Олександр Клименко уже три десятиліття – фотокор газети Верховної Ради. "Голос України" почав виходити якраз за рік до проголошення незалежності. Того історичного дня 24 серпня Олександр працював у залі. Намагався вхопити моменти голосування.
"Чітко пам'ятаю, що у мене було 24 плівки", – каже фотокореспондент.
А ще встиг зловити мітинг під парламентом. Сотні людей прийшли маршем із прапорами з Майдану – тодішньої площі Жовтневої революції. Усі в очікуванні – як от ця жінка біля самісіньких дверей Ради.
"Це якраз 24 серпня, на мій погляд, у неї такі вистраждані очі. Вона чекає незалежність, можливо, що завтра стане жити краще. Знаєте, є такі моменти, коли ти гордий за свою країну. Якраз це був той момент", – наголошує Олександр Клименко.
Незалежність проголосили, до трибуни вийшли члени Народного руху.
"Мені здається, це одне з найголовніших фото, мені подобається у всякому разі. Усе закінчилося, вони стали біля трибуни і заспівали Гімн, це було дуже круто", – пригадує фотокор.
Та це був лише початок. Український прапор підняли над парламентом не одразу – аж 4 вересня.
"Ось Левка Лук'яненка підкидають. Я з такого ракурсу. Ну там ще були інші фотографи", – каже Олександр.
Один з них – Єфрем Лукацький. Він із 90-х працює на американську інформаційну агенцію Associated Press. В історичний момент 24 серпня теж був у Верховній Раді.
"Я там встиг все в той день оббігати. Ось це момент заносять прапор, її багато де надрукували", – зауважує Єфрем Лукацький.
Єфрем Лукацький готується видати книгу. Знімав у багатьох гарячих точках, зокрема і російсько-українську війну на Донбасі, бачив, як проросійські бойовики захоплювали Управління СБУ у Донецьку і розстрілювали мирний марш навесні 2014-го.
"Там було дуже важко працювати, тому що вони кидалися з палкою на камери, тільки її бачили", – пояснює фотокореспондент агентства Associated Press.
Єфрем Лукацький – єдиний з українських фотокорів, який із сесійної зали знімав голосування за українську Конституцію у червні 1996-го. А ще він знімав скандальну ратифікацію Харківських угод – тоді спікера Володимира Литвина закидали яйцями.
"У парламенті працювати дуже легко. Це як у театральній ложі. Сидиш, а під тобою ристалище, гладіатори б'ють одне одного", – жартує фотокореспондент.
В останніх двох скликаннях б'ються менше, каже парламентський фотокор Ян Доброносов.
"Це в мене звичайний повноматричний Canon, є Nikon, і ці штуки добивають далеко і добре дозволяють знімати переписки", – переконує Доброносов.
Останні два скликання ловить нардепів із ложі преси. Знімає деталі одягу і деталі їхніх листувань у робочий час.
"Це цікаво людям, те життя, яке за кулісне. Це полювання. Я іноді їду в метро і хтось дивиться фотографію на телефоні і збільшує оце от – обожнюю", – розповідає фотокореспондент.
За цю роботу нардепи Яна та його колег критикують. І замість працювати стежать за напрямком об'єктива фотокорів.
"50% якщо не більше відсотків своїх засідань засідання вони дивляться вгору, хто там їх зловив", – зауважує Ян Доброносов.
Скандальні листування з Ради знімали колеги Яна Доброносова з видання "Букви". Вони зловили нардепа від "Слуг народу" Богдана Яременка на листуванні про інтимні послуги просто під час засідань. За це поплатився посадою голови комітету зовнішньої політики. Фотокори роками спостерігають за зміною поколінь українських політиків.
"Інтелектуальний рівень нашої влади змінюється. Ось це епоха, це люди, які штовхали історію. Це зовсім інший рівень. А зараз це трохи інше. Нинішнього президента дуже складно знімати, він актор. У нього кожну секунду змінюється обличчя. Документальна фотографія – це завжди живі люди, і за ними є історія", – зазначає Єфрем Лукацький.
Такі історії збирала під час Революції Гідності фотографка Ганна Грабарська. Наприклад, майданівець на барикадах із варениками. Або троянда на фоні беркутівця.
"Тоді мені здавалося, що це такий крутий кадр, а зараз здається більше попсовим. Я знімала інтуїтивно портрети людей, я не знімала такий екшн", – пояснює Ганна Грабарська.
Але все ж перші моменти протистояння на Грушевського – Вогнехреща – встигла зловити.
"Ось це перший факел на Грушевського. Беркутівці всі, і такий момент, як два береги, зіткнення", – пригадує фотографка.
Усвідомлення того, що знімала тоді історичні моменти, каже, приходить уже зараз, коли переглядає свої архіви.
"Під час зйомки ти сконцентрований більше на зйомки, ніж на особистих відчуттях. Я не людина, яка буде підставляти себе під ризик. Я не вважаю, що кадр важливіший за умовно моє життя і здоров'я", – запевняє Ганна.
Усі четверо фотокореспондентів визнають: їхня професія потроху зникає. Її замінюють очевидці з телефонами. Та все ж пікові моменти історії держави саме увічнюють документальні знімки.
Марія Писаренко, Олександр Степанов, Едвард Белінський, "5 канал"
Нагадаємо, до 30-ї річниці незалежності України тисячі людей отримали можливість нарешті вивчити державну мову. "30 років – 30 кроків до української мови" – під таким гаслом 19 серпня стартував мовомаратон.
Здатні розчулити кожного – кумедні фото диких тварин
