометровою броньованою колоною прорвала наш кордон і просто пішла. Як у себе вдома", – нагадала Чорновол.

Агресори спіткнулися лише об Донецький аеропорт, зайнятий спецпризначенцями ЗСУ у травні. За незламність оборонців летовища вороги назвуть кіборгами, а сам ДАП стане справжньою легендою. Під час вторгнення російські солдати потрапляли в полон, але навіть їхні зізнання не спонукали Путіна визнати свою роль у вторгненні. Згодом він, як і кожен брехун, заплутається у своєму обмані й не раз сам себе спростує. Але він продовжуватиме постачати на Донбас гарматне м'ясо та зброю – дедалі потужнішу. Спочатку окупанти почнуть збивати українські вертольоти й літаки, а в липні з установки "Бук" 53-ї зенітної бригади ЗС РФ знищили малайзійський "Боїнг" рейсу MH17 із майже 300 цивільними на борту. Ще й пораділи цьому в новинах.

Чергова газова війна, яку Путін знову розпочав проти України того літа, вже сприймалась як буденність. Проте просити знижок до Путіна уже ніхто не побіг. Україна змогла звільнитися від газового зашморгу, обрати нового президента й Раду, та підписати Угоду про Асоціацію з ЄС, з якої все і почалося. Перемоги у війні досягти не вдалося – конфлікт заморозили під час перемовин у Мінську між Україною, Росією та ОБСЄ, але ненадовго. 2014-й навічно увійшов до історії як апофеоз "братерських" відносин із Росією. Кремль спробував уже силою загарбати Україну і при цьому далі брехав про свою виняткову миролюбність. Але, попри все, Україна вистояла.

Попередній матеріал
Газові війни та розкол у помаранчевому таборі: що відбувалося в Україні у 2006-2008 роках
Наступний матеріал
Гаряча фаза війни, безвіз та перемога Джамали на Євробаченні: чим українцям запам'яталися 2015-2017 роки – відео
Loading...